ун. № 759/11335/16-ц
пр. № 2/759/850/17
22 лютого 2017 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря Чернишук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно,
У серпні 2016 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд в рахунок погашення заборгованості відповідача, звернути стягнення на предмет застави, який належить відповідачу на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій; у рахунок погашення заборгованості відповідача, за кредитним договором №SME0003159 від 20.08.2007, а саме: за кредитом 10918 доларів США 18 центів за нарахованими відсотками 9507 доларів США 25 центів звернути стягнення на предмет застави, на користь ПАТ «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, посилаючись на ті підстави, що між сторонами 20.08.2007 було укладено кредитний договір №SME0003159 від 20.08.2007 відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 23000 доларів США 00 центів, однак відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого порушив умови кредитного договору, таким чином станом на 27.07.2016 він має прострочену заборгованість.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надавши суду заяву в якій просив розглядати справу у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 45).
Відповідач судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом поштовх повідомлень (а.с. 64-67), причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів згідно ст. 169 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 20.08.2007 було укладено кредитний договір №SME0003159 від 20.08.2007 відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 23000 доларів США 00 центів (а.с. 4-7).
Згідно з п. 1.2.2. Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 31.07.2018 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін (а.с.4).
20.08.2007 сторони уклали договір застави рухомого майна №SME0003159/1 відповідно до умов якого предметом застави є: транспортний засіб, марка - MAN, модель - 8.163, тип-вантажний фургон, колір - чорний, об'єм двигуна - 4580 куб.см., 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4, предмет застави належить відповідачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 15 серпня 2007 року виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 12, 13).
Також 20.08.2007 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна №SME0003159/2 відповідно до умов якого предметом застави є: транспортний засіб, марка MERCEDES-BENZ, модель 817 ATEGO, тип-вантажний бортовий тентований, колір - білий, об'єм двигуна 4200 куб.см., 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_2, Шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_6. Предмет застави належить заставодавцеві на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 17.08.2007 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 14, 15).
На момент звернення позивача в суд, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Таким чином, станом на 27.07.2016 відповідач має прострочену заборгованість: за кредитом складає 10918 доларів США 18 центів; за відсотками складає 9507 доларів США 25 центів (а.с. 18-37).
На виконання умов договору відповідачу була направлена вимога про досудове врегулювання спору, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана (а.с. 38, 39).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 9, 37, 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3 і 4 ЦПК України).
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.
Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.
Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Суд вважає можливим визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визнавши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
За таких обставин з відповідча на користь державипідлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 7843 грн. 18 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 169, 179, 197, 209, 212-215, 218, 223, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 599, 1049, 1050, 1054, ст.ст. 7, 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», п.п. 9, 37, 41, 42 постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.12 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд,
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно задовольнити.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) звернути стягнення на предмет застави, а саме на: транспортний засіб, марка MAN, модель 8.163, тип-вантажний фургон, колір чорний, обє'м двигуна 4580 куб. см., 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1, Шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4. Предмет застави належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 15.08.2007 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р №37396000000004, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) звернути стягнення на предмет застави, а саме на: транспортний засіб, марка - MERCEDES-BENZ, модель 817 ATEGO, тип-вантажний бортовий тентований, колір білий, об'єм двигуна 4200 куб.см., 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_2, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_8. Предмет застави належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 17.08.2007 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р №37396000000004, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» понесені судові витрати по справі у розмірі 7843 грн. 18 коп.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.