ун. № 759/1697/17
пр. № 2-о/759/154/17
02 лютого 2017 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.,
при секретарі Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, зацікавлена особа: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
ОСОБА_1 в січні 2017 року звернулася до суду із заявою, за якою просила встановити, що її баба ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьку.
Вимоги заяви мотивовані тим, що документи, видані їй на підтвердження факту смерті баби, не визнаються в Україні, що в свою чергу перешкоджає їй отримати свідоцтво про смерть.
ОСОБА_1 подала заяву в якій просить слухати справу за її відсутності, на вимогах заяви наполягала, послались на доводи та підстави викладені в заяві.
Представник зацікавлених осіб в суд не з'явилися. Заперечень на заяву не надходило.
Дослідивши надані матеріали, суд приходить до висновку про можливість задоволення вимог заяви за таких підстав.
Судом встановлено, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті, тому встановлення факту смерті необхідне заявнику для оформлення свідоцтва про смерть..
Згідно з п.8 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Статтею 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є: документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником подано свідоцтво про смерть НОМЕР_1, актовий запис про смерть № 408, що видане 26 квітня 2016 р. органом реєстрації смертей.
Дані, що містяться в цьому свідоцтві, щодо дати та місця народження ОСОБА_3, його місця реєстрації повністю збігаються з даними, що зазначені в паспортних даних.
Крім того, факт проживання ОСОБА_2, на час смерті, в м. Донецьку, окрім пояснень заявника, підтверджено свідоцтвом про смерть.
Тому, дані зазначені в свідоцтві про смерть судом визнаються такими, що відповідають дійсності.
Наведене в сукупності, дає суду підстави прийти до однозначного висновку, що ОСОБА_2 дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. року в м. Донецьку у віці 78 років.
Належного документу на підтвердження смерті ОСОБА_2, як це вбачається з наведеного, не має, а тому суд погоджується із заявником, що такий факт може бути підтверджено лише в судовому порядку.
Тому, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та можливість задоволення її вимог відповідно і на підставі ст. ст. 256, 257-1 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 256-259 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка Сумської області, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Донецьку у віці 78 років.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва у відповідності до вимог ст.ст. 291 - 296 ЦПК України.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Головуючий Сенько М.Ф.