печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12598/16-ц
Категорія 29
30 січня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретарів Сторожук Є.Ю., Кравченко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національного банку України, за участі третіх осіб Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди,
21.03.2016 позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Держави України в особі Національного банку України, просить стягнути з Держави України в особі Національного банку України на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 104 683 977,19грн.
Обгрунтовуючи позов позивач посилається на те, що 02.07.2009 між ним та ПАТ «Брокбізнесбанк» були укладені договір банківського строкового вкладу (елітний) №637-07-09-840 та додаткові угоди до нього, відповідно до умов яких позивач передав ПАТ «Брокбізнесбанк» грошові кошти в сумі 3000 000,00 доларів США зі сплатою 12% річних та з кінцевим строком повернення 18.10.2017. 28.02.2014 постановою правління НБУ №107 було прийнято рішення «Про віднесення ПАТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних. Постановою Правління Національного банку України №339 від 10.06.2014 «Про відкликання ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Брокбізнесбанк». Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 №45 «Про початок ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію вирішено розпочати ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014. У зв'язку з чим, позивач звернувся до ПАТ «Брокбізнесбанк» із заявою про дострокове повернення належних йому грошових коштів. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатило позивачу гарантовану суму коштів в розмірі 200 000грн. При цьому, з боку ПАТ «Брокбізнесбанк» не було вжито жодних заходів, спрямованих на повернення позивачу належної йому суми вкладу та нарахованих процентів. Посилаючись на наявність постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015, якою встановлено протиправну бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників, що призвело до доведення ПАТ «Брокбізнесбанк» до неплатоспроможності та неможливості повернення депозитних вкладів, позивач вважає, що йому завдана матеріальна шкода в розмірі 104 683 977,19грн. у вигляді неповернутих сум вкладів та нарахованих процентів.
Протокольною ухвалою суду від до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, посилаючись на викладені в позові обставини та доводи, просив позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача Прицак І.Є. позов не визнав, посилаючись на викладене в письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що вказаною постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.03.2015 не встановлено протиправну бездіяльність Національного банку України, наслідком якої стала стійка фінансова неплатоспроможність АТ «Брокбізнесбанк» і що внаслідок бездіяльності Національного банку України порушені права позивача чи інших кредиторів на отримання коштів за договором банківського вкладу, а тому твердження позивача про заподіяння Національним банком України матеріальної шкоди позивачу, є безпідставними та необгрунтованими. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивач є акцептованим кредитором і до моменту ліквідації банку договірні зобов'язання не припиняються, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди. Таким чином вважав, що вимоги до Національного банку України є передчасними.
У судовому засіданні представник третьої особи ПАТ «Брокбізнесбанк» Примак К.В. просив відмовити у задоволенні позову. Вважав позов безпідставним та необгрунтованим.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб свого представника не направив, подав письмові заперечення згідно яких вважа позов безпідставним, посилаючись на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу було виплачено гарантовану суму вкладу в розмірі 200000грн., а залишок коштів був акцептований уповноваженою особою Фонду та включений до переліку вимог кредиторів до відповідної черги у відповідності до чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи , з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 02.07.2009 між ним та АТ «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено договір банківського строкового вкладу (елітний) №637-07-09-840, відповідно до умов якого позивач передав ПАТ «Брокбізнесбанк» грошові кошти в сумі 3000 000,00 доларів США зі сплатою 15% річних та з кінцевим строком повернення 18.10.2017. (а.с.25-26)
30.04.2010р. між тими ж сторонами була укладена Додаткова угода до вказаного Договору, відповідно до умов якого процентна ставка на депозитний внесок з 01.05.2010р. встановлюється у розмірі 12,0% річних. (а.с.27)
19.12.2013р. між тими ж сторонами була укладена Додаткова угода до вказаного Договору, за умовами якої сторони домовились, що нараховані проценти, починаючи з 01.12.2013, протягом перших трьох робочих днів місяця наступного за розрахунковим та по закінченні терміну дії договору перераховуються на поточний банківський рахунок «Ощадний» з оформленим картковим рахунокм НОМЕР_1, а також проценти в сумі 870 999,95 доларів США перерахувати на вказаний вище рахунок. (а.с.28)
Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 було прийнято рішення «Про віднесення АТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних».
На підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.02.2014 №9 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Брокбізнесбанк», згідно з яким з 28.02.2014 у АТ «Брокбізнесбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Брокбізнесбанк».
Постановою Правління Національного банку України №339 від 10.06.2014 «Про відкликання ліцензії та ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Брокбізнесбанк».
На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 11.06.2014 №45 «Про початок ліквідації АТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк».
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.06.2016 №896 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Брокбізнесбанк» та делеговано повноваження ліквідатора до 10.06.2018.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та фукнції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкдладів фізичних осіб». (далі-Закон)
Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до п.16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з п.6 ст.2 цього Закону ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Частиною 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право кредиторів на заявлення уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно наявного в матеріалах справи Витягу із Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Брокбізнесбанк», акцептованих уповноваженою особою Фонду №226/14 від 16.10.2014 позивач включений до переліку вимог кредиторів в сумі 47391223,81грн. до четвертої черги у відповідності до вимог Закону. (а.с.29)
Згідно зі ст. 26 вказаного Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Як встановлено судом, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено позивачу гарантовану суму в розмірі 200 000грн., що не заперечувалось сторонами.
Посилання позивача та його представника на ту обставину, що його акцептовані вимоги задоволені не будуть, оскільки сума зобов'язань АТ «Брокбізнесбанк», значно перевищує суму вартості активів цього банку, суд вважає безпідставними та такими, що грунтуються на власний розсуд та власному припущенні.
За змістом ст. 53 Закону питання достатності чи недостатності активів банку для задоволення вимог усіх черг кредиторів може бути визначено виключно за результатами ліквідації банку відповідно до яких Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.
Обгрунтовуючи позов позивач посилається на встановлену постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 протиправну бездіяльність Національного банку України, яка полягає у невжитті останнім своєчасних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників, що призвело до доведення ПАТ «Брокбізнесбанк» до неплатоспроможності та неможливості повернення депозитних вкладів, внаслідок чого позивачу завдана матеріальна шкода у вигляді неповернутих суми банківського вкладу та нарахованих проценітв в розмірі 104 683 977,19грн.
Разом із тим, суд не може погодитись із заявленими позовними вимогами, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1,7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи орагнізації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що здійснення банківського регулювання та нагляду віднесено до компетенції Національного банку України.
Статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено право Національного банку України, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.
Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу в розумінні ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 м.Київ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», обов'язковими підставами відшкодування матеріальної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Разом з тим, суд вважає відсутніми згідно ст. 1166, ст.1173 ЦК України підстави для відшкодування шкоди позивачу, оскільки виходячи з встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, позивачем не надано доказів завдання позивачу матеріальної шкоди при здійсненні управлінських повноважень Національного банку України, зокрема: доказів того, що шкода позивачу заподіяна виключно у зв'язку із встановленням факту протиправності бездіяльності відповідача, яка полягає у невжитті останнім своєчасних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників, що призвело до доведення ПАТ «Брокбізнесбанк» до неплатоспроможності та неможливості повернення депозитних вкладів, доказів незаконності рішення, дії завдавача шкоди, а також наявності майнової шкоди.
Як встановлено судом, позивач є акцептованим кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» на підставі вказаного договору банківського вкладу і до моменту ліквідації Банку, відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання за договром банківського вкладу не припиняються, а тому відсутні підстави стверджувати, що зобов'язання виникли з відшкодування шкоди.
За вказаних обставин, вимоги позивача до Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності останнього, є передчасними, оскільки позивач є акцептованим кредитором і факт неповернення банком йому депозитного вкладу за вказаним договором банківського вкаладу на момент звернення до суду є припущенням.
Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №910/29171/15. (а.с.120-122)
Посилання позивача на наявність постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015, якою встановлено протиправну бездіяльність Національного банку України щодо невжиття останнім своєчасних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників, що призвело до доведення ПАТ «Брокбізнесбанк» до неплатоспроможності та неможливості повернення депозитних вкладів суд вважає безпідставними, оскільки у вказаній постанові не міститься висновку, що внаслідок дій або бездільності Національного банку України порушено право позивача на отримання коштів за договором банківського вкладу.
За змістом ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт порушення прав позивача діями відповідача, а тому позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 26, 36, 45 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст.3, 6, 15,16, 1166, 1173 ЦК України, ст.ст. 6, 10-11, 57-60, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд-
позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національного банку України, за участі третіх осіб Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Цокол Л.І.