Справа № 755/2560/17
"20" лютого 2017 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ТОВ КУА «ВАЛПРІМ» про встановлення факту сумісного проживання та поділ спільного майна,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ТОВ КУА «ВАЛПРІМ» про встановлення факту сумісного проживання та поділ спільного майна.
Форма і зміст позовної заяви визначена в статі 119 Цивільного процесуального кодексу України, як передбачено нормою даної статті, позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив відомості щодо відповідача ОСОБА_2, адреса місця роботи - м. Київ, Набережне шосе, 2, КП «Київпастранс».
Як роз'яснено у п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.
Виходячи з положень статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, позивач при зверненні з позовом до суду зобов'язаний зазначити ім'я (найменування) відповідача, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, в той же час позивачем не визначено місце проживання (місце реєстрації) відповідача ОСОБА_2, а посилання на той факт, що відповідач працює в КП «Київпастранс» не підтверджується належними та допустимими доказами.
Відповідно до положень ч.1 ст.80 Цивільного процесуального кодексу України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості, а у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Всупереч положень п.4 ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України, позивач, заявляючи окремо позовні вимоги про визнання права власності на частину об'єкту нерухомого майна, у позовній заяві не визначив ціну позову, яка має бути розрахована виходячи з дійсною вартості частки нерухомого майна, що є предметом спору, та підтверджена належними доказами, серед іншого, висновком спеціаліста-оцінювача про визначення дійсної ринкової вартості квартири, інші докази, виходячи з яких можливо визначити вартість об'єкту нерухомого майна, в той же час визначення ціни позову є визначальним та безпосередньо впливає на розмір судового збору, який має бути сплачений позивачем при зверненні з цим позовом до суду.
Крім того, до позову не долучено правоустановлюючи документи на квартиру АДРЕСА_1, а саме: свідоцтво про право власності на квартиру, договір купівлі-продажу, Витяг з державного реєстру про реєстрації права власності та інше), що унеможливлює з'ясувати підстави для розгляду даного спору за правилами виключної підсудності, з урахуванням положень ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, тобто за місцем знаходження спірного об'єкту нерухомого майна.
В той же час відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в подані цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів, однак позивачем не долучено до позову доказів, які мали підтвердити звернення позивача із заявою про витребування доказів в порядку визначеному у статті 133 Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, позивач має можливість реалізувати своє право на витребування доказів шляхом звернення до суду із заявою про забезпечення доказів в порядку визначеному ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, однак розгляд заяви про забезпечення доказів має передувати зверненню позивача з позовом до суду.
Відповідно до частини п'ятої ст.119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8000,00 грн.).
Виходячи з предмету спору, позивачем заявлено вимоги майнового характеру про визнання права власності на частину нерухомого майна, що зумовлює сплату судового збору за подання позову в частині вимог немайнового характеру в розмірі визначеному ст.4 Закону України «Про судовий збір», при цьому ціна позов визначається позивачем виходячи із дійсної вартості майна, що є предметом спору, однак позивачем не визначено ціну позову та не долучено доказів, які мали підтвердити дійсну вартість об'єкту нерухомого майна, що зумовлює вирішення питання про надання позивачу строку для усунення недоліків для надання доказів сплати судового збору.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.256 Цивільного процесуального кодексу України.
За нормою частини другої ст.256 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до предмету позову, позивачем заявлено окремо вимогу про визнання факту сумісного проживання позивача та відповідача, однак не наведено правових підстав для визначення саме такого способу захисту, враховуючи той факт, що перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено у ст.256 Цивільного процесуального кодексу України, якою не передбачено встановлення такого юридичного факту в судовому порядку.
Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання заяви у справах окремого провадження, які подано фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (320,00 грн.)
Згідно положень ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Тому, при зверненні до суду з вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження, позивачем має бути сплачено судовий збір в розмірі 320,00 грн.
Звертаю увагу, що пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок №31216206700005, МФО №820019, відкритий в ГУ ДКСУ в м. Києва, отримувач УДКСУ у Дніпровському районі м. Києва.
За нормами ст.121 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.119, 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ТОВ КУА «ВАЛПРІМ» про встановлення факту сумісного проживання та поділ спільного майна залишити без руху, про що повідомити позивачу та надати йому строк для виправлення вказаних недоліків до 03 березня 2017 року, який не може перевищувати 5 (п'яти) днів з дня отримання ухвали суду.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.