Справа № 755/18585/16-ц
"24" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
за участі секретаря Гноілек М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить поділити майно набуте за час шлюбу з ОСОБА_2, виділивши їй та відповідачу у власність по ? частині квартири АДРЕСА_1.
Вимоги мотивує тим, що 09.09.2006 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який був розірваний 04.12.2012 року.
У період шлюбу 08.12.2006 року ними була спільно придбана двокімнатна квартира загальною площею 64,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Вислухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.09.2006 року по 04.12.2012 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № Д-2110, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7-7 зв.).
Отже, вказана квартира була придбана відповідачем під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1, а тому вказана квартира являється спільним майном сторін по справі, як колишнього подружжя.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За нормою ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
При цьому нормою ч. 1 ст. 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 68 Сімейного кодексу України, розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз»яснено про те, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦК України).
Відповідно до пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності,
передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Отже, враховуючи зазначене, а також беручи до уваги, що відповідач заявлені вимоги визнає, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в дохід держави у розмірі 6 890 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70-72 СК України, ст. ст. 357, 368, 369 ЦК України, п. п. 19, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 86, 88, 158, 169, 174, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в порядку поділу майна подружжя право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 64,40 кв.м., житлова площа 34,20 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в порядку поділу майна подружжя право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 64,40 кв.м., житлова площа 34,20 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя