Справа № 755/3224/17
"24" лютого 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва молодший радник юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокуророром третього відділу процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000173 від 11.02.2017 за ч. 2 ст. 191 КК України, -
До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло вищезазначене клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва молодший радник юстиції ОСОБА_3 , яке обгрунтоване тим, що третім слідчим відділом прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 11.02.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000173 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що з інформаційної довідки з «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та «Реєстру прав власності на нерухоме майно», «Державного реєстру Іпотек», вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 407,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_5 .
Підставою для реєстрації права власності стали наступні документи: Інвестиційний договір, серія та номер: ИД-17Д, виданий 21.09.2014, видавник: ТОВ «УКРІНФОРМСЕРВІС»; Договір про пайову участь у реконструкції, серія та номер: 17-12/04, виданий 17.12.2004, видавник: ТОВ «УКРІНФОРМСЕРВІС»; Договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 830, виданий 20.08.2003, видавник: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 1260-Гл/Т, виданий 30.11.2004, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва; розпорядження, витяг з протоколу, лист погодження, позитивний висновок, серія та номер: б/н, виданий 08.07.2002, видавник не зазначений.
Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості за адресою м. Київ, Столичне шосе, будинок 149, корп. 17 здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 .
ЗАТ «Київгума» на праві власності, належить майновий комплекс загальною площею 4185,80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий комплекс від 20.08.2002, серія МК №010005105.
Рішенням Київської міської ради від 29 травня 2003 року № 487/647 «Про оформлення права користування земельними ділянками» закритому акціонерному товариству «Київгума» було передано в оренду земельну ділянку площею 9,4204 га для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149, на підставі вказаного рішення було укладено договір оренди від 20 серпня 2003 року.
ЗАТ «Київгума» не надавало жодного дозволу ОСОБА_5 , на використання земельної ділянки під забудову, не надавало жодних документів для реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
В той же час, ОСОБА_5 має зареєстроване за собою право власності на зазначений об'єкт незавершеного будівництва, має усі документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності, а тому є ризик подальшого перепродажу зазначеного майна, за адресою: м. Київ, Столичне шосе, будинок 149, корп. 17, не накладення арешту може перешкоджати встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути відчужене іншим особам, що призведе до заподіяння матеріальної шкоди ЗАТ «Київгума».
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вищевказаного нерухомого майна, у тому числі з метою забезпечення можливого судового рішення.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З урахуванням викладеного, з метою виконання завдань кримінального провадження, а також з метою попередження відчуження нерухомого майна, що зареєстровано за ОСОБА_5 , а саме об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності належить йому, та попередження настання тяжких наслідків, необхідно накласти арешт.
Таким чином, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що належне ОСОБА_5 на праві власності нерухоме майно підлягає арешту.
В судовому засіданні слідчий заявлене клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити дане клопотання з підстав викладених у ньому.
В свою чергу, враховуючи положення ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, та дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.
В силу положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені даною статтею Кодексу.
Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Тож, слідчий суддя погоджується з заявником, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у даній статті цього Кодексу, та зокрема забезпечить виконання завдань такого арешту та досягнення його мети передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів.
За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий судя,-
постановив :
Клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва молодший радник юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокуророром третього відділу процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000173 від 11.02.2017 за ч. 2 ст. 191 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 407,6 кв. м. за адресою: м. Київ, Столичне шосе, будинок 149, корп. 17, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1016423480000.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Копію ухвали надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1