Справа № 2-а-10382/09
03 липня 2009 року м. Полтава
Полтавський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко С.С.
при секретарі - Білан В.В.
за участю позивача: ОСОБА_1; представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Пусан Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -
В жовтні 2008 року позивач звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання податкового зобов'язання на суму 312 792,00 грн. від 08.10.2008 року № 0002831702/0/4311.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року. За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ був складений Акт № 2704/17-206/НОМЕР_1 від 26 вересня 2008 року, а 08 жовтня на підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002831702/0/4311 про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 312 792,00 грн., в тому числі за основним платежем - 208 528,00 грн. та за штрафними санкціями - 104 264,00 грн. Вважала рішення незаконним з тих підстав, що платник податку не несе відповідальності за несплату податку на додану вартість до бюджету контрагентом та скасування свідоцтва платника податку ПДВ не свідчить про недійсність угод укладених даним суб'єктом господарювання до моменту скасування.
Відповідач надав заперечення на позов, в якому просив суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено, що СГД ОСОБА_1 придбавала дерев'яні піддони у ПП «Міцар 3000», які доставлялися транспортом постачальника; розрахунки за товар проводились в готівковій формі; протягом періоду з липня 2007 року по березень 2008 року суми по зазначених операціях СГД ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних на загальну суму 208 528,00 грн. При дослідженні правильності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 21.09.2006 року по 31.03.2008 року, було направлено запит щодо проведення зустрічної перевірки стосовно взаємовідносин СГД ОСОБА_1 з ПП «Міцар 3000» до управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ. Згідно з отриманою відповіддю від 12.09.2008 року № 558/7/23-314 провести зустрічну перевірку не було можливості, оскільки за юридичною адресою підприємство на той час не знаходилось, а свідоцтво як платника податку було анульовано 23.08.2008 року.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість визначено Законом України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом та згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто накладна підтверджує факт продажу товарів, виконання робіт та надання послуг.
Факт придбання підприємцем дерев'яних піддонів у ПП «Міцар 3000» підтверджується податковою накладною, рахунком, накладною та квитанцією до прибуткового касового ордеру на кожну партію, що придбавалась в період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає, що лише за відсутності податкової накладної не можна включати до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку. На момент проведення перевірки позивач мав необхідні податкові накладні, виписані ПП «Міцар 3000», на підтвердження податкового кредиту, що зазначено в акті перевірки.
Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Як вбачається в Акті перевірки, на момент складання податкових накладних ПП «Моцар 3000» було зареєстровано органами державної податкової служи у встановленому законом порядку як платник податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.
Таким чином сума податку на додану вартість вірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 159, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002831702/0/4311 від 08 жовтня 2008 року Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня винесення повного тексту постанови та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції з одночасним направлення її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після спливу строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
Повний текст постанови виготовлений 08 липня 2009 року.
Суддя С.С. Бойко