Справа № 462/259/15-ц
09 лютого 2017 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря Обертас Н.М.
представника позивача Покори К.І.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Скнилівок» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,
встановив:
ЛКП «Скнилівок» у січні 2015 року звернулося в суд з позовом, в якому просить стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 4774,88 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачам належним чином надаються послуги з централізованого опалення, проте відповідачі на порушення вимог чинного законодавства не вносили плату за них, у зв'язку з чим з 01 січня 2007 року по 01 березня 2014 року у них утворилась заборгованість за центральне опалення в розмірі 4 774 грн. 88 коп., яку просить стягнути з відповідачів солідарно.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, покликаючись на мотиви такого, та зазначила, що нарахування відповідачам оплати за надані житлово-комунальні послуги є правомірними. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 проти позову заперечив з підстав необґрунтованості розрахунку, посилався на відсутність в матеріалах справи доказів про наявність боргу, зазначив, що наявні в матеріалах справи платіжні документи про нарахування плати за надані послуги складені позивачем з порушенням вимог закону, зокрема такі не містять поточних та попередніх показників будинкового лічильника теплової енергії, різниці цих показників і загальної будинкової опалювальної площі. Просив взяти до уваги долучений до матеріалів справи акт введення в експлуатацію будинкового засобу обліку, застосувати до спірних правовідносин п.п. 12,14 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 та в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_4, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1
Відповідно до довідки ЛКП «Скнилівок» від 20.11.2014 року ОСОБА_3 є власником вказаної квартири, а ОСОБА_4 - член сім'ї власника (а.с. 6).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Із матеріалів справи вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності та на балансі ЛКП «Скнилівок», позивач надавав в 2007-2013 рр. за вказаною адресою споживачу послуги з централізованого опалення.
Судовим наказом Залізничного районного суду м.Львова від 16.04.2014 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто в солідарному порядку на користь ЛКП «Скнилівок» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 4774,88 грн., даний наказ скасовано судом 22.05.2014 року (а.с.7).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон України № 1875-IV) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно ст.13 цього Закону до житлово-комунальних послуг відносяться - комунальні послуги, в тому числі централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення, та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.
Крім того, пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закон України № 1875-IV виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Частиною 1ст. 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення; повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Між тим, з долученої до матеріалів справи копії акту про прийняття теплового вузла обліку, вбачається, що за адресою проживання відповідачів по АДРЕСА_1 у м. Львові з 16 липня 2001 року встановлено лічильник гарячої води на водопроводі гарячого водопостачання і теплопостачальна організація дозволила експлуатацію приладів обліку теплової енергії (а. с. 47). Позивач даного факту не заперечував.
Згідно ч.2 ст.32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку.
Так, відповідно до п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця (п.14 Правил).
Відповідно до п.21 Правил у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Із відомості про нарахування та оплату за центральне опалення у квартирі АДРЕСА_1, наданої позивачем, вбачається, що заборгованість мешканців цієї квартири станом на березень 2014 року становить - 4 774 грн. 88 коп. (а.с. 8-9).
Беручи до уваги мотиви та висновки викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду від 12.11.2015 року та клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, суд вживав заходи для витребування в ЛКП «Скнилівок» первинних облікових документів, а саме: актів зняття показань будинкового лічильника теплової енергії за підписами представників виконавця, постачальника та споживачів за спірний період; актів чи інших документів про здійснення позивачем у спірний період заходів з утеплення місць загального користування будинку, проте на вимогу суду таких надано не було.
Представник позивача надав суду лише копію договору №1054 від 01.10.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між ЛКП «Скнилівок» (Покупець) та ЛМКП «Залізничнетеплоенерго» (Енергопостачальна організація), Додаток №1 до договору №1054 від 01.09.2008 р. де зазначено обсяги постачання теплової енергії до будинку по АДРЕСА_1 та поверховий план 3 поверху вказаного будинку (а.с. 166- 171), а щодо актів зняття показників будинкового лічильника теплової енергії за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 зазначив, що оригінали таких зберігаються у ЛМКП «Залізничнетеплоенерго».
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно письмових пояснень представника позивача, викладених в клопотанні (а.с. 165), ЛКП «Скнилівок» не проводило жодних заходів з утеплення місць загального користування у будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з тим, позивачем на виконання вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду доказів того, з яких даних він виходив, здійснюючи вказані нарахування плати за послуги центрального опалення, в матеріалах справи взагалі відсутні первинні облікові документи, які повинні бути підставою нарахувань, представник позивача не могла пояснити в судовому засіданні, чи нараховувалася споживачу за адресою: АДРЕСА_1 в період 2007-2014 рр. оплата за централізоване опалення, з врахуванням опалення місць загального користування будинку, а тому суд позбавлений можливості дати оцінку представленого позивачем розрахунку боргу, а відтакзаявленій сумі заборгованості.
Суд також бере до уваги доводи представника відповідача, що згідно проекту будинок АДРЕСА_1 мав 108 квартир, проте у спірний період було 107 квартири, оскільки розташовану на першому поверсі квартиру № 104 було переведено у нежитловий фонд і в такій облаштовано аптеку, а тому, враховуючи, що теплопостачання будинку здійснювалось від одного вводу, на якому встановлений будинковий засіб обліку теплової енергії, загальні обсяги постачання теплової енергії на квартири будинку підлягали зменшенню на такі обсяги, що були спожиті аптекою.
За таких обставин зазначена позивачем сума заборгованості не є документально підтверджена і доведена, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Скнилівок» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: Колодяжний С.Ю.