донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.02.2017 справа №913/1199/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - довіреність б/н від 10.11.2016р. ОСОБА_5 - голова особисто за паспортом ЕК 292825 Фермерського господарства "Стимул 777", м. Кремінна Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від12 грудня 2016 р. (повний текст складено та підписано 19.12.2016р.)
у справі№ 913/1199/16 (суддя Т.А.Василенко)
за позовомПриватного підприємства "Агро - Спец- Запчастина", м. Київ
доФермерського господарства "Стимул 777", м. Кремінна Луганської області
простягнення 163 214 грн. 18 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.2016р. у справі №913/1199/16 позовні вимоги Приватного підприємства "Агро - Спец- Запчастина", м. Київ до Фермерського господарства "Стимул 777", м. Кремінна Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 163 214 грн. 18 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 65 000 грн. 00 коп., пені у розмірі 54 758 грн. 28 коп, 3% річних у розмірі 3 803 грн. 06 коп., інфляційних втрат у розмірі 39 652 грн. 06 коп.- задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 65 000 грн. 00 коп.- основного боргу, 3 800 грн. 00 коп. - 3 % річних, 39 652 грн. 06 коп. - втрат від інфляції, 54 752,28грн. -пені, а також витрати по сплаті судового збору.
Фермерським господарством "Стимул 777", м. Кремінна Луганської області подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ані договором, ані специфікацією не визначено грошового еквіваленту спірного зобов'язання, у зв'язку з чим позивач не мав права вимоги збільшення грошового зобов'язання та, відповідно, п.2.1., 2.2. договору не можуть бути застосовані. Також, апелянт зазначає, що відповідач не несе відповідальність за неналежне виконання грошових зобовязань з огляду на настання форс- мажорних обставин у відповідності до п.8.1. Договору. Крім того зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог чинного законодаства не застосував спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені.
Позивач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Приватне підприємство "Агро - Спец - Запчастина", м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства "Стимул 777", м. Кремінна Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 163 214 грн. 18 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 65 000 грн. 00 коп., пені у розмірі 54 758 грн. 28 коп, 3% річних у розмірі 3 803 грн. 06 коп., інфляційних втрат у розмірі 39 652 грн. 06 коп.
Позовні вимоги до Фермерського господарства "Стимул 777", м. Кремінна Луганської області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №23 від 21.07.2014р. в частині оплати вартості сільськогогосподарської техніки, отриманої за видатковою накладною №1103 від 08.10.2014р.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу сільськогосподарську техніку (зернозбиральний комбайн) загальною вартістю 765 600,00грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковою накладною, специфікацією, рахунком - фактурою. При цьому, вартість поставленої техніки відповідач сплатив частково, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 65 000,00 грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу сільськогогосподарської техніки №23 від 21.07.2014р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем техніки.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Так, 21.07.2014р. між Приватним підприємством "Агро - Спец- Запчастина", (надалі - Продавець) та Фермерським господарством"Стимул 777" (надалі - Покупець) укладено договір купівлі - продажу №23 (надалі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору зазначено, що у відповідності з цим договором і в порядку, передбаченому нижче, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах відстрочки оплати вартості сільськогосподарську техніку (ОСОБА_2 - Техніка).
Згідно п. 1.2 договору найменування техніки, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці визначаються сторонами в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.
Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 2.1 договору сторони домовилися, що ціна за одиницю та загальна вартість техніки, а також еквівалент в валюті долару США по курсу НБУ до долару США на день підписання цього договору визначаються у специфікаціях до договору.
Пунктом 2.2 договору визначено, що якщо курс долару США збільшується, то загальна сума за цим договором перераховується за узгодженою сторонами договору формулою.
При виставленні продавцем рахунку із застосуванням вказаної формули додаткового узгодження сторонами не потребує.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано специфікацію до договору на загальну вартість техніки в розмірі 913 920,00 грн., в тому числі комбайн зернозбиральний (+зернова жатка флокс + кукурудзяна 6-рядна) серія номер 9FW0052, рік випуску 2000, caterpillar 460, Germany, вартість з ПДВ - 765 600,00 грн. зі строком поставки 12.09.2014р. Вказаною специфікацією також визначено порядок здійснення платежів: перший платіж до 28.07.2014р. (50% від суми Договору за рахунок власних коштів), другий платіж до 12.09.2014р. (50% від суми Договору за рахунок власних коштів). Окрім цього сторонами визначено умови поставки Франко - склад Покупця, м.Кремінна, Луганська область, продавець надає покупцю техніку на умовах as seen, тобто в тому стані, в якому вона є.
Порядок розрахунків сторонами визначено у п. 3.1 договору, згідно якого покупець оплачує вартість техніки шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок продавця. При цьому, платежі здійснюються в порядку 100% передплати, або перший платіж 50% від суми договору до 28.07.2014 р., другий платіж (кінцевий) 50% від суми договору до 12.09.2014 грн.
Відповідно до п. 4.1 продавець здійснює поставку та передачу техніки на умовах “Франко-склад” покупця за адресою Луганська область, м. Кремінна, в строки, визначені в специфікації цього договору, але тільки після здійснення покупцем всієї суми передплати у відповідності з цим договором та специфікаціями до нього.
Відповідно до п. 4.2 договору продавець повідомляє покупця про точну дату передачі техніки шляхом повідомлення факсом чи будь-яким іншим способом.
Згідно п. 4.3 договору в день передачі техніки представники сторін, уповноважені довіреностями чи іншими належним чином, проводять огляд техніки в місці, визначеному цим договором, та підписують акт прийому - передачі техніки.
Відповідно до п. 4.4 договору акт прийому-передачі повинен обов'язково містити дату підписання акту, посилання на документи, які встановлюють та підтверджують повноваження осіб, які підписують акт.
Відповідно до п. 5.1 право власності та ризики випадкового пошкодження техніки переходять до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі техніки.
Договір вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками Cторін та діє до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе у відповідності з умовами цього Договору зобов'язань (п.9.4.), тобто на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.
Договір купівлі - продажу № 23 від 21.07.2014р. підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.
Як встановлено господарським судом, згідно пояснень позивача, до укладення договору останнім відповідачу складено та пред'явлено рахунок на оплату № 1891 від 17.07.2014р. на суму 765 600,00 грн. - вартість комбайну зернозбирального. За твердженнями позивача, вказаний рахунок одночасно є і замовленням покупця на відповідний товар.
В свою чергу, до моменту передачі комбайна, відповідачем частково сплачено вартість поставленої техніки на загальну суму 520 000,00грн. про що свідчать платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи, а саме: № 1095 від 01.08.2014р., № 1097 від 13.08.2014р., № 1104 від 18.08.2014р., № 1162 від 16.09.2014р.
Листом №101 від 12.08.2014р. відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення своєчасної оплати за техніку у зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції.
Матеріали справи свідчать, що позивач поставив, а відповідач за видатковою накладною № 1103 від 08.10.2014 р. отримав техніку (комбайн зернозбиральний) до вказаного договору. При цьому, з урахуванням збільшення курсової різниці долару США до гривні, позивач здійснив перерахування вартості техніки за формулою, зазначеною у п. 2.2 договору. Відкоригована вартість на дату отримання техніки склала 830 000,00 грн., що відображено у видатковій накладній.
Фактичне отримання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом відповідача (головою Фермерського господарства ОСОБА_5О.) на зазначеній накладній в графі „отримав(ла)", а отже, прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.
Після отримання поставленої техніки, відповідачем також здійснено часткову оплату за поставлену техінку на загальну суму 245 000,00 грн. (платіжні доручення № 1279 від 28.10.2014р., № 1319 від 19.11.2014р., № 1351 від 04.12.2014р., № 1370 від 11.12.2014р., № 1392 від 25.12.2014р.), що з урахуванням передплати становить 765 000,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат за отриману техніку складає 65 000,00 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідачем порушено строки оплати товару, визначені договором.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено господарським судом, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 18.02.2016р., відповідно до якої Приватне підприємство "Агро - Спец- Запчастина" зазначило про наявність заборгованості Фермерського господарства "Стимул 777" перед позивачем та про необхідність оплати вказаної вище заборгованості. Докази направлення претензії наявні в матеріалах справи.
Однак, зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку техніки, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 65 000,000грн.
При цьому, колегією суддів не приймається посилання апелянта на поставку сільськогосподарської техніки у неналежному стані, оскільки частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.
Наразі, доказів відмови від договору купівлі - продажу №23 від 21.07.2014р. відповідачем не надано, як і не надано доказів звернення із відповідними претензіями на адресу позивача з приводу заміни товару.
Також, матеріали справи свідчать, що при прийманні техніки відповідачем не складалось жодних актів про її некомплектність або невідповідність.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано комбайн зернозбиральний у стані, визначеному специфікацією до договору. Більш того, умовами специфікації визначено, що продавець надає покупцю техніку на умовах as seen, тобто в тому стані в якому вона є. Протилежного суду не доведено.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у розмірі 65 000,00грн., Фермерським господарством "Стимул 777" допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 65 000,00грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Одночасно, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з 09.10.2014р. по 19.09.2016р. у розмірі 54 758,28грн.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 6.2 договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати за техніку покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожний календарний день прострочення платежу по день повної оплати заборгованості включно. Тобто, сторонами в договорі встановлений інший строк нарахування пені, ніж визначено нормами Господарського кодексу України, а відтак позивачем правомірно визначений період нарахування пені.
Перевіривши розрахунок стягуємої суми пені за зазначений вище період у розмірі 54 758,28грн., наданий позивачем, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомырності розрахунку суми, що підлягає стягненнюв цій частині становить 54 752,28грн.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі про незастосування судом першої інстанції спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені не приймаються апеляційною інстанцією до уваги, оскільки у відповідності до приписів ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Наразі, враховуючи відсутність такої заяви в матеріалах справи, господарським судом правомірно стягнуто суму пені у визначеному вище розмірі.
В свою чергу, за приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Одночасно, згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відтак, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є місто Кремінна Луганської області (включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р), відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов'язання, специфіку діяльності підприємства відповідача, недоведеність позивачем збитків від несвоєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, а також те, що заявлений до стягнення розмір пені в сумі 54752,28грн є надто значним для підприємства відповідача та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченими у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ст. 627 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про застосування п.3. ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та зменшення розміру пені на 50%, у зв'язку з чим належна до стягнення з відповідача сума пені з урахуванням такого зменшення становить 24 376,14грн.
В свою чергу, не приймається посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин у розумінні п.8.1. договору, оскільки відповідно до ст. 14 - 1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні ” Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Наразі, скаржником ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції на надано зазначеного сертифікату, як доказу настання обставин непереборної сили у розумінні положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у зв'язку з чим відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності згідно п. 8.1. договору.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3803,84грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 3803,84грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині у зазначеному судом першої інстанції розмірі.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 3800,00 грн.
Також, суд першої інстанції у своєму рішенні визнав правомірним нарахування інфляційних втрат та дійшов висновку про задоволення вимог у цій частині в розмірі 39 652,06 грн.
Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає, а тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.
Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п. 10 оглядового листа №01-06/767/2013 від 29.04.2013р., вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. При цьому роз'яснено, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Тобто, вимоги ст. 625 ЦК України щодо інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні і не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з урахуванням курсу іноземної валюти на час укладення угоди та на день оплати товару.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 27.01.2016р. у справі № 6-771цс15 та п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р.
Оскільки відповідно до п. 2.2. договору сплата відповідачем суми основної заборгованості мала здійснюватись відповідачем виходячи з курсу долара на дату передачі техніки, а іноземна валюта індексації не підлягає, то господарський суд дійшов неправомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат.
Відтак, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на коригування суми боргу з урахуванням різниці у курсі іноземної валюти, у зв'язку з чим у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 39 652,06 грн. слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області - скасуванню в частині стягнення інфляційних втрат та пені.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Стимул 777", м. Кремінна Луганської області- задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 12 грудня 2016 р. у справі № 913/1199/16- скасувати в частині стягненні інфляційних втрат та пені.
Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
“Стягнути з Фермерського господарства “Стимул 777” (92902, м. Кремінна Кремінського райфону Луганської області, вул. Обушенко, буд. 3, код ЄДРПОУ 32974022) на користь Приватного підприємства “Агро-Спец-Запчастина” (02140, м. Київ, проспект Григоренка, буд. 3 “А” , код ЄДРПОУ 37219026) борг в сумі 65 000 грн., 00 коп., 3% річних в сумі 3 800 грн. 00 коп., пеню в сумі 27 376,14грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1853,28грн. ”
В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 12 грудня 2016 р. у справі № 913/1199/16 - залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства “Агро-Спец-Запчастина”, (02140, м. Київ, проспект Григоренка, буд. 3 “А” , код ЄДРПОУ 37219026) на користь Фермерського господарства “Стимул 777” (92902, м. Кремінна Кремінського райфону Луганської області, вул. Обушенко, буд. 3, код ЄДРПОУ 32974022) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 654,33грн.
Господарському суду Луганської області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Попков Д.О.
ОСОБА_3