донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.02.2017 справа №913/747/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю № 42 від 03.10.2016р. ОСОБА_5 - за довіреністю №79 від 15.08.2016р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії, м. Лисичанськ Луганської області
на ухвалу господарського судуЛуганської області
від про30.01.2017р. зупинення провадження у справі
у справі№ 913/747/16 (суддя Яресько Б.В.)
за позовомДержавного підприємства “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії, м. Лисичанськ Луганської області
до Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
простягнення заборгованості у розмірі 222 324 694грн. 34 коп.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30 січня 2017 року у справі № 913/747/16 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 Кримінального кодексу України) та відмову експерта від виконання покладених на нього обов'язків (ст. 385 Кримінального кодексу України). На вирішення експерта поставлені питання, викладені в резолютивній частині оскаржуваної ухвали. Зобов'язано відповідача, Приватне акціонерне товариство “Краснодонвугілля”, оплатити вартість призначеної судом експертизи згідно виставленого експертною установою рахунку. Провадження у справі № 913/747/16 на час проведення судової почеркознавчої експертизи зупинено до надання висновків за її результатами.
Зокрема, ухвала господарського суду мотивована тим, що відповідач заперечує проти підписання від його імені актів прийому-передачі в актах приймання-передачі товарної продукції за договором про постачання електричної енергії № 4 від 05.12.2003 року повноважними особами, а відтак, для встановлення всіх обставин справи необхідні спеціальні знання.
Не погоджуючичь з вказаною ухвалою, Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Луганської області про зупинення провадження у справі скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Луганської області.
Відповідно до апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, не обґрунтував доцільність проведення почеркознавчої експертизи та, відповідно, зупинення провадження у справі, не зазначивши, у чому полягає потреба у спеціальних знаннях та неможливість встановити фактичні дані, а відтак, і вирішити спір по суті.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду та передати справу на розгляд до господарського суду Луганської області.
Одночасно, у судовому засіданні 21.02.2017р. представником позивача надано копію постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2017р. у справі №911/4610/15, яку останній просить долучити до матеріалів справи.
Проте, колегія суддів не приймає представлені позивачем докази з огляду на наступне.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»: відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Наразі, позивачем не наведено об'єктивних причин неможливості подання вказаної постанови Вищого господарського суду України до суду першої інстанції (з урахуванням дати прийняття цієї постанови 25.01.2017р. та дати прийняття оскаржуваної ухвали - 30.01.2017р.). Крім того, апеляційний суд у даному апеляційному провадженні переглядає ухвалу господарського суду від 30.01.2017р., а не розглядає справу по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржувану ухвалу в повному обсязі.
Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Перевіряючи оскаржувану ухвалу, судова колегія дійшла висновку, що остання є законною та обґрунтованою з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З матеріалів справи вбачається, щопозивач - Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії, м. Лисичанськ Луганської області, звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення з останнього заборгованості у сумі 222 324 694,34 грн. у т.ч.:- за активну електроенергію - 140 358 521,51 грн.; суму нарахованої пені за прострочення сплати спожитої електроенергії -11 447 982,29 грн.; суму нарахованих 3%річних від простроченої суми - 5 774 291,16 грн.; суму нарахованих збитків від інфляції за час прострочення сплати - 64 743 899,38 грн.
Як свідчать матеріали справи, 30.01.2017р. представником відповідача господарському суду першої інстанції через канцелярію суду надано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Подане клопотання про призначення судової експертизи мотивоване тим, що акти приймання - передачі товарної продукції до договору про постачання електричної енергії не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, зокрема, містять підписи невідомих осіб, а для з'ясування питання щодо вчинення підпису певними особами необхідні спеціальні знання, тому просив суд призначити у цій справі судову почеркознавчу експертизу.
Суд першої інстанції, розглянувши заявлене позивачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, керуючись статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що встановлення обставин, на які посилається заявник, потребує спеціальних знань, призначив у даній справі судову почеркознавчу експертизу.
Також, на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд зупинив провадження у справі до вирішення питань, поставлених господарським судом перед судовим експертом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надіслання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї зі сторін її правонаступником.
За приписами статті 41 та статті 79 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судова експертиза, згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу", це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
При цьому, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Почеркознавча експертиза - комплекс заходів, що спрямовані на встановлення приналежності почерку рукописа й підпису конкретній людині. Зазвичай застосовується для визначення справжності підпису або виявлення фальсифікації документа.
З оскаржуваної ухвали суду, якою призначено по справі судову експертизу вбачається, що поставлені перед експертом питання стосуються того, чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 в актах приймання-передачі товарної продукції до договору про постачання електричної енергії № 4 від 05.12.2003 року, а саме: № 4/10/14 від 31.10.2014 р. за жовтень 2014 р., № 4/08/14 від 30.11.2014 року за листопад 2014 р., № 4/12/14 від 31 грудня 2014 року за грудень (1-8) 2014 року, № 4/12/14 від 31 грудня 2014 року за грудень (9-31) 2014 року, № 4/01/15 від 31 січня 2015 року за січень 2015 року, № 4/02/15 від 28.02.2015 року за лютий 2015 року, № 4доп/02/15 від 28 лютого 2015 року за лютий 2015 року, № 4/03/15 від 31 березня 2015 року за березень 2015 року ОСОБА_6, чи іншою особою?; та чи виконано підпис від імені ОСОБА_7 в акті приймання-передачі товарної продукції № 4/04/15 від 30.04.2015 р. за квітень 2015 року до договору про постачання електричної енергії № 4 від 05.12.2003 року ОСОБА_7, чи іншою особою?
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Отже, поставлене перед експертом питання підлягає доведенню способом призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи.
Таким чином, обставини, зазначені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо порушення перед експертом визначених позивачем питань, відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для призначення по справі судової експертизи, тому дану процесуальну дію здійснено місцевим господарським судом у межах наданих йому прав, у відповідності до норм чинного Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, заперечення позивача проти призначення судової експертизи не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.
Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено оскарження ухвал про призначення судової експертизи.
Ухвала місцевого господарського суду про призначення судової експертизи та про зупинення у зв'язку з цим провадження у справі може бути переглянута в апеляційному чи касаційному порядку лише в частині зупинення провадження.
Така правова позиція викладена Вищим господарським судом України в п. 19 постанови Пленуму «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23 березня 2012 року, в якій зазначено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи. Водночас, за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати таке.
Якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 111-13 ГПК не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Луганської області від 30.01.2017 року у даній справі, оскільки її прийнято у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Таким чином, суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі в зв'язку з призначенням по справі судової експертизи, діяв в межах наданих йому повноважень, керуючись нормами вказаної статті та з метою повного та обєктивного вирішення даного господарського спору, оскільки порушені позивачем у клопотанні про призначення експертизи питання, пов'язані з предметом позовних вимог у даній справі та потребують спеціальних знань при їх вирішенні.
Водночас, зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.
Призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі №24/489 щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що викладені відповідачем заперечення стосовно призначення судової експертизи, а також посилання на те, що судом необґрунтовано доцільності проведення судової почеркознавчої експертизи не спростовують правомірність процесуальних дій суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з призначенням судової експертизи.
В свою чергу, скаржник в апеляційній скарзі не зазначає, які саме порушення статті 79 Господарського процесуального кодексу України були допущені судом першої інстанції при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі, а доводи скаржника зводяться передусім до перевірки та переоцінки підстав для призначення судової експертизи у даній справі, можливості оскарження якої нормами процесуального права не передбачено.
Проте наведені позивачем доводи з цього приводу можуть бути враховані господарським судом з наданням відповідної правової оцінки в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України України.
Крім того, оскаржувана ухвала повністю відповідає вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України України, оскільки містить всі необхідні відомості щодо господарського суду, сторін, суті даного спору, змісту поставлених питань; мотиви винесення ухвали з посилання на норми статті 41 Господарського процесуального кодексу України, а також відповідає рекомендаціям, викладеним в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23 березня 2012 року .
Зважаючи на те, що позивачем не надано апеляційному господарському суду мотивованих пояснень, у чому саме оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі порушує його права та законні інтереси, не доведено факту порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття ухвали про зупинення провадження у справі, а також її невідповідність нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Луганської області від 30 січня 2017 року у даній справі підлягає залишенню без змін.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 30.01.2017р. у справі №913/747/16 є обґрунтованою та законною, тому залишає зазначену ухвалу без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 41,79, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії, м. Лисичанськ Луганської області залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 30.01.2017р. у справі №913/747/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: Л.Ф.Чернота
ОСОБА_3