ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.01.2017Справа №910/21137/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
про стягнення 38350,93 грн. в порядку регресу
Суддя А.М. Селівон
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення коштів у розмірі 38350, 93 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору страхування наземного транспорту № 870/16-Т/ЗП115 від 17.06.2016 страхувальнику страхове відшкодування в сумі 38350,93 грн., він набув згідно ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/21137/16 та призначено до розгляду на 21.12.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 розгляд справи відкладався.
У судові засідання 21.12.2016 та 25.01.2017 уповноважені представники сторін не з'явились.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 21.12.2016 сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №0103040866799 та № 0103040866802.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 25.01.2017 сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №0103040871504 та № 0103040871512.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 21.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 2579-16 від 06.12.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 21.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшов лист № 7/2-28/31503 від 01.12.2016 з інформацією щодо полісу № АІ 9672545, який судом долучений до матеріалів справи.
До початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання № 105-173 від 17.01.2017, в якому останній підтримує позовні вимоги та просить суд здійснити розгляд справи без участі представника ПАТ «СК «Арсенал страхування», за наявними в матеріалах справи доказами. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.
Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.
Документи, в т.ч. відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду від 21.11.2016 та 21.12.2016 відповідачем суду не надані.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 25.01.2017 позивачем суду не надано.
Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 21.12.2016 та 25.01.2017 суд не повідомлено.
Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду письмового відзиву на позовну заяву або будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про розгляд справи без участі представника ПАТ «СК «Арсенал - Страхування», та на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників сторін виключно за наявними у справі матеріалами.
Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Окрім того суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.
У зв'язку із неявкою в судові засідання 21.12.2016 та 25.01.2017 представників сторін на підставі ч. 8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України засідання господарського суду по розгляду даної заяви проведено без допомоги звукозаписувального технічного засобу. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами суд
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 17.06.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 870/16-Т/ЗП115 (далі - Договір страхування), предметом якого згідно п. 4 є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 договору.
Відповідно до пункту 5 Договору страхування забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2014 року випуску.
Страхова сума становить 500 000,00 грн. (п.10 Договору страхування).
Відповідно до пп. 12.3 Договору страхування франшиза (безумовна) за ризиком «Збитки внаслідок ДТП, що призвела до пошкодження транспортного засобу» складає 0,00% від страхової суми, вказаної у розділі 10 даного Договору.
Місце дії Договору (територія страхування): Україна (п. 15 Договору страхування).
Строк дії Договору страхування визначений з 17.06.2016 р. (п. 16 Договору страхування).
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно розгорнутої довідки №96655811 від 23.07.2016 про дорожньо-транспортну пригоду, яка сформована 2 ротою 3 батальйону УПП НП у м. Запоріжжя, копія якої долучено до матеріалів справи, 22.07.2016 р. на перехресті пр-ту Металургів та вул. Богдана Хмельницького у м. Запоріжжі відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1, та транспортного засобу марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
Як вбачається зі змісту п. 7 Договору страхування, дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.
При цьому за умовами п. 22.2.2 Договору страхування збитки внаслідок ДТП визначені як будь - яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як вбачається зі змісту п. 26.1, п. 26.1.3 Договору страхування для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику, зокрема, заяву на виплату страхового відшкодування встановленої страховиком форми.
Згідно з п. 27.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором страхування на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком. Страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших необхідних документів згідно з розділом 26 Договору. Рішення страховика про здійснення виплати страхового відшкодування оформлюється страховим актом.
В подальшому, згідно умов Договору страхування страхувальник за договором - гр. ОСОБА_1 25.07.2016 р. звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал - Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, а також заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 28.07.2016, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до умов п. 27.10 Договору страхування при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з урахуванням умов, зазначених п. 17.3 цього договору (без урахування експлуатаційного зносу), а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п.17.1, 17.2 Договору - на базі авторизованої СТО).
Згідно п. 27.11. Договору страхування при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 12 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому страхове відшкодування здійснюється з урахуванням визначених у розділі 17 Договору страхування умов, а саме на базі авторизованої СТО - страхове відшкодування для відновлення пошкодженого транспортного засобу, визначене згідно п.27.10 Договору, здійснюється на рахунок авторизованої СТО.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме рахунку - фактури Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 № КА-0000065 від 25.07.2016 від 04.07.2016 та акту виконаних робіт № АС-9423 від 25.08.2016 вартість деталей та відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була визначена ремонтним підприємством в розмірі 38350,93 грн. без ПДВ.
Відповідно наявного в матеріалах справи висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 100/07 щодо визначення вартості матеріального збитку за фактом завдання пошкоджень КТЗ внаслідок ДТП від 29.07.16 р., складеного Суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_4 (свідоцтво Мінюсту України № 364 від 10.01.01 р.) вартість матеріальної шкоди, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 62951,66 грн.
Окрім того, згідно ремонтної калькуляції №07 від 29.09.2016 р., що складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу ««Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 50549,45 грн. (без ПДВ).
Як свідчать матеріали справи, страховиком - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» складено страховий акт №870/16-Т/ЗП115 від 17.06.2016 та розрахунку суми страхового відшкодування від 29.07.2016 р., копії яких наявні в матеріалах справи, відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхового на рахунок ФОП ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 38350,93 грн., що становить визначену у рахунку-фактурі ФОП ОСОБА_3 вартість запчастин та відновлювального ремонту автомобіля в сумі 38350,93 грн.
Згідно п. 27.14 Договору страхування при визнанні страховиком події страховим випадком страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня складання страхового акту. Страхове відшкодування може бути виплачене шляхом перерахування на рахунок СТО. Вказаний в заяві на виплату страхового відшкодування, згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд - замова, рахунок, акт виконаних робіт, тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та страхувальником. Вказані документи повинні містити перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту.
У відповідності до умов Договору страхування (п. 27.14) сума страхового відшкодування в розмірі 38350,93 грн. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок СТО - ФОП ОСОБА_3 як безпосереднього виконавця відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 28883 від 29.07.2016 р. на суму 38350,93 грн.
Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 870/16-Т/ЗП115 від 17.06.2016 р., а також перебування отриманих автомобілем марки «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 22.07.2016 р., відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал- Страхування» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 38350,93 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 - СТО, яка безпосередньо здійснювала ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Крім того, листом від 19.07.11р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність накладних рахунку - фактури Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 № КА-0000065 від 25.07.2016 від 04.07.2016 та акту виконаних робіт № АС-9423 від 25.08.2016, а також платіжного доручення № 28883 від 29.07.16 р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 08.08.2016 р. у справі №334/1318/16-ц (3/334/4984/16), копія якої наявна в матеріалах справи, встановлено, що водій ОСОБА_2 22.07.2016 р. о 21 год. 10 хв., керуючи автомобілем марки ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_2, на перехресті пр.-ту Металургів та вул. Богдана Хмельницького в м. Запоріжжя при зміні напрямку руху не зайняв відповідну смугу для рух, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, чим порушив п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. При цьому, гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді стягнення штрафу на користь держави у сумі 340,00 грн.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал - Страхування» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 22.07.2016 р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - гр. ОСОБА_2 у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ/9672545 (далі - Поліс), що підтверджується наявною у матеріалах інформацією з бази МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 200 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_2, поліс станом на момент скоєння ДТП 22.07.2016 р. був чинний.
З огляду на вищевикладене, у Публічного акціонерного товариства "Арсенал-страхування" як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Публічне акціонерне товариство "Арсенал-страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому суд звертає увагу, що страхове відшкодування у відповідності до п.п. 17.2, 27.10 Договору страхування, згідно якого розмір збитків визначається без урахування експлуатаційного зносу, здійснено без врахування зносу, а тому здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.
Крім того, виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобілем марки «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2014 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 22.07.2016 строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 0,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, на розмір франшизи не зменшувався і становить 38350,93 грн.
При цьому як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» в порядку регресу суми в розмірі 38350,93 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній просив стягнути в поданій позовній заяві.
При цьому з урахуванням наявності полісу № АІ 4672545 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу, який є винним у скоєнні ДТП, та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПАТ «СТ «Іллічівське», до якого правомірно заявлено позов.
З урахуванням наявності полісу № АІ 4672545 відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПАТ "СТ «Іллічівське", до якого правомірно заявлено позов.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.
Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування транспортного засобу №870/16-Т/ЗП115 від 17.06.2016 р. та Полісу № АІ 4672545 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та/або їх окремих положень суду не надано.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню в розмірі 38350,93 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01032, вул. Саксаганського, 38Б, оф. 12, м. Київ, код ЄДРПОУ 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) 38350,93 грн. (страхового відшкодування та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон