04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" лютого 2017 р. Справа№ 910/14883/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Українець М.П. (згідно договору про надання правової допомоги №0185 від 23.03.2016 р.)
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - Сабадин А.В. (довіреність №21 від 30.01.2017 р.)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «А.Т.Н.»
на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2016 р.
у справі №910/14883/16 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн»
до 1. Київської обласної державної адміністрації
2. Приватного підприємства «А.Т.Н.»
про скасування рішення та визнання недійним договору
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської обласної державної адміністрації та Приватного підприємства «А.Т.Н.» про скасування рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації від 31.05.2016 р. в частині об'єкту конкурсу №7 за маршрутом №799 (с. Новосілки-Київ АС Полісся, ч/з Вишгород) щодо визначення переможцем ПП «А.Т.Н.» та визнання недійним договору №2016-17-6 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 10.06.2016 р. укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та ПП «А.Т.Н.».
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2016 р. позов задоволено.
Скасовано рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації від 31.05.2016 р. в частині об'єкту конкурсу № 7 за маршрутом № 799 відносно визнання переможцем ПП «А.Т.Н.». Визнано недійсним договір № 2016-17-6 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 10.06.2016 р. укладеним між Київською обласною державною адміністрацією та ПП «А.Т.Н.». Стягнуто з Київської обласної державної адміністрації на користь ТОВ «Авто-Лайн» 1378,00 грн. судового збору. Стягнуто з ПП «А.Т.Н.» на користь ТОВ «Авто-Лайн» 1378,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача 1.
Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 12.12.2016 р., 23.01.2017 р. та від 06.02.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем 2 було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не звяляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації.
Колегія суддів, вислухавши думку позивача, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю, а також на підставі тих обставин, що Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації не є строною у спірних правовідносинах, що склались між стронами у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
31.05.2016 р. прийнято рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації (далі - Рішення), оформлене протоколом № 2016-1 від 31.05.2016 р. та про не допуск ТОВ «Авто-Лайн» до участі в конкурсі на маршруті № 799 (с. Новосілки-Київ АС «Полісся», ч/з Вишгород). Вказаним рішення визнано переможцем конкурсу ПП «А.Т.Н».
Київською обласною державною адміністрацією видано наказ «Про введення в дію рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації, від 31.05.2016 р.» № 17-од від 10.06.2016 р. (далі - Наказ) та введено в дію рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації від 31.05.2016 р.
10.06.2016 р. між Київською обласною адміністрацією та ПП «А.Т.Н.» укладено договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 2016-7-6 (далі - Договір).
В обгрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що саме під час проведення конкурсу було порушено права та інтереси ТОВ «Авто-Лайн», як перевізника.
Позивач вважає вказане рішення конкурсного комітету таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому, на його думку, воно підлягає скасуванню.
В підтвердження своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що конкурсним комітетом порушено норми чинного законодавства України у сфері пасажирських перевезень.
З огляду на вищезазначене, позивач просив суд скасувати рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації від 31.05.2016 р. в частині об'єкту конкурсу № 7 за маршрутом № 799 відносно визнання переможцем ПП «А.Т.Н.» та визнання недійсним Договору.
Позивач стверджує, що були відсутні підстави для недопуску позивача до участі у конкурсі за об'єктом № 7. Крім того, при проведенні розрахунку набраних балів за конкурсними документами претендента на об'єкт № 7 ТОВ «Авто-Лайн» набрано 40 балів, тому, позивач вважає, що при проведенні конкурсу були порушені права позивача і є підстави для скасування Рішення та визнання Договору недійсним.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено вимоги до автомобільного перевізника.
Пунктом 7 Протокола № 2016-1 від 31.05.2016 р. вирішено не допустити ТОВ «Авто-Лайн» до участі у конкурсі на об'єкт № 7 на підставі п.п.3 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1081 де зазначено, що автомобільний перевізник ТОВ «Авто-Лайн» не відповідає вимогам ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивачем неодноразово направлялись запити щодо підстав недопуску до участі у конкурсі, а саме листом № 87-06/16 від 06.06.2016 р. та листом № 98-07/16 від 05.07.2016 р. позивач просив відповідача 1 надати інформацію щодо конкретизації підстав про відмову у прийнятті участі позивача у конкурсі щодо об'єкту № 7 та вказати відповідний пункт ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», якому перевізник не відповідає. Проте, відповідачем 1 було відмовлено у роз'ясненні вказаного Рішення.
Крім того, п. 7 Протокола № 2016-1 від 31.05.2016 р. вирішено допустити ПП «А.Т.Н.» до участі у конкурсі на об'єкт № 7, затвердити кількість набраних балів ПП «А.Т.Н» - 36,3, визнати ПП «А.Т.Н.» переможцем конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті № 799 (с. Новосілки-Київ АС «Полісся», ч/з Вишгород) ПП «А.Т.Н».
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про автомобільний транспорт», організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та визначаються обов'язкові умови конкурсу на перевезення пасажирів.
Статтею 45 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, які необхідно подати конкурсному комітету для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.12.2008 р. (далі - Порядок). Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.
Перелік випадків, в разі наявності яких перевізник не допускається до участі в конкурсі, визначений в п. 12 Порядку, до яких, зокрема, відноситься й невідповідність перевізника вимогам ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Пунктом 29 Порядку визначено перелік документів для участі у конкурсі.
Відповідно до п. 37 Порядку достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених п. 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.
Пунктом 7 Протоколу вирішено не допустити позивача до участі у конкурсі на об'єкт № 7 на підставі п.п. 3 п. 12 Порядку. В цьому ж засіданні конкурсного комітету проведено голосування та вирішено допустити ПП «А.Т.Н.» до участі у конкурсі на об'єкт № 7 та визнати останнього переможцем конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті № 799.
Судом першої інстанції було встановлено, що конкурсним комітетом було порушено, встановлений п. 29 Порядку, строк (за два дні до дати проведення конкурсу) перевірки достовірної інформації у заявах та документах, наданих претендентами для участі у конкурсі та винесення рішення про недопущення до участі у конкурсі. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Крім того, з Протокола № 2016-1 від 31.05.2016 р. вбачається, що позивача визнано переможцем конкурсу на об'єкт № 11 здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті «с. Ровжі-Київ АС «Полісся» (п. 11 Протокола), що суперечить рішенню викладеному у п. 7 щодо підстав недопущення позивача до участі у конкурсі на об'єкт №7, передбачених ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідачем 2 в ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині скасування рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації від 31.05.2016 р.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зміст ст. 4-1 ГПК України визначає, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 12 ГПК України визначено перелік справ, що підвідомчі господарським судам.
Судом встановлено, що спір виник відносно скасування рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації від 31.05.2016 р. в частині об'єкта конкурсу № 7 за маршрутом № 799 відносно визнання переможцем ПП «А.Т.Н.» та визнання недійсним договору № 2016-17-6 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 10.06.2016 р.
Як вбачається з постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судом», а саме п. 17 визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір, який виник між сторонами в частині скасування рішення конкурсного комітету має господарський характер, оскільки предметом спору є рішення саме конкурсного комітету, який створено органом виконавчої влади, тому і предмет спору, і склад учасників правовідносин відповідають вимогам ГПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/2036/16 від 20.04.2016 р. за позовом ТОВ «Авто-Лайн» до Київської обласної державної адміністрації та ПАТ «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль» про скасування рішення конкурсного комітету від 03.11.2015 та визнання договору недійсним, позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі припинено в частині скасування рішення конкурсного комітету та визнано договір недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. у справі № 910/2036/16 рішення господарського суду міста Києва у справі №910/2036/16 від 20.04.2016 р. в частині припинення провадження у справі скасовано та в цій частині позовні вимоги задоволено, в іншій частині позовних вимог залишено без змін.
В постанові від 24.10.2016 р., Київський апеляційний господарський суд зазначив, що колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення про припинення позовних вимог в частині оскарження конкурсу та визначення переможця зазначеного не врахував та прийшов до помилково висновку про припинення провадження, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування рішення від 03.11.2015 р. Конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації, оформленого протоколом № 2015-3 від 03.11.2015 р. в частині недопущення ТОВ «Авто-Лайн» до конкурсу на маршруті № 397 «Вишгород - Київ АС «Полісся» та визнання переможцем ПАТ «АТАС «Славутич-Бориспіль» підлягає розгляду по суті.
Вказана постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2016 р.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказаною вище постановою, було встановлено обставини, що в даному позовному провадженні не потребує доказування.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору №2016-17-6 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 10.06.2016 р., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт», відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування. Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.
Перевізник, із яким укладається договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, визначається на конкурсній основі у відповідності до положень, визначених Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Колегією суддів встановлено, що в даному випадку відбулось порушення конкурсним комітетом п. 37 Порядку при недопущенні до участі у конкурсі позивача, тому колегія суддів погоджуєься з висновком суду першої інстанції про те, що спірний договір № 2016-17-6 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 10.06.2016 р. укладений між Київською обласною державною адміністрацією та ПП «А.Т.Н.» підлягає визнанню судом недійсним, оскільки укладений на підставі рішення конкурсного комітету, що встановлено судом, як таке, що не відповідає законодавству України, а відтак позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем 2, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «А.Т.Н.» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2016 р. у справі №910/14883/16 залишити без змін.
Справу №910/14883/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк