20.02.2017 року Справа № 904/6362/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач)
суддів Джихур О.В., Антоніка С.Г.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, керівник, витяг з ЄДР від 07.11.2016 року;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 08.03.2016 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року у справі №904/6362/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис", м. Харків
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м.Дніпро
про стягнення 1 060 867 грн. 35 коп.,
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (надалі - ТОВ "ТД Ирбис") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (надалі - ПАТ "Дніпроважмаш") на свою користь 851 106 грн. 68 коп. основного боргу, 156 904 грн. 70 коп. пені, 11 665 грн. 38 коп. 3% річних, 41 190 грн. 59 коп. інфляційних втрат та понесених витрат по сплаті судового збору.
05.10.2016 року ТОВ "ТД Ирбис" подана до Господарського суду Дніпропетровської області заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив збільшити суму 3% річних (до 15 611 грн. 76 коп.) та зменшити суми пені (до 129 749 грн. 73 коп.) та інфляційних нарахувань (до 12 396 грн. 36 коп.). Зазначену заяву прийнято до розгляду судом першої інстанції в частині зменшення сум пені та інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року у справі №904/6362/16 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково; з ПАТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "ТД Ирбис" стягнуто 851 106 грн. 68 коп. основного боргу, 129 108 грн. 96 коп. пені, 11 665 грн. 38 коп. 3% річних, 12 396 грн. 36 коп. інфляційних втрат та 15 064 грн. 16 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Дніпроважмаш" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції:
- позбавлено відповідача права на надання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред'явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним; оскаржуване рішення прийнято за відсутності ПАТ "Дніпроважмаш";
- не прийнято до уваги те, що укладаючи договір та специфікацію до договору, сторони не визначили конкретну вартість товару саме на дату його оплати, внаслідок чого договір, що є підставою пред'явленого позову, вважається неукладеним;
- не враховано, що позивачем здійснено поставку товару з порушенням строків, визначених сторонами у договорі.
ТОВ "ТД Ирбис" проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що у відповідача було вдосталь часу скористатись правом на участь у судових засідання та надання доказів у зв'язку із розглядом справи у межах строків, передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Щодо посилань ПАТ "Дніпроважмаш" на невідповідність договору ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що сторонами додержано вимоги по всім істотним умовам договору, і відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив це. Позивач також зазначає, що ПАТ "Дніпроважмаш" мало право до початку розгляду справи по суті подати зустрічний позов про стягнення пені за порушення позивачем строків поставки товару, однак цією можливістю не скористалось.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
09.01.2013 року між ПАТ "ТД Ирбис" (найменування, якого змінено на ТОВ "ТД Ирбис" (продавець, позивач) і ПАТ "Дніпроважмаш" (покупець, відповідач) укладено договір № 05/77 (надалі-договір), за умовами якого продавець зобов'язується поставити продукцію, а покупець прийняти її та оплатити у відповідності до специфікацій (додаткових угод, додатків), які є невід'ємною частиною договору.
Вартість, ціна, найменування та кількість продукції, яка поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.2.2 договору).
Відповідно п.п. 2.2, 2.3 договору у випадку зміни ціни на продукцію, продавець зобов'язаний погодити нову ціну з покупцем не менш ніж за 5 днів до виставлення рахунку. З моменту надходження передплати, ціни на оплачену продукцію зміні не підлягають.
На момент укладання договору орієнтована сума договору становить 750 000 грн. з урахуванням ПДВ 20% (п.2.3 договору).
Згідно п.4.3 договору строки поставки зазначаються у специфікації.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що базові умови поставок - DDP - м. Дніпропетровськ, склад покупця.
Відповідно специфікації №40 від 23.09.2015 року до договору, з урахуванням змін, внесених до неї додатковою угодою №3 від 19.10.2015 року, продавець мав поставити покупцю 4 підшипники FAG 22380-MB або SKF 22380 CA/W33 на загальну суму 1 124 928 грн. 74 коп. ( у т.ч. ПДВ 20%), що еквівалентно 46 753,20 євро станом на 23.09.2015 року.
Сторони встановили, що в разі зміни на день оплати за товар комерційного курсу гривні до євро в сторону збільшення або зменшення, покупець зобов'язується здійснити оплату за товар згідно формули: Ц=Ц*1К1/К2, де Ц - ціна товару на день оплати; Ц1 - ціна товару на дату підписання даної специфікації; К2-комерційний курс* гривні до євро станом на 23.09.2015, який складає суму в розмірі 24,061 грн. за 1 євро; К1 - комерційний курс* гривні до євро на день оплати ціни товару по вказаній специфікації.
При цьому, сторони договору домовились, що під комерційним курсом мається на увазі курс продажу євро (котирування міжбанківського валютного ринку України на продаж), опублікований на сайті http://index.minfin.com.ua станом на момент закриття торгів на останню дату, що передує даті відповідного платежу.
Згідно п. 2 специфікації оплата за товар повинна бути здійснена у два етапи:
1-й етап - 25% передплата протягом 2-х календарних днів після виставлення рахунку;
2-й етап - 75% оплати протягом 30-ти календарних днів після поставки підшипників на склад позивача.
Твердженням скаржника відносно того, що договір № 05/77 від 09.01.2013 року в частині досягнення згоди щодо ціни товару є неукладеним колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, як вірно зазначив місцевий господарський суд, визнання договору неукладеним може мати місце лише на стадії укладання договору, а не за наслідками його виконання сторонами.
З вищезазначених положень специфікації №40 від 23.09.2015 року вбачається досягнення сторонами договору усіх його істотних умов при укладенні та фактичне часткове виконання шляхом перерахування ПАТ "Дніпроважмаш" грошових коштів на користь ПАТ "ТД Ирбис".
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 1 124 928 грн. 77 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 14.12.2015 року № 119711 (а.с. 19).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату по факту поставки протягом семи календарних днів з моменту отримання товару за видатковою накладною, якщо інший строк оплати не зазначений в специфікації.
У п 2 специфікації № 40 від 23.09.2015 року до договору сторони погодили наступні умови оплати:
1-й етап - 35% передплата протягом 2-х календарних днів після виставлення рахунку;
2-й етап - 65% оплати протягом 30-ти календарних днів після поставки підшипників на склад покупця.
Окрім того, позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреностей від 12.01.2016 року № 61 та від 13.01.2016 року №94, виданих ОСОБА_3 (а.с. 24, 25), товар на суму 5 733 грн. 60 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковими накладними від 13.01.2016 року № 1343 на суму 3187 грн. 20 коп., від 13.01.20165 року № 1344 на суму 171 грн. 12 коп., від 13.01.2016 року № 1345 на суму 532 грн. 32 коп., від 24.12.2015 року № 123220 на суму 1199 грн. 88 коп., від 29.12.2015 року № 124464 на суму 643 грн. 08 коп. (а.с. 21, 22, 23, 26, 27).
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач посилається на частково оплату відповідачем отриманого товару, до стягнення ним пред'явлений борг в сумі 851 106 грн. 68 коп.
Доказів погашення вищезазначеної заборгованості ПАТ "Дніпроважмаш" не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного бору обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом п. 7.1 договору сторонами узгоджено, що в разі порушення покупцем строків оплати (п.3.1), передбачених договором, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
За розрахунком позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.10.2016 року) сума пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару за загальний період з 14.01.2016 року по 14.07.2016 року складає 129 749 грн. 73 коп.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що загальним періодом, за який нараховується пеня за накладною №119711 від 14.12.2015 року, є загальний період з 14.01.2016 року по 13.07.2016 року включно, а нарахування пені позивачем на 14.07.2016 року є помилковим. Всього до стягнення з відповідача підлягає 129 108 грн. 96 коп. пені.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за загальний період з 14.01.2016 року по 25.07.2016 року, сума яких дорівнює 11 665 грн. 38 коп., та інфляційних збитків в сумі 12 396 грн. 36 коп., нарахованих за період: з січня по березень 2016 року.
Вищезазначені вимоги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції позбавив його права на надання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред'явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним, прийнявши рішення без участі у судових засіданнях представника відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2016 року Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.09.2016 року.
Примірники цієї ухвали надіслані на адресу обох сторін 04.08.2016 року, що вбачається із штампу Господарського суду Дніпропетровської області на зворотному боці ухвали.
Копію ухвали про порушення провадження у справі, одержано ПАТ "Дніпроважмаш" 08.08.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 38).
Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, призначеному на 07.09.2016 року, надіславши до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване перебування його уповноваженого представника у відрядженні.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2016 року у справі №904/6362/16, у зв'язку з неявкою сторін на виклик суду та необхідністю витребування додаткових матеріалів, розгляд справи відкладено на 27.09.2016 року та повторно зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позовну заяву.
Копію ухвали про відкладення розгляду справи, одержано ПАТ "Дніпроважмаш" 12.09.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44).
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався правом участі у другому судовому засіданні, призначеному на 27.09.2016 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016 року у справі №904/6362/16, за клопотанням позивача розгляд справи було продовжено на 15 днів до 16.10.2016 року та у зв'язку з необхідністю витребування додаткових матеріалів, відкладено на 11.10.2016 року.
Копію ухвали про відкладення розгляду справи, одержано ПАТ "Дніпроважмаш" 03.10.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 55).
Відповідач не скористався правом участі у третьому судовому засіданні, призначеному на 11.10.2016 року.
З вищезазначеного вбачається, що відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, був обізнаний про наявність даної справи у господарському суді, а тому мав можливість надіслати поштою відзив і документи в обґрунтування своїх заперечень, зустрічну позовну заяву, але такою можливістю не скористався.
Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У пп. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 цього пункту постанови.
З огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, був продовжений на 15 днів та оскільки місцевий господарський суд обмежений строками розгляду позовної заяви, у діях суду першої інстанції не вбачається порушень процесуального права, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі.
Стосовно посилання апелянта на порушення позивачем умов договору щодо вчасної поставки товару, слід зазначити, що у випадку, якщо відповідач вважає своє право порушеним, він не позбавлений можливості звернутись до господарського суду за його захистом у загальному порядку.
З наведених вище підстав судом апеляційної інстанції відхиляються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі; відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року у справі №904/6362/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Джихур
Суддя С.Г. Антонік
(Повний текст постанови складено 24.02.2017 року).