04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" лютого 2017 р. Справа№ 910/4652/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Слюсар С.В. - представник за довіреністю № 2-106д від 08.12.2016;
від відповідача: Мельник А.В. - представник за довіреністю б/н від 05.01.2016;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2016
у справі № 910/4652/16 (суддя: Трофименко Т.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс"
про стягнення 444 626,24 грн.,
Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (надалі - відповідач) про стягнення 444 626,24 грн., з яких 192 962,24 грн. пені та 251 664,00 грн. штрафу нарахованих відповіднодо п. 7.11 договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 10906/11-15 від 29.04.2015.
Позов мотивований тим, що відповідачем всупереч умов вищезазначеного договору не було своєчасно здійснено поставку товару за Специфікацією № 1 у кількості 20 т на загальну вартість 2 227 200 грн. з ПДВ, та згідно Специфікації № 2 від 31.07.2015 р. - у кількості 40 т. на загальну вартість 1 368 000,00 грн., чим порушено п. 5.1. договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 провадження у даній справі зупинялося до набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/9129/16 про визнання п. 7.11 договору поставки (купівлі товару за власні кошти) №№УГВ10906/11-15 від 29.04.2015р. недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у даній справі (повний текст рішення складено 28.11.2016) позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 251 664 грн. 00 коп. - штрафу, 189 367 грн. 20 коп. - пені та 6 615 грн. 47 коп. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 1 000 грн. 00 коп. - штрафу, 1 000 грн. 00 коп. - пені.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт стверджує про те, що на спірних актах приймання-передачі товару не вказано дату поставки, а лише зазначено місяць та рік, отже вказані акти не можуть бути належними доказами для встановлення порушення тридцятиденного строку, передбаченого п. 7.11 договору.
Крім того, відповідач посилаючись на складне фінансове становище товариства просив суд зменшити розмір пені та штрафу. Та вказує на те, що поставка товару не могла бути проведена вчасно, оскільки в країні виробника товару Туреччині були неробочі дні, у зв'язку зі святкуванням свята Рамадан (16.07.2015-19.07.2015) та свята жертвоприношення (23.09.2015-27.09.2015).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у даній справі було прийнято до провадження (у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді:, Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) та призначено до розгляду на 23.01.2017.
Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.
Розгляд апеляційної скарги відкладався, оголошувалась перерва на підставі ст. 77 Господарського апеляційного кодексу України.
У судовому засіданні 13.02.2017 представник позивача просив суд в порядку ст. 101 ГПК України долучити додаткові докази у даній справі, обґрунтовуючи дане клопотання тим, що у суді першої інстанції відповідачем не підіймалось питання того, що поставка товару за актами приймання-передачі товару від 03.11.2015 була фактично здійснена 02.11.2015, тому позивач просить суд апеляційної інстанції долучити до справи копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують дійсну дату поставки товару за спірними актами з урахуванням поважності причин їх неподання.
Суд апеляційної інстанції вважає, що таке клопотання про долучення додаткових доказів в порядку ст. 101 ГПК України у даній справі підлягає задоволенню з урахуванням того, що вказані докази є важливими для встановлення дійсної дати поставки товару за спірними актами, а причини не подання їх до суду першої інстанції - приймає як поважні, з урахуванням також того факту, що відповідачем не надано своїх оригіналів спірних актів на вимоги ухвал суду від 15.12.2016, від 23.01.2017 та протоколу судового засідання від 13.02.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/4652/16 на п'ятнадцять днів.
17.02.2017 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву.
В судовому засіданні 22.02.2017 представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2017 проти вимог апеляційної скарги заперечила та просила суд залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (надалі - постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (надалі - покупець, позивач) було укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № 10906/11-15 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (далі - Товар), що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у Специфікаціях.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. ціна цього договору вказується в Специфікаціях в гривнях та включаючи ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента). Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаною в специфікаціях до цього договору.
У п. 5.1 договору сторони визначили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації до договору.
Матеріали справи свідчать про те, що у п. 1 Специфікації № 1 від 29.04.2015 сторонами було передбачено поставку: карбоксиметилцелюлози високозв'язкої СМС НV у кількості 50 т. на загальну вартість (з урахуванням ПДВ) 3 799 980,00 грн. Граничний строк поставки - червень 2015.
Відповідно до п. 1 Специфікації № 2 від 29.04.2015 передбачено поставку: карбоксиметилцелюлози низьков'язкої СМС LV у кількості 50 т. на загальну вартість (з урахуванням ПДВ) 3 349 980,00 грн. Граничний строк поставки - червень 2015.
В подальшому сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 26.06.2015 до договору, відповідно до умов якої продовжено строк дії договору до 31.07.2015 та викладено в нових редакціях Специфікації № 1 і №2, а саме:
Специфікацією № 1 від 26.06.2015 передбачено поставку: Карбоксиметилцелюлози високозв'язкої СМС HV (DENCELL HV) у кількості 50 т. на загальну вартість 3 799 980,00 грн. Граничний строк поставки - липень 2015.
Специфікацією № 2 від 26.06.2015 передбачено поставку: карбоксиметилцелюлози низьков'язкої СМС LV (DENCELL LV) у кількості 50 т. на загальну вартість 3 349 980,00 грн. Граничний строк поставки - липень 2015.
Разом з цим, 31.07.2015 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № УГВ 10906/11 -15 від 29.04.2015, відповідно до умов якої продовжено строк дії договору до 30.09.2015 та викладено в нових редакціях Специфікації № 1 і № 2, а саме:
п. 1 Специфікації № 1 від 31.07.2015 року передбачено поставку: карбоксиметилцелюлози високозв'язкої СМС HV (DENCELL HV) у кількості 50 т. на загальну вартість ( з урахуванням ПДВ) 3 420 000,00 грн. Граничний строк поставки - вересень 2015.
п. 1 Специфікації № 2 від 31.07.2015 року передбачено поставку: карбоксиметилцелюлози низьков'язкої СМС LV (DENCELL LV) у кількості 50 т. на загальну вартість 2 784 000,00 грн. Граничний строк поставки - вересень 2015.
Пунктом п. 5.3. договору сторони домовились, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Відповідно до п. 7.11. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазанчені у специфікації до даного Договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до акту приймання-передачі товару № ЄЕ-0000001 від 13.08.2015 відповідач поставив позивачу 10 т. карбоксиметилцелюлози високозв'язкої DENCELL СМС HV згідно Специфікації № 1 від 31.07.2015 р. на загальну суму 684 000,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до акту приймання-передачі товару № СЕ-0000002 від 17.08.2015 відповідач поставив позивачу 10 т. карбоксиметилцелюлози низьков'язкої DENCELL СМС LV згідно Специфікації № 2 від 31.07.2015 р. на загальну 556 800,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до акту приймання-передачі товару № СЕ-0000003 від 10.09.2015 відповідач поставив позивачу 20 т. карбоксиметилцелюлози високозв'язкої DENCELL СМС HV згідно Специфікації № 1 від 31.07.2015 р. на загальну суму 1 368 000,00 грн. з ПДВ.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було частково порушено строк поставки товару, визначений підписаними між сторонами специфікаціями, а саме:
- згідно акту приймання-передачі товару № СЕ-0000006 від 03.11.2015 за Специфікацією № 2 від 31.07.2015 поставка здійснена 03.11.2015 (20 т. карбоксиметилцелюлози низьков'язкої DENCELL СМС LV на загальну суму 1 113 600,00 грн. з ПДВ).
- згідно акту приймання-передачі товару № СЕ-0000007 від 03.11.2015 здійснена поставка 10 т. карбоксиметилцелюлози високозв'язкої DENCELL СМС HV згідно Специфікації № 1 від 31.07.2015 на загальну суму 684 000,00 грн. з ПДВ та 10 т карбоксиметилцелюлози низьков'язкої DENCELL СМС LV згідно Специфікації № 2 від 31.07.2015 на загальну суму 556 800,00 грн. з ПДВ. Загальна вартість товару 1 240 800,00 грн. з ПДВ.
- згідно акту приймання-передачі товару № СЕ-0000009 від 30.12.2015 здійснена поставка 10 т. карбоксиметилцелюлози високозв'язкої DENCELL СМС HV згідно Специфікації № 1 від 31.07.2015 на загальну суму 684 000,00 грн. з ПДВ, 10 т карбоксиметилцелюлози низьков'язкої DENCELL СМС LV згідно Специфікації № 2 від 31.07.2015 р. на загальну суму 556 800,00 грн. з ПДВ на загальна вартість товару 1 240 800,00 грн. з ПДВ.
Вищевикладене підтверджується матеріалами справи та не спростоване доводами апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, кінцевою датою поставки товару є останній день вересня 2015 - 30.09.2015.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що за актом приймання-передачі товару № СЕ-0000006 від 03.11.2015 та за актом приймання-передачі товару № СЕ-0000006 від 03.11.2015 відповідачем порушено строк поставки на 33 дні, за актом приймання-передачі товару № СЕ-0000009 від 30.12.2015 відповідачем порушено строк поставки на 90 днів.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, як не обґрунтовані посилання апелянта на те, що поставка товару не могла бути проведена вчасно, оскільки в країні виробника товару Туреччині були неробочі дні, у зв'язку зі святкуванням свята Рамадан (16.07.2015-19.07.2015) та свята жертвоприношення (23.09.2015-27.09.2015), оскільки остання редакція специфікацій 1-2 була підписана сторонами 31.07.2015 (додаткова угода № 2 до договору), тобто після свята Рамадан (16.07.2015-19.07.2015), тоді як строк поставки товару за вказаними специфікаціями визначений вересень 2015. Враховуючи дати свята жертвоприношення у Туреччині (23.09.2015-27.09.2015), апелянтом не надано суду жодних належних доказів того, що йому заважало виконати його зобов'язання за договором до 23.09.2015.
Судом апеляційної інстанції в судових засіданнях 13.02.2017 та 22.02.2017 досліджено оригінали спірних актів приймання-передачі товару, наданих позивачем та встановлена наявність на них дати поставки - 03.11.2015, натомість представник відповідача свої оригінали спірних актів не надав, пояснивши це їх відсутністю, отже доказів підтвердження доводів відповідача щодо відсутності на актах приймання-передачі товару зазначеної дати (наявність іншої) суду не надано.
Вищевикладене зафіксовано в протоколі судового засідання.
Крім цього, суд апеляційної інстанції, дослідивши оригінали товарно-транспортних накладних наданих позивачем у судовому засіданні, встановив, що 03.11.2015 відповідачем було поставлено позивачу 20 т. карбоксиметилцелюлози низьков'язкої DENCELL СМС LV на загальну суму 1 113 600,00 грн. з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № ЄЕ-16 від 03.11.2015, а також 10 т. Карбоксиметилцелюлози високозв'язкої DENCELL СМС HV на загальну суму 684 000,00 грн. з ПДВ та 10 т карбоксиметилцелюлози низьков'язкої DENCELL СМС LV на загальну суму 556 800,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № ЄЕ-17 від 03.11.2015, що підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками.
Отже, факт поставки товару позивачу саме 03.11.2015 за актом приймання-передачі товару № СЕ-0000006 та актом приймання-передачі товару № СЕ-0000007 визнаний судом апеляційної інстанції доведеним.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9129/16 від 11.07.2016 року, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" про визнання п. 7.11 договір поставки № УГВ10906/11-15 відмовлено, та зазначено про безпідставність доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс", що його відповідальність за договором є несправедливо більшою за відповідальність Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування".
Приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, позивачем нараховано відповідачу 192 962,24 грн. пені за заявлений період та 251 664,00 грн. 7 % штрафу за порушення строку поставки понад 30 днів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем при розрахунку пені в період нарахування помилково включено дні поставки товару, а саме: 03.11.2015 та 30.12.2015, тому в задоволенні позову в цій частині правомірно відмовлено.
Однак, зважаючи на те, що пеню може бути нараховано лише за кожен день прострочення, день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який стягується пеня (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.01.2015 у справі № 3-204гс14).
Суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку нарахування штрафу та пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вірний розрахунок штрафу та пені є 251 664,00 грн. та 189 367,20 грн. відповідно.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За результатами перегляду нарахованого позивачем розміру пені, суд апеляційної інстанції не встановив його завищення.
Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).
Отже, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, Кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
При цьому відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути у наслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 904/4950/15 від 19.05.2016.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наданий відповідачем в підтвердження тяжкого фінансового становища фінансовий звіт товариства за І квартал 2016 (а.с.101-102, 108-109) та фінансовий звіт товариства за ІІІ квартал 2016 (а.с.184), а також довідку про від 22.11.2015 № АГ-21 про заборгованість товариства, встановив наявність кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги та наявну дебіторську заборгованість, в тому числі й по заробітній платі.
Разом з цим, співпоставивши розмір ціни непоставленого вчасно відповідачем товару, а саме 3 595 200,00 грн. та нарахованої пені у розмірі 189 367,20 грн., суд апеляційної інстанції вважає її співрозмірною з невиконаним зобов'язанням та справедливою. Тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.
На запитання суду апеляційної інстанції щодо виникнення у позивача збитків у зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого обов'язку по поставці товару, представник позивача зазначив, що йому не відомо про їх наявність (що також зафіксовано в протоколі судового засідання від 22.02.2017).
Враховуючи встановлене вище, встановивши ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання а також те, що поставка товару за актами приймання-передачі товару від 03.11.2015 була здійснена з незначним порушенням передбаченого п. 7.11 договору тридцятиденного строку поставки (33 дні), та здійснена без заперечень щодо якості та кількості товару, беручи до уваги що 7% штрафу - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд апеляційної інстанції приходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру 7 % штрафу за двома актами приймання-передачі товару від 03.11.2015 на 50%.
Однак, враховуючи, що поставка товару за актом приймання-передачі товару № СЕ-0000009 від 30.12.2015 відповідачем була здійснена з простроченням у 90 днів, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення розміру 7% штрафу по вказаному акту.
Таким чином, підлягає стягненню штраф у розмірі 169 260,00 грн.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" підлягає задоволенню в частині зменшення штрафу, а рішення суду першої інстанції - частковій зміні (в частині зменшення штрафу) в порядку п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України.
Приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що порушення умов договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 10906/11-15 від 29.04.2015 щодо своєчасної поставки товару відбулось з вини відповідача, судова колегія приходить висновку, що судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2016 у справі № 910/4652/16 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/4652/16 - змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 251 664,00 грн. - штрафу, виклавши резолютивну частину в цій частині у наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, 4, оф. 302, код ЄДРПОУ 36422822) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 169 260 (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп. - штрафу.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/4652/16 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
4. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.
5.Матеріали справи № 910/4652/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім