04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" лютого 2017 р. Справа№ 911/3706/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Куксова В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Іванкіна Ю.Б. - дов. №14-91 вд 18.04.2014р.
від відповідача: Пилипчук В.О. - дов. №1162/08 від 29.06.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.01.2017р. про припинення провадження
у справі № 911/3706/16 (суддя Горбасенко П.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»
про стягнення 636 049,24 грн.
В судовому засіданні 21.02.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
14.11.2016р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (відповідач) про стягнення 636 049,24 грн., з яких 383 050, 34 грн. пені, 224 492, 66 грн. інфляційних втрат та 28 506, 24 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2017р. припинено провадження у справі №911/3706/16 на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 02.02.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.02.2017р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2017р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно зі статтею 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2016р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (відповідач) про стягнення 636 049,24 грн., з яких 383 050, 34 грн. пені, 224 492, 66 грн. інфляційних втрат та 28 506, 24 грн. 3% річних, зумовлених неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014 №2079/15-КП-17, що полягає у порушенні передбачених договором строків оплати вартості газу.
Як стверджує позивач та встановлено місцевим судом, вартість поставленого газу за даним договором відповідачем було сплачено в повному обсязі 31.03.2016р., проте, з порушенням строків оплати, встановлених договором.
Ухвалою від 13.01.2017 Господарський суд Київської області припинив провадження у даній справі, виходячи з того, що 03.11.2016р. було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016р.
Відповідно до частини 3 статті 7 вказаного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення з позовом до суду у позивача існувало право вимоги на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, однак, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», предмет спору у даній справі припинив своє існування, що є підставою для припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно зі статтею 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Стаття 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).
Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.
Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що для списання неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, відповідач повинен набути статус учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру.
Враховуючи вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для припинення провадження у даній справі є передчасним, прийнятим без дослідження всіх обставин справи, а тому відповідна ухвала суду підлягає скасуванню.
Крім скасування оскаржуваної ухвали, в апеляційній скарзі позивач просив суд апеляційної інстанції прийняти у даній справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь 383 050, 34 грн. пені, 224 492, 66 грн. інфляційних втрат та 28 506, 24 грн. 3% річних.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини 7 статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судова колегія визнає обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 13.01.2017р. про припинення провадження у справі №911/3706/16 - скасуванню, з направленням справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 7 статті 106 ГПК України, у тому числі, про припинення провадження у справі, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.01.2017р. про припинення провадження у справі №911/3706/16 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.01.2017р. скасувати та направити справу №911/3706/16 до місцевого господарського суду для розгляду по суті.
3. Матеріали справи №911/3706/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
В.В. Куксов