04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" лютого 2017 р. Справа№ 910/14459/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Дикунської С.Я.
секретар судового засідання Яценко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Cтрахування» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016
у справі № 910/14459/16 (суддя - Смирнова Ю.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
про стягнення 29 033, 37 грн
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Кузьмик І.П., довіреність №281216-14/с від 28.12.2016
від відповідача: Головненко Н.В., довіреність №16/1229 від 27.12.2016
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення 29 033, 37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування від 03.03.2014 №111/14-Тз/Дн страхове відшкодування у розмірі 29 033,37 грн, відповідно до ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, якою, на думку позивача, є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 в позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які доводять вину особи - водія, відповідальність якого застрахована відповідачем, оскільки позивачем не надано рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП та матеріальну шкоду страхувальнику Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування».
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» подав апеляційну скаргу № 241016-24429/к від 24.10.2016, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась у м. Донецьку, матеріали для прийняття рішення про притягнення винної особи до відповідальності були надіслані до суду, що знаходиться на території м.Донецька, що, враховуючи тимчасову окупацію відповідної території України, унеможливлює надання рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи. Однак, позивач стверджує, що матеріали справи містять інші докази, в тому числі довідку ВДАІ, які визначають винну у ДТП особу, а тому апелянт вважає, що у суду були підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 29 033, 37 грн страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді - Коротун О.М., Гаврилюк О.М. та призначено розгляд справи на 12.12.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 в судовому засіданні продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено перерву в розгляді справи до 18.01.2017.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, справу №910/14459/16 передано на повторний автоматизований розподіл. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу №910/14459/16 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 у справі №910/14459/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.02.2017.
У судовому засіданні 22.02.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у справі у судовому засіданні 22.02.2017 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 залишити без змін.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
03.03.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №111/14-Тз/Дн (а.с. 13-17), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Згідно з п. 7.2. договору до страхових випадків віднесено, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, франшиза за яким відповідно до п. 12.2. договору складає 879,00 грн.
Пунктом 16 договору визначено строк його дії становить чотири роки. Зазначений строк дії договору не може бути меншим від строку дії кредитного договору, який страхувальник уклав з вигодо набувачем, у зв'язку з яким укладено цей договорі і датою закінчення дії договору є 02.03.2018.
Територія страхування: Україна (п. 15 договору).
24.03.2014 на перетині пр. Київський та пр. Партизанський в м. Донецьк сталася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Факт скоєння вказаного ДТП підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та автомобіль-технічної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області (а.с. 20).
24.03.2014 страхувальник звернувся до позивача із Заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 22).
Згідно висновку ТОВ «Експертно-консалтінгове бюро» №73/04 від 08.04.2014 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, вартість відновлюваного ремонту автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 24833,57 грн (ас.с. 29-32).
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» №ДН-0004312 від 10.04.2014 вартість ремонту автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, становить 23940,38 грн., а згідно рахунку - фактури №ДН-0005078 від 13.06.2014 - 5971,99 грн (а.с. 41-42).
Відповідно до складеного позивачем страхового акту №111/14-Тз/Дн-1 від 27.05.2014 і розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, склав 23061,38 грн., а відповідно до страхового акту №111/14-Тз/Дн-1 від 03.07.2014 і розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, склав 5971,99 грн. (а.с. 25-28)
Згідно листа ПАТ «Дельта банк» за вих.№05-2142081 від 15.05.2014, останнє не заперечувало проти виплати страхового відшкодування по страховому випадку, який стався 24.03.2014 з автомобілем Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом перерахування на рахунок відповідної станції технічного обслуговування.
Як свідчать матеріали спави, позивач на виконання умов договору виплатив 30.05.2014 страхове відшкодування в сумі 23061,38 грн. на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Донецьк», що підтверджується платіжним дорученням від 30.05.2014, а 03.07.2014 виплатив страхове відшкодування у розмірі 5971,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням №14316 від 30.05.2014 (а.с. 23-24), а всього виплатив грошові кошти у сумі 29033,37 грн.
Відповідно до довідки УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області від 05.11.2015 (а.с. 21), у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 24.03.2014, відносно гр.. ОСОБА_6, який керував транспортним засобом «ВАЗ», н.з. НОМЕР_2, за порушення вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, складено протокол про адміністративне правопорушення.
При цьому, у вказаній довідці зазначено про направлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_6 до Центрально-міського районного суду м. Горлівка в Донецькій області. Згідно бази даних НАІС ДДАІ МВС 22.05.2014 Центрально-міським районним судом м. Горлівка в Донецькій області винесено постанову (інформація у вказаній базі щодо №, серії постанови відсутня) про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_6 та накладення штрафу у розмірі 340,00 грн.
Разом з цим, в матеріалах справи наявний лист Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за вих.№43699/15 від 04.12.2015 (а.с. 52), в якому суд повідомив позивача про те, що не має можливості надати постанову Центрально-міського районного суду м. Горлівка в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що приміщення вказаного суду розташовано на окупованій території та захоплено незаконними озброєними формуваннями., що перешкоджає передачі справ, які перебували у провадженні відповідного суду.
У зв'язку з наведеним, сторонами не надано до матеріалів справи рішення суду про притягнення винної у ДТП, яка мала місце 24.03.2014, особи до адміністративної відповідальності.
Постанова Центрально-міського районного суду м. Горлівка в Донецькій області від 22.05.2014, посилання на яку міститься у довідці ВДАІ, відсутня і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, внесення до якого рішень судів загальної юрисдикції є обов'язковим відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 №740.
На думку апелянта, враховуючи неможливість отримання копії постанови Центрально-міського районного суду м. Горлівка в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6, позивач зазначає, що вина ОСОБА_6 у скоєнні ДТП доводиться та може бути встановлена господарським судом іншими доказами у справі в тому числі Довідкою ВДАІ.
Як стверджує позивач, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, станом на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/1456990, а тому останній повинен відшкодувати спричинену шкоду відповідно до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У відповідності до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Згідно положень п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою, а п. 4 цього ж роз'яснення вказано, що питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів, рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що вина водія ОСОБА_6 у вчиненні ДТП може бути встановлена на підставі довідки ДАІ, оскільки такою довідкою не встановлюється факт протиправності поведінки певної особи, наявності її вини.
Статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанови по справам про адміністративні правопорушення щодо порушень правил дорожнього руху приймаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів звертає увагу, що посилання органу ДАІ на оформленні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_6 та винесення судом постанови про притягнення його до відповідальності, не підтверджє встановлення вини ОСОБА_6 у скоєнні ДТП, оскільки встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст.124 КУпАП), має здійснюватися саме постановою місцевого районного суду загальної юрисдикції у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідно до ст 35 ГПК України є обов'язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_6, який керував транспортним засобом ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, у завданні такої шкоди не встановлена у передбаченому чинним законодавством порядку.
Як вірно досліджено місцевим господарським судом, ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого, як особи, яка експлуатує автомобіль ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/1456990 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (приймав участь у спірній ДТП, однак будь-яких належних та допустимих в розумінні ст.34 ГПК України доказів, які б підтверджували встановлення вини цієї особи та притягнення її до адміністративної відповідальності, як то постанова районного суду або матеріали слідчих органів по ДТП в матеріалах справи відсутні.
Відтак, за недоведеності належними та допустимими засобами доказування протиправної поведінки і вини громадянина ОСОБА_6 у скоєнні ДТП та вчинення ним адміністративного правопорушення у вигляді порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження застрахованого позивачем автомобіля, та враховуючи, що висновок про наявність вини не може ґрунтуватися лише на довідці УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області від 05.11.2015, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП (виплатити страхове відшкодування).
Посилання апелянта не спростовують висновків Господарського суду міста Києва, які прийняті у відповідності до норм матеріального права з повним та всебічним дослідженням всіх наданих до матеріалів справ доказів.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином з дотриманням норм матеріального та процесуального права досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва 07.09.2016 у справі №910/14459/16 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст. 33, 34, 49, 102, 101, ч. 1 п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 у справі №910/14459/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 у справі №910/14459/16 залишити без змін.
3. Справу №910/14459/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
С.Я. Дикунська