Справа № 686/23303/16-ц
(заочне)
20 лютого 2017 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого - судді Карплюка О.І.
при секретарі Скоринському В.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов»язання усунути перешкоди в користуванні житлом шляхом виселення,
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов»язання усунути перешкоди в користуванні майном позивача шляхом виселення відповідача та інших осіб, які проживають чи перебувають в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона є її власником. За вказаною адресою з 2008 року проживають без будь-яких правових підстав особи, в тому числі, і ОСОБА_3, які самовільно зайняли вказане житло.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання повторно не з»явилась, повідомлена про час і місце судового розгляду належним чином, не повідомивши про причини неявки.
Відповідно до вимог ст. 169 ч. 4 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Так, відповідно до вимог ст. 383 ч. 1 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 1 листопада 2016 року. За вказаною адресою проживає без будь-яких правових підстав ОСОБА_3
Відповідно до вимог ст. 116 ч. 3 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відповідно до вимог ст. 60 ч. 1 ЦПК України к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 119 ч. 2 п. 2 ЦПК України п озовна заява повинна містити ім'я (найменування) відповідача, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.
Однак, в порушення зазначених вимог закону, відомості щодо інших осіб, до яких ставляться вимоги позивача, в позовній заяві не зазначаються.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1. В решті позовних вимог необхідно відмовити.
Крім того, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 5570 грн., оскільки суду не надано їх розрахунок.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60 ч. 1, 84, 88, 119 ч. 2 п. 2, 212-215, 226 ЦПК України, ст. ст. 383 ч. 1, 391 ЦК України, ст. ст. 116 ч. 3, 150 ЖК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення також може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя:
20.02.2017