04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" лютого 2017 р. Справа№ 910/14398/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Отрюха Б.В.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Руденко Є.Д.,
від відповідача - Максимова В.В., Даниленко О.В.,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ»
на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2016р.
по справі № 910/14398/16 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карі Україна»
до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_5
про стягнення збитків в розмірі 420 807,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. по справі №910/14398/16 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІ УКРАЇНА» збитки в розмірі 420 807,00грн. та судовий збір в сумі 6 312,11грн. Не погодившись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. по справі №910/14398/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» прийнято до провадження.
Розпорядженням №09-52/6388/16 від 07.12.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 07.12.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. по справі № 910/14398/16 прийнято до свого провадження у визначеному складі суду.
Розпорядженням №09-52/6423/16 від 08.12.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 08.12.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І., який не є головуючим суддею на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. по справі № 910/14398/16 прийнято до свого провадження у визначеному складі суду.
Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.
За клопотанням ТОВ «Карі Україна» розгляд справи проводиться із повним фіксуванням судового процесу за допомогою технічного засобу.
ТОВ «Карі Україна» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017р. продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВ «Карі Україна» подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» в межах суми позову.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до змісту статті 67 Господарського процесуального кодексу України господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на заперечення відповідачем заборгованості.
Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову» від 12.12.2006р. №01-8/2776 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заявник, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не навів та не довів належними та допустимими доказами наявність обставин для вжиття запобіжних заходів.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
03.06.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «КАРІ Україна» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» (експедитор) було укладено договір №030614-АК на надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - Договір), за умовами якого експедитор зобов'язується організовувати за заявками (додаток №1) доставку автомобільним транспортом ввірених йому замовником вантажів у пункти призначення та видачу вантажів уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за здійснене перевезення встановлену провізну плату.
Згідно п. 3.1. договору експедитор зобов'язаний забезпечувати перевезення вантажів у відповідності з діючим Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України у строки доставки вантажів, обумовлені у п. 1.5. договору, а також за маршрутами та в об'ємах, вказаних у заявці замовника.
Згідно п. 3.5. договору експедитор зобов'язаний забезпечити заповнення та підписання зі свого боку всіх товаросупровідних, транспортних, перевізних та інших документів, пов'язаних із перевезенням вантажу.
Експедитор зобов'язаний надати замовнику комплект ТТН після перевезення зі всіма необхідними відмітками відправника, експедитора та отримувача вантажу.
Згідно п. 3.7. договору експедитор зобов'язаний: інформувати водіїв про умови договору та додаткові інструкції, отримані від замовника, яким водії повинні слідувати з метою належного виконання зобов'язань за договором; інформувати замовника про вимушені затримки на шляху прямування автотранспортних засобів, аваріях та інших непередбачуваних обставинах, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу, а також у випадку виникнення події, в результаті якої вантажу завдано збитки, негайно при отриманні такої інформації.
Згідно п. 3.13. спірного правочину експедитор приймає на себе відповідальність за збереження вантажу за шляхом перевезення.
Згідно п. 6.1. договору ризик випадкової загибелі, втрати чи пошкодження вантажу несе експедитор з моменту передачі вантажу вантажовідправником експедитору до моменту передачі вантажу експедитором замовнику чи наведеному останнім вантажоодержувачу.
Згідно п. 7.2. договору експедитор несе відповідальність за несхоронність одиниць вантажу, повне чи часткове пошкодження вантажу, а також за порушення його товарного виду незалежно від вини експедитора, якщо інше не передбачено договором, після прийняття його до перевезення чи видачі уповноваженому представнику вантажоодержувача.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015р. У випадку, якщо за тридцять днів до моменту спливання строку дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про свій намір припинити його дію, договір вважається продовженим на один рік. (п.10.1. договору).
Судом встановлено, що при здійсненні перевезення 03.03.2016р. була виявлена нестача у кількості 28 коробів товару (взуття) з індивідуальними штрих-кодами та пошкодження чотирьох коробів вантажу, на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортну накладу №10004573 від 03.03.2016р. та акт №UAТТ00112633 від 04.03.2016р. приймання товарно-матеріальних цінностей по містах.
ТОВ «Карі Україна» звернулось до ТОВ «Автокат» із претензією №01-15/03-16 від 15.03.2016р. щодо відшкодування вартості нестачі товару на суму 420 807,00 грн.
Листом №66/16 від 07.04.2016р. відповідач вказав позивачу на неподання всіх документів до претензії.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходу, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. 3 ст. 909 укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, з відповідними змінами та доповненнями, (надалі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно п. 11.1. Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3. Правил).
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). (п. 11.4 Правил).
Згідно п. 11.5. Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Згідно п. 11.6. Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Відповідно до п. 47 постанови Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. №401 «Про Статут автомобільного транспорту УРСР», з відповідними змінами та доповненнями, (далі - Статут) вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, по яких не ведеться складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру, - акти заміру (зважування).
Товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.
Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.
Відповідно до п. 51 Статуту приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа.
В матеріалах справи відсутні докази перебування водія ОСОБА_6 у трудових відносинах із ТОВ «Автокат».
Відповідно до п. 65 Статуту здача вантажів вантажоодержувачу в пункті призначення за вагою і кількістю місць провадиться в тому ж порядку, в якому вантажі були прийняті від вантажовідправника.
Згідно з п. 72 Статуту автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній.
Згідно з п. 133 Статуту автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам.
На вимогу суду позивачем надано оригінал товарно-транспортної накладної №10004573 від 03.03.2016р.
З оригіналу накладної не вбачається прийняття товару автомобільним перевізником - ТОВ «Автокат».
Відповідно до п. 160 Статуту при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення автотранспортному підприємству або організації претензії, а у відповідних випадках позовів у порядку, встановленому Правилами, мають в разі:
а) втрати вантажу - вантажовідправник або вантажоодержувач;
б) недостачі, псування або пошкодження вантажу - вантажоодержувач;
в) прострочки в доставці вантажу - вантажоодержувач.
Відповідно до п. 13.2. Правил здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).
Згідно з п. 13.6. в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.
Відповідно до п. 158 Статуту обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.
Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми.
Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами.
Відповідно до п. 136 Правил в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.
Доказів проведення експертизи матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 15 Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.
Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки» і засвідчити її підписом.
При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.
Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: «Про недостачу місць», «Про порушення пломби» та ін.).
При складанні акту вибракування ТЗ водій від підпису відмовився, в порушення вимог Порядку не були залучені незацікавлені сторони, а тому акт не має доказової сили.
Так само не було залучено незацікавлених осіб при складанні акту приймання.
В акті не відображено вартість недостачі, вартість пошкодженого товару та в чому полягає пошкодження.
Щодо рахунку на оплату №252 від 04.03.2016р. та акту надання послуг від 04.03.2016р., то в зазначених документах відсутнє посилання, які саме послуги надавались.
Щодо третьої особи, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про залучення третьої особи до перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
За таких обставин, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017р. по справі №910/14398/16 - скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. у справі №910/14398/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
2. Матеріали справи № 910/14398/16 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді М.Л. Яковлєв
Б.В. Отрюх