донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.02.2017р. справа №913/1395/16 Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю
від відповідача:Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область
на рішення господарського судуЛуганської області
від24.01.2017р.
по справі№ 913/1395/16 (суддя Тацій О. В.)
за позовомПриватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область
до відповідачаПублічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничного машинобудування», м. Луганськ
провизнання такими, що припинилися зобов'язання за договором
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область (далі - «Позивач») звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничного машинобудування», м. Луганськ (далі - «Відповідач») про визнання такими, що припинилися зобов'язання за договором.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.01.2017р. у справі № 913/1395/16 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2017р. у справі № 913/1395/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Луганської області у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що кожна із укладених між сторонами специфікацій до договору поставки є попереднім договором, а тому на вказані правовідносини розповсюджуються положення ст. 182 Господарського кодексу України та ст. 635 Цивільного кодексу України. Відтак, оскільки додаткова угода на підставі попередньої домовленості за п.п.2, 3 специфікацій між сторонами укладена не була, вказані обставини, на думку позивача, є підставою для визнання припиненим зобов'язання, встановленого попереднім договором.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
16.02.2017р. до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничного машинобудування» надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в якому Відповідач просить залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2017р. у справі № 913/1395/16, апеляційну скаргу - без задоволення та розглянути справу без участі повноважного представника підприємства.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Відповідача.
Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 13.01.2014р. між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - «Покупець») та Публічним акціонерним товариствим «Луганський завод гірничного машинобудування» (далі - «Постачальник») було укладено договір № 422-ПУ (далі - «Договір»), відповідно до умов якого останній зобов'язався поставити у власність покупцю продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, строки, за ціною та якісними показниками, які погоджені сторонами в цьому договорі та специфікаціями, які є невід'ємною частиною до цього договору (п. 1.1 Договору).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Предмет, кількість і асортимент поставки визначений статтею 266 Господарського кодексу України. Так, за вказаною нормою права предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Так, між сторонами було укладено специфікації до договору, а саме:
- специфікація від 14.05.2014р. на суму 272' 320,00 грн;
- специфікація від 14.05.2014р. на суму 430' 580,00 грн;
- специфікація від 14.05.2014р. на суму 272' 320,00 грн;
- специфікація від 14.05.2014р. на суму 337' 924,00 грн;
- специфікація від 19.05.2014р. на суму 676' 271,71 грн.
Зазначені специфікації підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
У пункті 2 зазначених специфікацій до Договору вказано, що розрахунки за постачальну продукцію за специфікацією здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів протягом п'яти робочих днів з 90 календарного дня від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Положеннями ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Умови укладеного між сторонами договору та специфікацій, які містяться в матеріалах справи свідчать, що за своєю суттю та змістом специфікації є складовими частинами договору, а не змінами до нього чи попередніми договорами в розумінні ст.635 Цивільного кодексу України та ст.182 Господарського кодексу України, як це зазначається Позивачем.
Крім того, додатковою угодою від 29.04.2014р. до договору № 422-ПУ , яка укладена між сторонами 29.04.2014 (а.с.23) передбачена оплата за поставлену продукцію.
Так, у п.5.3.3 вказаної додаткової угоди зазначено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію по частинах, а саме: 50 % вартості продукції за відповідною специфікацією здійснюється на сьомий календарний день з моменту підписання специфікації. Пунктом 5.3.3.2 додаткової угоди передбачено оплату 50 % вартості продукції
за відповідною специфікацією на сорок п'ятий календарний день з дати поставки відповідної парті продукції.
Вказані умови додаткової угоди, повністю відповідають умовам укладених сторонами специфікацій.
Пунктом 4.2 Договору передбачено можливість визначення умов поставки продукції специфікаціями, в якому зокрема зазначено: «у випадках, коли сторони в специфікаціях обумовлюють інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях».
Окрім того, п. 4 самих специфікаціях передбачено, що специфікація є невід'ємною частиною договору, набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, складена у двох ідентичних екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру кожній із сторін.
Судова колегія апеляційної інстанції також погоджується з висновком господарського суду Луганської області про те, що п. 8.2 договору також не може бути підставою для задоволення позову про визнання зобов'язань припиненими, оскільки вказаним пунктом передбачено внесення змін та доповнень до договору за згодою двох сторін та оформлення таких змін додатковою угодою, що є невід'ємною частиною до цього договору (а.с.21 зворот). Більш того, у зазначеному пункті договору вказано і про те, що специфікації являється невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Результат оцінки доказів, який наводиться в судовому рішенні, полягає в мотивації прийняття чи відмови у прийнятті доказів, що подані особами, які беруть участь у справі, з метою обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Таким чином, апеляційний суд вважає висновок місцевого господарського суду про те, що Позивачем, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» та Публічним акціонерним товариствим «Луганський завод гірничного машинобудування» укладалися попередні договори, які б породжували обов'язок сторін у певний строк укласти основний договір та, що мали місце обставини ухилення відповідача від укладення основного господарського договору.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2017р. у справі № 913/1395/16 - без змін.
Головуючий суддя: В. М. Татенко
Судді: О. В. Стойка
ОСОБА_3
Надруковано 5 примірників:
1 - позивачу;
1 - відповідачу
1 - до справи;
1 - ГСЛО;
1 - ДАГС.