16.02.2017 року Справа № 912/3571/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Подобєд І.М.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2039 від 25.10.2016 р., ;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 09 від 10.01.2017 р., ;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2016 року у справі № 912/3571/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "Вторинні ресурси"
про стягнення 98 370,00 грн.
До господарського суду Кіровоградської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Вторинні ресурси" про стягнення 98 370,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2016 року по справі №912/3571/16 (суддя Наливайко Є.М.) у позові відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що Комерційний акт № 001774/271/700 від 18.06.2016 складений із численними порушеннями, як наслідок, він позбавлений доказової сили і не може підтвердити неправильне зазначення відповідачем маси вантажу.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та задовольнити позов у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме при прийнятті рішення судом не були всебічно з'ясовані всі матеріали справи, дослідження доказів було неповним, всупереч ст.43 ГПК України.
Зазначає, що згідно п.28 «Правила приймання вантажів до перевезення», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.200 року №861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони є на піввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Оскільки, вантаж було прийнято лише шляхом візуального огляду, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи.
Посилається на правову позиція, викладену у постановах ВГСУ №904/4404/15, №905/1466/15 та №910/31176/15, відповідно до якої оскільки, згідно графи 24 накладної масу вантажу було визначено відправником; на станції відправлення контрольне зважування не проводилось, то відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, несе саме вантажовідправник.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі вказує, що з аналізу п.9 Правил складання актів чітко вбачається, що він не містить жодних приписів, які б зобов'язували залізницю прописувати у комерційному акті спосіб зважування вагонів.
З матеріалів справи вбачається, що ані відповідач, ані позивач не надавали до суду жодних документів, де було б зазначено, як саме зважувався спірний вагон по ст. Нижньодніпровськ-Вузол.
Крім того предметом даного спору є стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у накладній при охоронному перевезенні (вантаж прибув у томі стані, за яким і відправлявся), а тому будь-які питання, стосовно охорони вантажу жодним чином не впливають на розгляд справи по суті.
Також апелянт зазначає, що комерційний акт на ст. Нижньодніпровськ-Вузол було підписано трьома особами - працівниками залізниці, то вважається таким, що складено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ №5020-3/236).
Щодо посилання судом на ненадання залізницею доказів підписання комерційного акту уповноваженими на те особами зазначає, що суд у залізниці не витребував жодних доказів підписання комерційного акту уповноваженими на те особами.
Публічне акціонерне товариство "Вторинні ресурси" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що позивачем не доведений факт неправильного зазначення відправником у накладній маси вантажу, а тому підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача штрафу встановленого ст.ст.18,122 Статуту залізниць України відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду.
В судовому засіданні 16.02.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
У червні 2016 року за залізничною накладною № 41578063 зі станції Кіровоград Одеської залізниці ПАТ "Вторинні ресурси" було здійснено відправлення на адресу ПО “Азовсталь” на станцію Сартана Донецької залізниці у вагоні №65286486 брухт чорних металів вагою, як вказано в накладній - 67650 кг. Масу визначено на вагонних вагах (150 т).
Згідно відомості плати за надані послуги № 06142 (а.с. 43) відповідачем було сплачено за послуги - подання вагону залізниці, згідно ОСОБА_3 про надання маневрової послуги локомотивом Кіровоградської філії "ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ" працівником останньої виконано маневрові роботи тепловозом 14.06.2016, відповідно до накопичувальної картки № 15060475 від 15.06.2016 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) ПАТ "Вторинні ресурси" сплатило кошти за маневрову роботу локомотивом 673,60 грн та за зважування на вагах залізниці при перевезеннях - 173,20 грн.
При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі статті 24 Статуту залізниць України (надалі - Статут) залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній.
За результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складений комерційний акт НА №001774/271/700 від 18.06.2016 та, на підставі статей 118, 122 Статуту, нарахований відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в загальній сумі 98 370 грн.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та 307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За приписами частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами частини 4 статті 909, частини 1 статті 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України (надалі - Статут).
Згідно з статтею 6 вказаного Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, затверджених ОСОБА_4 Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №863/5084, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
З огляду на вказані норми за неправильно зазначену у накладній масу відповідальність несе відправник.
У графі 55 Накладної №41578063 правильність внесених відомостей підтвердив своїм електронно-цифровим підписом повноважний представник ПАТ "Вторинні ресурси", у графі 24 такої накладної "Маса вантажу, визначена відправником" зазначено цифрами 67 650 кг та прописом - шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят. У графі 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" відсутні зазначення маси вантажу у кілограмах (брутто вантажу) та загальної маси вантажу прописом. Відповідач стверджує, що напис прописом "шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят", який починається у розділі 24 та частково розміщений і в розділі 25 є доказом зазначення маси вантажу, визначеним залізницею. Проте господарський суд не погоджується і з таким твердженням відповідача з огляду на таке.
Складання накладної за якою перевозяться вантажі залізницею визначається Правилами оформлення перевізних документів, що затверджені ОСОБА_4 Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (надалі - Правила оформлення перевізних документів).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).
У Додатку № 3 до Правил оформлення перевізних документів містяться пояснення щодо заповнення накладної. Так, зокрема, у графі 24 накладної зазначається маса вантажу, визначена відправником: заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником, вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), такі відомості вносяться відправником. Отже у графі № 24 досліджуваної накладної дійсно вказано у кілограмах цифрами маса брутто вантажу та загальна маса відправки прописом, частково таке зазначення прописом зачіпає графу 25. ОСОБА_3 у графі 25 зазначається маса вантажу, визначена залізницею: заповнюється, якщо масу вантажу визначено залізницею. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом). Всупереч вимогам до оформлення накладної у графі 25 не вказано цифрами маса брутто вантажу, лише частково розміщений текст, що починається у графі 24 прописом "шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят".
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що маса вантажу визначена залізницею, оскільки у графі 25 відсутнє зазначення маси у кілограмах цифрами.
В той же час, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, який з посиланням на п.28 «Правил приймання вантажів до перевезення» вважає, що окільки вантаж було прийнято лише шляхом візуального огляду, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи, з огляду на наступне.
Так, дійсно, відповідно до п.28 «Правил приймання вантажів до перевезення», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.200 року №861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони є на піввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу, але у випадку коли законодавство не вимагає щоб даний вантаж був зважений, або якщо сторони не домовились про зважування вантажу, та якщо вантажовідправник має свої 150-тонні ваги і зважив на своїх вагах такий вагон.
В той же час, відповідно до п. 7 «Правил приймання вантажів до перевезення» маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Даний пункт кореспондується також з «Правилами перевезення вантажів навалом і насипом»затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р №542 п. 1.1. яких трактує вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом. У перевізних документах на ці вантажі у графі «найменування вантажу» проставляється «навалом».
В Додатку № 1 до цих правил надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом серед яких зазначено - метали чорні.
Відходи та брухт чорних металів відповідно до Довідника кодів товарів згідно з Українською класифікацією товарів УКТ ЗЕД відносяться до Групи 72 Чорні метали та мають свій особистий код 7204. Саме тому у графі 20 залізничної накладної зазначено «навал». Отже вантаж міг бути прийнятим до перевезення лише після зважування.
Крім того, відповідно до п. 5 «Правил приймання вантажів до перевезення» передбачено, що за домовленістю відправника, залізнииі та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси .
В даному випадку, є договір між відправником та залізницею про організацію перевезень відповідно до якого залізниця надає послуги по зважуванню і отримує за це кошти. Крім того сторони в самій накладній узгодили порядок визначення маси вантажу саме на 150-тонних вагонних вагах. Графа 26 залізничної накладної відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів «спосіб визначення маси» заповнюється відправником/залізницею та в ній зазначається спосіб визначення маси.
А оскільки залізнична накладна - є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, то саме в ній сторони домовились стосовно саме цього вагону про спосіб визначення маси.
Здійснення зважування працівниками залізниці обумовлено тим, що лише у Залізниці є такі ваги. Жоден працівник Відповідача не володіє в повному обсязі знаннями та навиками роботи з ваговимірювальними засобами та пристроями - у даному випадку для визначення маси у вагоні. Об'єктивно зважування на чужих вагах ніяк не міг провести Відповідач, бо не має ключів доступу до чужого майна, та не має відповідних спеціалістів.
Згідно витребуваної на вимогу суду апеляційної інстанції книги зважування на вагонних вагах станції Кіровоград Одеської залізниці (ф. ГУ-36) за 14.06.2016 року, вагон № 65286486 на станції Кіровоград зважувався працівником Залізниці. Тара вагона склала 24 459 кг. При зважуванні була встановлена вага вантажу брутто - 92 100 кг., нетто - 67 650 кг. Позивачем не оскаржувався факт ведення вищезазначеної книги співробітником саме Залізниці.
Саме така вага зазначена відповідачем у графі 24 залізничної накладної № 41578063. Більш того, саме така вага зафіксована у поданих ПАТ "Вторинні ресурси" супровідних документах - документі про якість та посвідченні про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність (а.с. 51, 52).
Працівники станції Кіровоград (структурний підрозділ Позивача) в усіх можливих документах зазначили, що саме Позивач здійснив зважування на своїх вагах і це підтверджується:
- відомістю плати за надані послуги № 06142 ( подання вагону);
- ОСОБА_3 про надання маневрових робіт від 14.06.2016р.;
- накопичувальною карткою № 15060475 від 15.06.2016р. щодо здійснення платежів за зважування вагону та виконання маневрових робіт;
- переліком залізничних документів №2 20160615 від 15.06.2016р.. щодо сплати всіх послуг в тому числі і за зважування;
- випискою з книги зважування ГУ №36.
Як зазначено в п. 4.1. Інструкції про порядок застосування засобів ваго зважувальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої ОСОБА_4 Міністерства Інфраструктури України від 31.07.2012р №442 за результатами зважування оформляються перевізні документи.
Таким чином, спочатку Позивач зважив вантаж і записав вагу у свою книгу проведення зважування ГУ №36, а вже після Відповідач на підставі даних самої ж Залізниці вніс в п.24 накладної відомості щодо маси вантажу.
Позивачем не доведено, що на момент заповнення накладної вага вантажу була інша ніж та, що зазначеної Відповідачем та зафіксована Позивачем в книзі зважування на станції відправлення.
В разі, якщо відправник зазначив би не ту вагу, що зазначена в книзі зважування ГУ-36, залізниця повинна відправити відправника на дозувальну площадку, як передбачено п.11 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 3 параграфа 66 Інструкції по веденню станційної комерційної звітності затвердженої Міністерством путей сообщения СССР від 30.12.1978р. №ЦФ/3504, якою введено в дію ведення книги зважування ГУ36, та яка є чинною згідно Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991р № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів Законодавства СССР»
Зазначене кореспондується з п.2.3.4. « Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом», затвердженого ОСОБА_4 Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.11.2010 року №800, відповідно до якого на базі інформації, що міститься в ЕД, та на підставі позитивних результатів перевірки стосовно можливості здійснення зазначених у ЕПД перевезень та авторства документа працівники підприємства залізничного транспорту із застосуванням автоматизованих робочих місць, що входять до складу автоматизованої системи залізничного транспорту України, створюють ЕД з унесенням даних передбачених технологічним процесом. Після накладання ЕЦП зазначеними працівниками підприємства залізничного транспорту ЕД зберігається в архіві ЕД.
Крім цього, п.2.5. Порядку застосування електронного документообігу, пов'язаного з перевезенням вантажів залізничним транспортом, затвердженого ОСОБА_4 Міністерства Інфраструктури України від 16.11.2012 року №690, передбачає, що працівник залізниці після перегляду ЕД у разі погодження даних, зазначених у ЕД накладає ЕЦП та передає ЕД вантажовідправнику, у разі непогодження даних не здійснює накладання ЕЦП та передає свої зауваження вантажовідправнику.
Отже, якби Відповідач вказав іншу вагу, то Залізниця б не прийняла таку накладну і вантаж до перевезення. Як свідчить розділ 9 спірної накладної, залізниця в електронному вигляді отримала від Відповідача посвідчення радіаційного обстеження , документ про якість , посвідчення про вибухобезпечність - документи в яких також зазначена вага. Залізницею вказані документи були перевірені і негативних результатів перевірки щодо невідповідності жодного з них, в тому числі і ваги вантажу повідомлено не було. Навпаки, вантаж прийнято до перевезення.
Посилання ж Позивача на Постанови ВГСУ №904/4404/15,№ 905/1466/15, №910/31176/15 в даному випадку є некоректним, кожне судове рішення, на які посилається Позивач, ґрунтується на конкретному обсязі доказів та матеріалів. У наведених справах доказова база обмежується накладною та комерційним актом.
Разом з тим, у зазначених Позивачем справах не досліджувались документи та докази, які наявні в матеріалах даної справи. А саме: книга зважування ГУ №36; посвідчення про вибухобезпечність, протокол радіаційного обстеження, документ про якість продукції, накопичувальні картки, договори про організацію перевезень. Невідомо, чи домовлялись сторони у п.26 накладної про спосіб визначення маси?
В даній справі було проведено зважування на вагонних вагах при прийманні вантажу до перевезення. Так, іншого і не могло бути, адже проводити контрольне зважування на підставі ст. 24 Статуту залізниці має право лише залізниця. Всі свої контрольні зважування вона записує в книгу ГУ 78. Однак, в даному випадку залізниця при прийманні вантажу не виявила ініціативи про контрольне зважування.
За змістом статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за № 567/6855 та затверджених ОСОБА_4 Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зі змінами в редакції станом на день складання Комерційного акта).
Господарським судом встановлено, що на попутній станції Нижньодніпропетровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 65286486 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній та складено комерційний акт НА №001774/271/700 від 18.06.2016, відповідно до якого за результатами переважування вагону №65286486 в статичному режимі, двічі на 150-тонних вагонних вагах станції Нижньодніпропетровськ-Вузол Придніпровської залізниці (державна повірка від 15.01.2016) виявилось, що при переваженні вага брутто складає 84500 кг, тара по документу 24450 кг, нетто 60050 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 7600 кг. В комерційному акті також містяться відомості про те, що за документами значиться навал, лом чорних металів, нанесено маркування вапном, маркування не порушено. Навантаження в вагоні нерівномірне, нижче бортів на 10-30 см, поверхня вантажу вкрита листами заліза, заглиблень немає, вагон бездверний, розгрузочні люки з обох сторін закриті, люки укручені, в технічному відношенні вагон справний. Вантаж прибув без охорони. Також 18.06.2016 був складений акт загальної форми. Крім того у комерційному акті зазначено, що вантаж завантажено засобами вантажовідправника, маса вантажу при завантаженні визначена на вагонних вагах у русі, мах 150 т.
Господарський суд дійшов підставного висновку, що відомості даного комерційного акта не можуть бути належним доказом у справі, так як позивач при здійсненні контрольного переважування застосував інший спосіб зважування, аніж той, який сам же позивач застосував при зважуванні вантажу при його прийманні до перевезення на станції Кіровоград.
Пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 861/5082, встановлено, що метали всіх найменувань які перевозяться навалом зважуються із зупинкою і розчепленням вагонів. Відповідно до ДСТУ 4121 -2002 металобрухт визначається як “метали чорні вторинні”, крім того відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТ ЗПТ відходи та брухт чорних металів відносяться до Групи 72 Чорні метали та мають свій особистий код 7204. Таким чином, брухт чорних металів (металобрухт) і за внутрішньодержавним стандартом, і за зовнішньоекономічною класифікацією відноситься до чорних металів.
Однак як свідчить зміст Комерційного акта, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської зважування вагону проводилось в статичному режимі, при цьому не зазначено, чи здійснювалось розчеплення вагонів, що є обов'язковою умовою при зважуванні чорних металів відповідно до пункту 10 Правил приймання вантажів до перевезення. Відтак зі змісту Комерційного акта неможливо достеменно встановити чи правильно визначалась вага вантажу.
Окрім того Комерційний акт суперечить і пункту 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855 та затверджених ОСОБА_4 Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зі змінами в редакції станом на день складання Комерційного акта) відповідно до якого, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) і працівник станції який особисто здійснював перевірку.
Комерційний акт підписано заступником начальника станції ОСОБА_5, прийомоздавачем ОСОБА_6 та приймальником поїздів ОСОБА_7 Вказано, що завідувача вантажного двору по штатному розпису немає.
Пунктом 10 Правил складання актів чітко передбачено посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти, а також зазначено, що у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
У даному випадку лише зам. ДС ОСОБА_5 (заступник начальника станції) є особою, яка уповноважена складати комерційний акт. Інші особи, а саме АРГ (агент розыска грузов) Кузьмич, приймальник поїздів ОСОБА_7 та прийомоздавач ОСОБА_6 у разі необхідності могли бути залучені до перевірки вантажу і підписання акта, але не замість, а крім осіб, визначених пунктом 10 Правил складання актів.
У Комерційному акті зазначено, що штатним розписом не передбачено посади завідувача вантажного двору. Однак, пунктом 10 Правил складання актів надано можливість підпису комерційного акта і іншим особам, зокрема, начальнику вантажного району, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи. Господарському суду не надано доказів, що вказаних посад також не передбачено штатним розкладом або їх обов'язки покладено на інших осіб чи на приймальника поїздів ОСОБА_7 чи прийомоздавача ОСОБА_6.
У Комерційному акті не обґрунтовано чому саме вказаними особами його підписано, не зазначено їх повноваження на підписання такого акта, в результаті чого він може вважатись таким, що складений у відповідності до вказаних Правил. Отже, у господарського суду відсутні докази підписання Комерційного акта, уповноваженими на те особами.
Крім того з комерційного акта не вдається за можливе встановити хто з працівників станції здійснював особисту перевірку маси вантажу, оскільки в такому лише зазначено, що перевірка здійснювалась в присутності начальника станції ОСОБА_5, приймальника поїздів ОСОБА_7, прийомоздавача ОСОБА_6 та АРГ Кузьмич, який акт взагалі не підписав.
До того ж, у Комерційному акті зазначено, що вагон № 65286486 прибув без охорони, що суперечить договору між сторонами.
Так у графі 33 Накладної зазначено 2696,38 грн - оплата за охорону, у графі 34 вказано, що усього сплачено відправником 22 370,38 грн. Така сума складається із вартості перевезення та суми, сплаченої за охорону вантажу. У графі 31 зазначено вартість перевезення: 19 674-00/16814-00, де 19 674 грн - провізна плата, а 16 814 грн - платежі сплачено за квитанцією (ями) різних зборів номер ... на станції відправлення, вказана сума дублюється у графі 47 Накладної. У графі 38 міститься цифровий підпис працівника залізниці на станції відправлення - ОСОБА_8, яка засвідчила правильність зазначення суми сплаченої відправником, що зазначається залізницею у графі 34.
Крім того у графі 49 Накладної, що заповнюється залізницею є відмітка “Охорона залізниці 411403”.
Отже, відповідно до накладної, що оформлена належним чином і є належним доказом у справі та подана самим позивачем, вантаж у вагоні № 65286486 зі станції відправлення вибував з охороною залізниці, водночас у Комерційному акті міститься відмітка про те, що вагон прибув без охорони.
Даний факт є прямим порушенням Позивачем ОСОБА_4 Міністерства транспорту України №18 від 20.01.1997р. (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 27.06.2012р. № 363 ), яким затверджено Перелік вантажів , які повинні супроводжуватись особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, брухт чорних металів входить до такого Переліку.
Саме неспівпадання відомостей між залізничною накладною та комерційним актом щодо наявності охорони, їх суперечливість і позбавляє комерційний акт доказової сили в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовує доводи скаржника, що будь-які питання, стосовно охорони вантажу жодним чином не впливають на розгляд справи по суті.
Незазначення правильного способу зважування вантажу даного виду (чорні метали) і неможливість на день розгляду справи встановити яким саме способом здійснювалось таке зважування; непідписання належними повноважними особами Комерційного акта; суперечливі відмітки у Комерційному акті про відсутність охорони вантажу, в той час коли такий вантаж підлягає обов'язковій охороні залізницею та відповідач здійснив оплату за таку охорону, свідчать про неправильне оформлення Комерційного акта, зазначення у ньому недостовірних відомостей та його невідповідність іншим доказам у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2016 у справі № 90/73/16.
Як наголошує сам позивач підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно статті 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Господарський суд погоджується із таким твердженням з огляду на таке.
Відповідно до Правил складання актів (стаття 129 Статуту), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за № 567/6855 та затверджених ОСОБА_4 Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зі змінами в редакції станом на день складання Комерційного акта) при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. ОСОБА_3 загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
З огляду на викладене єдиним належним доказом, що може підтвердити неправильне зазначення відправником маси вантажу може бути Комерційний акт. Акт загальної форми, за відсутності належно оформленого Комерційного акта, не може бути достатнім доказом для підтвердження неправильного зазначення маси вантажу, оскільки, в силу приписів Правил складання актів, обов'язковим є складання саме Комерційного акта у такому випадку.
Оскільки Комерційний акт № 001774/271/700 від 18.06.2016 року складений із численними порушеннями, то, як наслідок, він позбавлений доказової сили і не може підтвердити неправильне зазначення відповідачем маси вантажу, а відтак у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.
Апеляційний господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. 306 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 24, 37, 110, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.п. 1.1, 1.2, 2.З., 5.5. Правил оформлення перевізних документів, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082, п.п. 8, 10 Правил складання актів, зареєст. в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, та представлені докази у справі, дійшов висновку про те, що в даному випадку Позивачем не було доведено належним чином наявність обставин, на які він посилався, як на підставу позовних вимог, оскільки відомості про масу вантажу вносились представником вантажовідправника на підставі даних самої ж залізниці, тоді як порушення способу контрольного зважування пр. складанні Комерційного акту № 001774/271/700 від 18.06.2016 року, та відсутність охорони при такому зважуванні унеможливлює з'ясування причини виникнення невідповідності даних зважування вантажу на станції відправлення даним, які отримані під час такого зважування на попутній станції, що зазначені у комерційному акті.
У зв'язку з чим, господарський суд підставно не знайшов правових підстав для покладення на Відповідача відповідальності у вигляді стягнення з нього певної суми штрафу.
На думку колегії суддів, висновок господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 104 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2016 року у справі № 912/3571/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 21.02.2017 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Подобєд