04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" лютого 2017 р. Справа№ 916/1641/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Іоннікової І.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2:Богач М.М. - представник
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МАЙСТЕР» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 916/1641/16 (суддя - Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МАЙСТЕР»;
до відповідача-1: Державної казначейської служби України;
до відповідача-2: Одеська митниця ДФС;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області;
про: стягнення 27.076,59 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МАЙСТЕР» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до держави, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Одеської митниці ДФС про стягнення 27.076,59 грн.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 26.07.2016 здійснено заміну неналежного відповідача - Одеську митницю ДФС на належного - Державну казначейську службу України, у зв'язку з чим справу № 916/1641/16 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 916/1641/16 в задоволенні позовних вимог ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МАЙСТЕР» відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МАЙСТЕР» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 916/1641/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МАЙСТЕР» задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.01.2017 року.
Представник відповідача-2 16.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 розгляд справи відкладено на 01.02.2017 у зв'язку з неявкою учасників судового процесу.
Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши думку представника відповідача-2, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників позивача, відповідача-1 та третьої особи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача-2, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
У складі державної фіскальної служби України перебуває Одеська митниця ДФС (правонаступник Південної митниці Міндоходів), яка є органом доходів і зборів згідно Положення про Одеську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС України від 28.08.2014 № 81 (далі - Митниця).
Митницею відкоригована задекларована Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МАЙСТЕР» митна вартість товарів, тому під час декларування позивачем сплачені митні платежі з урахуванням рішень про коригування митної вартості товарів.
Однак, вказані рішення про коригування митної вартості товарів в подальшому були скасовані в судовому порядку, а саме:
- постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі № 815/4735/14 - визнано протиправним та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 01.08.2014 № 500060001/2014/610166/2;
- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 у справі № 815/3382/15 - визнано протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 59.801,65 грн. та зобов'язано Південну митницю Міндоходів адати висновок про повернення позивачу надміру сплачених до бюджету митних платежів в сумі 59.801,65 грн.
- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 у справі № 815/237/14 - визнано протиправним та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів від 23.12.2013 № 500060804/2013/000022/2 та визнано протиправними дії Південної митниці Міндоходів щодо видачі картки відмови скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2013 № 500060804/2013/00154;
- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 у справі № 815/4626/14 - визнано протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо повернення надміру сплаченого позивачем до бюджету мита в сумі 17.437,50 грн.
Позов мотивовано тим, що, на думку позивача, внаслідок неналежного виконанням працівниками Одеської митниці державної фіскальної служби України службових обов'язків у вигляді прийняття незаконних рішень про коригування митної вартості товарів, що призвело до завдання позивачу збитків у вигляді інфляційних втрат в розмірі 27076,59 грн., які позивач просить стягнути з державного бюджету через Державну казначейську службу України.
Приписами частин 1, 3 статті 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ встановлено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У відповідності до ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Проте, позивачем не подано до суду жодних доказів, підтверджуючих завдання останньому збитків в результаті неправомірних дій Одеської митниці державної фіскальної служби України (як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення збитків у вигляді інфляційних втрат в розмірі 27.076,59 грн. є безпідставною.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює правило, за яким прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, є підставою для сплати за вимогою кредитора суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Однак, дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не на виконання судового рішення.
Згідно з п. 38, 39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови КМУ від 30.01.2013 № 45) для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.
Таким чином, відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відбувається шляхом стягнення з державного бюджету відповідної суми відшкодування, а не з рахунку органу державної казначейської служби України.
За таких обставин, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, фактично є лише виконавцем судового рішення про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Матеріали справи свідчать, що позовні вимоги у даній справі про стягнення збитків обґрунтовані неналежним виконанням працівниками Одеської митниці державної фіскальної служби України службових обов'язків. При цьому, будь-яких доводів щодо дій або бездіяльності саме державної казначейської служби України, зокрема, до якої позивачем заявлено позов останнім до суду не подано, у зв'язку з чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, про недоведеність позивачем наявності у нього порушених відповідачем-1 прав.
Щодо посилань позивача на уточнення ним позовних вимог в заяві вх. № 2-3877/16 від 21.07.2016, колегія суддів зазначає наступне.
Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в п. 3.11 містить наступні роз'яснення: ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Натомість, зі змісту заяви від 21.07.2017 вбачається, що в ній порушується питання про залучення ДКСУ відповідачем у справі, однак наданні «уточнення» не є ні зміною предмету позову, оскільки предмет позову, а саме стягнення грошових коштів з державного бюджету, не було змінено, водночас не йдеться й про зміну підстав позову. Наведені обставини свідчать, що невідображення уточнення позовних вимог не вплинуло на законність та обґрунтованість рішення.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МАЙСТЕР» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року по справі № 916/1641/16 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 916/1641/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
І.А. Іоннікова