донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.02.2017р. справа №905/2162/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
від позивача:не з"явився
від відповідача 1:не з"явився
від відповідача 2: не з"явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" м.Павлоград, Дніпропетровська область
на рішення господарського судуДонецької області
від15.12.2016 року (повний текст підписано 20.01.2017р.)
у справі№ 905/2162/16 ( головуючий суддя Шилова О.М., судді Ніколаєва Л.В., Сажнева М.В.)
ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" м.Селидове, Донецька область
до відповідача 1 відповідача 2Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" м.Павлоград, Дніпропетровська область ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове, Донецька область
простягнення солідарно 80715,44грн. пені та 4035,77грн. 3% річних
12.07.2016р. позивач, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" м.Селидове, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" м.Павлоград, Дніпропетровська область та відповідача 2, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове, Донецька область про стягнення солідарно з відповідачів пені у розмірі 80715,44 грн. та 4035,77 грн. 3% річних, а всього 84 751,21 грн. (а.с.4-6).
Рішенням господарського суду Донецької області від15.12.2016. у справі № 905/2162/16 позов задоволений частково (а.с.136-139).
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення” 73729грн. пені, 3686,45грн. - 3% річних та 1258,67грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
В задоволені позовних вимог до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 у порушення умов п.6.3 договору № 13-15-162-У від 23.12.2013р. остаточні розрахунки за надані позивачем у третій декаді червня - першій декаді липня 2015 року послуги замовником здійснені після спливу встановленого договором строку оплати, а відтак є підстави для нарахування пені та 3% річних, розмір яких судом перераховано, виходячи з фактичних обставин справи.
Відносно другого відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове у позові відмовлено. За висновком суду, виходячи з приписів ст. 541 ЦК України та враховуючи умови п.1.1.3 договору, відповідачі не несуть солідарну відповідальність за договором; відповідач 2 не є належним відповідачем у справі.
Відповідач 1, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК "Павлоградвугілля". м. Павлоград Дніпропетровська область, звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2016р. у даній справі, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2016р. по справі № 905/2162/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.150-151).
Скаржник вказує на те, що не заперечує проти отримання рахунків від позивача, проте зазначає, що рахунки-фактури надходили на його адресу із запізненням, а оплата здійснювалася вчасно у строки, передбачені договором.
Крім того, апелянт зазначив, що суд в своєму рішенні спирався на документи без жодних реквізитів, за якими можливо було ідентифікувати особу, що його склала, а також перевірити достовірність викладених у них даних.
Сторони у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалися.
Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою, судова колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
23.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Павлоградвугілля” (Замовник, відповідач-1) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення” (Виконавець, позивач) був укладений Договір №13-15-162-У (далі - Договір, а.с.15-32), відповідно до п.1.1. якого Замовник зобов'язався передати (поставити) Виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля і прийняти Концентрат, а Виконавець - прийняти вугілля, провести його збагачення і передати (поставити), отриманий в результаті збагачення вугілля Концентрат Замовнику в строки і на умовах, визначених Договором і/або Специфікаціями.
Згідно з п.1.1.3. Договору Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, переробити (збагатити) його, зокрема, на ТОВ “ЦЗФ “Селидівська” (ЦЗФ-Вантажоотримувач, відповідач-2) і передати (поставити), отриманий в результаті збагачення вугілля Концентрат Замовнику на умовах “DDP”, місце призначення залізнична станція “Ладижин” Одеської залізниці і/або залізнична станція “Бурштин” Львівської залізниці і/або залізнична станція “Енергодар” Придніпровської залізниці і/або залізнична станція “Добротвор” Львівської залізниці і/або залізнична станція “Сорочьє” Донецької залізниці згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів “ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 року з урахуванням умов Договору.
Кількість вугілля, що поставляється, зазначається у відповідних Специфікаціях до Договору і може бути змінена за взаємним письмовим погодженням сторін (п.1.2. Договору). Строк передачі (поставки) вугілля: січень 2014 року - грудень 2015 року (п.4.1.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 29.05.2015р. - а.с.35-36).
Згідно з абзацами першим-четвертим п.4.4. Договору Виконавець один раз в декаду надає Замовнику рахунок-фактуру за послуги зі збагачення вугілля в розрізі по шахтам, податкову накладну та акт виконаних робіт в розрізі по шахтам.
Відповідно до п.6.3. Договору Замовник здійснює оплату вартості послуг зі збагачення вугілля шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця подекадно на підставі рахунків від Виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання Замовником рахунка від Виконавця.
Згідно з п.7.10. Договору за прострочення оплати (п.6.3. Договору) Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами (дата початку дії Договору). Дата закінчення строку дії Договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, визначених Договором, дата закінчення строку його дії - 31.12.2015р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами зобов'язань за Договором датою закінчення строку його дії є дата повного і належного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п.10.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 29.05.2015р. - а.с.35-36).
Додаткова угода від 29.05.2015р. (а.с.35-36) вступає в силу з моменту (дати) підписання і діє на весь строк дії Договору (п.5 Додаткової угоди).
29.05.2015р. Замовник і Виконавець уклали Специфікацію до Договору (а.с.38-39).
За пунктом 1 Специфікації (в редакції Додаткової угоди від 18.06.2015р. - а.с.33-34) кількість вугілля, що підлягає поставці (передачі) Замовником для його збагачення Виконавцем відповідно до умов Договору, складає 146500тон. Строк передачі (поставки) вугілля: червень 2015 року (п.2 Специфікації).
Специфікація вступає в силу з моменту її підписання обома сторонами і є невід'ємною частиною Договору (п.8 Специфікації).
Договір, Додаткові угоди від 18.06.2015р. та від 29.05.2015р. до нього, Специфікація від 29.05.2015р. підписані представниками позивача і відповідача-1 та скріплені їхніми печатками.
На виконання умов Договору у третій декаді червня та першій декаді липня 2015 року позивачем були виконані, а відповідачем-1 прийняті роботи (послуги) з переробки вугілля, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (послуг) №ДУ-063004 від 30.06.2015р., №ДУ-063015 від 30.06.2015р., №ДУ-071004 від 10.07.2015р. (а.с.49-51).
ОСОБА_6 підписані без зауважень і скріплені печатками Виконавця та Замовника. В ОСОБА_6, зокрема, зазначено, що виконані роботи (послуги) відповідають умовам Договору; Замовник підтверджує отримання від Виконавця рахунка-фактури; сторони претензій один до одного не мають.
Таким чином, Актами здачі-прийняття робіт (послуг) підтверджується, що позивачем були виставлені, а відповідачем-1 отримані рахунки-фактури: №ДУ-063004 від 30.06.2015р. на суму 2741417,00грн., №ДУ-063015 від 30.06.2015р. на суму 324327,50грн., №ДУ-071004 від 10.07.2015р. на суму 1184341,20грн. (а.с.46-48).
Виставлені рахунки були отримані Замовником:
- №ДУ-063004 від 30.06.2015р. - 03.07.2016р.,
- №ДУ-063015 від 30.06.2015р. - 08.07.2016р.,
- №ДУ-071004 від 10.07.2015р. - 21.07.2016р., про що свідчать надані позивачем копії фіскальних чеків та описів вкладення від 30.06.2015р., від 03.07.2015р. та від 14.07.2015р. у цінні листи на адресу відповідача-1 і роздруківки відомостей пошукової бази “Відстеження пересилання поштових відправлень” офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” станом на 01.10.2015р. (а.с.40-45).
З наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень №361175 від 24.07.2015р. на суму 4935744,50грн. та №361897 від 31.07.2015р. на суму 1184341,20грн. (а.с.52, 53) і пояснень позивача №01-386 від 30.11.2016р. про підстави та порядок зарахування надлишку коштів, сплачених платіжним дорученням №361175 від 24.07.2015р. (а.с.118-125), вбачається, що зобов"язання стосовно оплати за надані послуги у передбаченому п.6.3 договору порядку, було виконано несвоєчасно, а відтак позивач звернувся до суду із позовом про стягнення у солідарному порядку з відповідачів пені у розмірі 80715,44 грн. та 3% річних у сумі 4035,77 грн.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Укладений між сторонами 23.12.2013р. договір № 13-15-162-У є за своєю правовою природою змішаним договором, який міститься елементи постачання та надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 та главою 63 Цивільного кодексу України та .
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу,якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст.901 ЦК України).
За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) виконання зобов"язання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень №361175 від 24.07.2015р. на суму 4935744,50грн. та №361897 від 31.07.2015р. на суму 1184341,20грн. (а.с.52, 53) і пояснень позивача №01-386 від 30.11.2016р. про підстави та порядок зарахування надлишку коштів, сплачених платіжним дорученням №361175 від 24.07.2015р. (а.с.118-125), а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача-1 з приводу порядку зарахування позивачем отриманих коштів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що остаточні розрахунки за надані у третій декаді червня - першій декаді липня 2015 року послуги Замовником здійснені після спливу встановленого п.6.3. Договору строку оплати, чим порушено вимоги ст.ст.525, 526, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України щодо обов'язковості виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов'язанні.
Посилаючись на п.6.3. Договору, приписи ст.625 ЦК України та неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно 80715,44грн. пені та 4035,77грн. - 3% річних.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 ЦК України).
Колегія суддів вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачі не несуть солідарну відповідальність за означеним договором, а відповідач 2 не є належним відповідачем, тому у позові до нього слід відмовити, врахувавши умови п.1.1.3. Договору №13-15-162-У від 23.12.2013р., на який позивач посилається як на підставу для заявлення солідарної вимоги до відповідача-1 і відповідача-2, а також те, що ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська” за умовами Договору є вантажоотримувачем і переробником вугілля та вантажовідправником концентрату - тобто виступає на стороні Виконавця (позивача).
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 року № 543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.7.10. Договору за прострочення оплати (п.6.3. Договору) Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.
Так, суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування пені, вважає висновок суду про її часткове задоволення у розмірі 73 729 грн. обгрунтованим та арифметично правильним, а саме:
- за рахунком №ДУ-063004 від 30.06.2015р. - у розмірі 63090,14грн. за період 11.07.2015р. - 24.07.2015р.;
- за рахунком №ДУ-063015 від 30.06.2015р. - у розмірі 4798,27грн. за період 16.07.2015р. - 24.07.2015р.;
- за рахунком №ДУ-071004 від 10.07.2015р. - у розмірі 5840,59грн. за період 29.07.2015р. - 31.07.2015р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає висновок суду про часткове задоволення 3% річних у загальному розмірі 3686,45грн обгрунтованим та арифметично правильним:
- за рахунком №ДУ-063004 від 30.06.2015р. - у розмірі 3154,51грн. за період 11.07.2015р. - 24.07.2015р.;
- за рахунком №ДУ-063015 від 30.06.2015р. - у розмірі 239,91грн. за період 16.07.2015р. - 24.07.2015р.;
- за рахунком №ДУ-071004 від 10.07.2015р. - у розмірі 292,03грн. за період 29.07.2015р. - 31.07.2015р.
Доводи апелянта щодо порушення судом приписів ст.ст.34,36 ГПК України колегія суддів відхиляє з наступного.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Письмовими доказами є документи і матеріалами, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості (п.2.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст.32,34,36 ГПК України абсолютно правомірно прийняв в якості належних та допустимих доказів описи вкладення у цінні листи та відстеження пересилання поштових відправлень "Укрпошти" на підтвердження дат отримання замовником рахунків-фактур №ДУ-063004 від 30.06.2015р., №ДУ-063015 від 30.06.2015р., №ДУ-071004 від 10.07.2015р.
Інші доводи апелянта не спростовують висновок місцевого господарського суду, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Колегія суддів звертає увагу на те, що повний текст рішення був складений та підписаний 20.01.2017р., що є порушенням приписів ст. 85 ГПК України, проте зазначене порушення не призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" м.Павлоград, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2016 року у справі №905/2162/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2016 року у справі № 905/2162/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді О.А.Марченко
ОСОБА_3
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.