ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.02.2017Справа №910/22960/16
За позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 3 338,49 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача не з'явились
від відповідача Чаруковський Р.В. - представник за довіреністю № 18/3-04/294-16
У судовому засіданні 22.02.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3 338,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно договору № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015, укладеного між ПАТ "Українська залізниця" та ПрАТ "ММК ім. Ілліча", відповідачем було здійснене перевезення вантажу за залізничною накладною № 49471212. В ході перевезення було встановлено факт нестачі вантажу в вагоні № 54658737 в кількості 2 200 кг., що зафіксовано в складеному комерційному акті № БН726596/618 від 22.07.2016, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 3 338,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22960/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.01.2017.
03.01.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі їх представника.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та 08.02.2017 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 08.02.2017 та 22.02.2017 відповідно.
21.02.2017 до канцелярії господарського суду надійшло клопотання позивача, відповідно до якого останній на виконання вимог ухвали суду надав належним чином завірену копію платіжного доручення № 4500075440 від 12.08.2016, що підтверджує факт оплати вантажу, який був втрачений у вагоні № 54658737.
У судове засідання, призначене на 22.02.2017, з'явився представник відповідача, який надав пояснення по суті спору та заперечив щодо задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання 22.02.2017 не з'явився.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також беручи до уваги клопотання позивача від 03.01.2017, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
25 грудня 2015 між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до загальних положень Статуту Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" від 25.04.2016 (протокол № 21), Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
30 грудня 2013 між позивачем, як покупцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдинг", як постачальником було укладено договір № УПр14/28/162, за яким постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - ресурси) по маркувальному складу, ціні і в кількості, які вказані у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору і на умовах, передбачених договором.
На виконання умов вказаного договору, на адресу позивача надійшов вантаж - антрацит, вантажовідправником якого виступив ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", що підтверджується залізничною накладною № 49471212 від 14.07.2016.
22 липня 2016 на станції призначення Маріуполь-Сортувальний, працівниками Донецької залізниці було складено комерційний акт № БН 726596/618 про недостачу вантажу у вагоні № 54658737 в кількості 2200 кг.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 3 338,49 грн., заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 49471212 від 14.07.2016.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Як встановлено судом, накладною № 49471212 від 14.07.2016 підтверджується факт прийняття перевізником від вантажовідправника - ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" до перевезення вантажу (антрацит) у розмірі 210 000 кг. та здійснення його перевезення зі станції відправлення Фащівка до станції призначення - Маріуполь - Сортувальний.
Частиною 2 ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (надалі - Статут), останній визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
У відповідності до норм ст. 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів визначається відправником.
Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником на станції відправлення Фащевка Донецької залізниці у залізничній накладній № 49471212 від 14.07.2016 зазначено, що загальна маса вантажу (антрацит) у вагоні № 54658737, складає 210 000.
Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджена підписом представника відправника.
Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчиться, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
Відповідно до ст. 13 Статуту для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів.
Судом встановлено, що 22.07.2016 при прибутті відправленого вагону №54658737 з вантажем на станцію призначення Маріуполь - Сортувальний, працівниками Донецької залізниці було складено комерційний акт № БН 726596/618.
Зокрема, у вказаному комерційному акті зазначається, що на підставі акту загальної форми № 32170 від 21.07.2016 на станції Волноваха Донецької залізниці здійснювалось комісійне переважування вагону № 54658737 на 150-ти вагонних вагах. За результатами контрольного переважування було встановлено, що маса вантажу є меншою ніж зазначена в документі на 2200 кг. Навантаження вантажу в вагоні нижче рівня бортів на 300 мм., розрівняне. Вантаж марковано двома борознами з нанесенням вапна. Над 1-2 люками є поглиблення розміром 2500мм х 1800 мм х 500-600 мм в глиб вагона, над 4 люком є поглиблення 1500 мм х 1500 мм х 600 мм в глиб вагона. Маркування порушено. Вагон прибув в технічно справному стані.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Відповідно до ч. 4 ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх природних властивостей зменшується при перевезені, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для антрациту у сухому стані 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).
Згідно з ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт № БН 726596/618 від 22.07.2016, який засвідчує втрату вантажу, складений у відповідності до вимог пред'явлених до їх складання Правилами складання актів та є чинним.
При цьому, докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.
Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів.
Так, вартість 1 тони вантажу у вагоні № 54658737 відповідно до рахунку вантажовідправника № 807 від 14.07.2016 року складає 2 225,66 грн. (в т.ч. ПДВ), виходячи з розрахунку : 1 555 739,14 грн. (загальна сума рахунку, з урахуванням ПДВ) : 699,00 т. (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 2 225,66 грн. ( в т.ч. ПДВ).
Згідно комерційного акту № БН726596/618 від 22.07.2016 недостача склала 2200 кг.
Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1 % маси нетто (від маси нетто 70 т) складає: 70,000кг *1% = 700,00 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 2200 кг. - 700 кг. = 1500 кг. (1,500 т).
Отже, згідно з вказаним розрахунком сума недостачі вантажу складає: 1,500т * 2 225,66 грн. = 3 338,49 грн. (з ПДВ).
Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, зазначеного у залізничній накладній № 49471212 від 14.07.2016, що призвело до втрати частини останнього, позивачу завдані фактичні збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу у вказаній сумі, зазначене стало підставою для звернення ПрАТ "ММК іменні Ілліча" до господарського суду з відповідним позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом встановлено, що надані позивачем до матеріалів справи документи, а саме: копія договору № УПр14/28/162 від 30.12.2013, акт прийому-передачі від 14.07.2016, рахунок № 807 від 14.07.2016, платіжне доручення № 4500075440 від 12.08.2016, а також результати комісійного зважування вантажу у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України, п. 2 Правил складання актів оформлені комерційним актом № БН 726596/618 від 22.07.2016 є належними та достатніми доказами на підтвердження втрати вантажу та спричинення позивачеві збитків у розмірі 3 338,49 грн., які складаються з вартості відповідальної недостачі з ПДВ.
В свою чергу контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків відповідачем суду не подано.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги, що залізницею не збережено вантаж, прийнятий до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, ПАТ "Українська залізниця" не подано, розмір завданих збитків у розмірі 3 338,49 грн. відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів відшкодування збитків у вказаній сумі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" фактичних збитків, які виникли під час перевезення вантажу останнім, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) 3 338 (три тисячі триста тридцять вісім) грн. 49 коп. збитків від втраченого вантажу та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.02.2017
Суддя Пукшин Л.Г.