ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.02.2017Справа №910/21171/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства Національний Банк "Траст"
до публічного акціонерного товариства Банк "Траст"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий дім"
про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2015р. №1010/02
Представники сторін:
від позивача: Власюк І.І. - представник за довіреністю № 459/2016 від 25.04.2016 р.;
Уваров С.А. - представник за довіреністю № 462/2016 від 25.04.2016 р.;
від відповідача: Кураш Н.П. - представник за довіреністю б/н від 20.01.2017 р.;
Буцан О.В. - представник за довіреністю б/н від 11.01.2017 р.;
від третьої особи: Діденко Ю.О. - представник за довіреністю б/н від 30.01.2017 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства Національний Банк "Траст" до публічного акціонерного товариства Банк "Траст" про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2015р. № 1010/02.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2015 року.
Проте, на думку позивача, у відповідача відсутні будь-які вимоги за заявою про зарахування, у зв'язку з чим він звернувся в суд з вимогою про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2015 року №1010/02.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.12.2016 р.
В судове засідання 12.12.2016 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.11.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39218910, але 09.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники позивача частково виконали вимоги ухвали суду від 23.11.2016 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 р. розгляд справи відзкладено на 23.01.2017 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.
У судовому засіданні 23.01.2017 р. оголошено перерву до 31.01.2017 р.
30.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав додаткові пояснення по справі.
31.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва ТОВ "ФК "Контрактовий дім" подав заяву про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У судовому засіданні 31.01.2017 р. представник ТОВ "ФК "Контрактовий дім" підтримав заяву про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представники позивача не заперечували проти даної заяви.
Представник відповідача підтримав заяву ТОВ "ФК "Контрактовий дім" про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представники позивача подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2017 року розгляд справи відкладено на 14.02.2017 року, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий дім" (08135, Київська обл., с. Чайки, вул. В.Чайки, буд. 16). Задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
13.02.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа подала заперечення на позовну заяву.
В судовому засіданні 14.02.2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.
Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
08.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (банк) та відкритим акціонерним товариством Національний Банк "Траст" (вкладник) укладено договір №BACK0808-NBT001 про розміщення міжбанківського депозиту, відповідно до умов якого вкладник розміщує в банку міжбанківський депозит в розмірі 15 000 000,00 доларів США до 10.02.2009 року.
В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору в яких змінювалися терміни повернення депозиту та проценти по нього. Так., додатковою угодою №6 від 27.12.2013 року до договору №BACK0808-NBT001 від 08.08.2008 року, сторонами передбачено, що депозит розміщується до 25.02.2019 року та змінено процентні ставки, а саме п.2.2 (б) договору викладено в новій редакції: банк зобов'язується оплатити вкладнику за розміщений депозит проценти з розрахунку:
- 11,0% річних за період з 08.08.2008 року по 24.02.2009 року включно;
- 1,0% річних за період з 25.02.2009 року до 29.12.2013 року включно;
- 2,0% річних з 30.12.2013 року по 25.02.2019 року включно. Оплата процентів здійснюється в останній робочий день кожного місяця і в день повернення депозиту.
25.02.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (банк, відповідач) та компанією Jermanta Limited (клієнт) укладено кредитну угоду №770, відповідно до умов якої відповідач на умовах цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає клієнту кредитні кошти у межах строку, що становить 60 місяців з дати укладення цієї угоди, та в загальному розмірі, що визначений п.1.2 цієї угоди.
Відповідно до п.1.2 кредитної угоди, сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 15 000 000,00 доларів США.
В подальшому, між сторонами кредитної угоди вносились зміни. Так, додатковою угодою №2 від 22.11.2013 року сторонами внесено зміни до п.1.2 договору, виклавши його в наступній редакції: сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 14 701 000,00 доларів США.
На виконання умов кредитної угоди №770 від 25.02.2009 року між сторонами укладено:
- договір про надання траншу №S011.0007001.770 від 25.02.2009 року (з подальшими змінами) відповідно до умов якого відповідач надав компанії Jermanta Limited грошові кошти в розмірі 2 134 000,00 доларів США;
- договір про надання траншу №S011.0007002.770 від 20.03.2009 року (з подальшими змінами) на суму 1 567 000,00 доларів США;
- договір про надання траншу №S011.0007061.770 від 17.04.2009 року (з подальшими змінами) на суму 11 000 000,00 доларів США.
Усі транші передбачали щомісячну сплату компанією Jermanta Limited процентів по кредиту та погашення тіла кредиту 25.12.2015 року.
25.09.2009 року між відкритим акціонерним товариством Національний Банк "Траст" (банк) та компанією Jermanta Limited (принципал) укладено договір про надання забезпечення (з подальшими змінами), відповідно до умов якого в забезпечення зобов'язань принципала по кредитному договору банк (позивач) зобов'язується укласти договори застави, а принципал зобов'язується заплатити заставодавцю комісію в розмірі 1 000,00 доларів США і зобов'язується відшкодувати всі збитки, витати та інші видатки, понесені ним у зв'язку з зверненням стягнення на предмет застави та його продажу.
Відповідно до п.3.1 договору про надання забезпечення від 25.09.2009 року, зобов'язання позивача перед заставодержателем, обмежується сумою в розмірі 2 134 000,00 доларів США.
Додатковою угодою №3 від 20.05.2009 року до договору про надання забезпечення внесено зміни до договору, а саме:
П.1 предмет застави означає майнові права, що належать банку по договору вкладу по поверненню заставодержателем частини вкладу в розмірі 14 701 000,00 доларів США,
Договір застави означає:
- договір №770-ДЗ1 від 25.02.2009р. застава майнових прав по договору вкладу,
- договір №770-ДЗ-2 від 20.03.2009р. застава майнових прав по договору вкладу,
- договір №770-ДЗ-3 від 17.04.2009р. застава майнових прав по договору вкладу,
- договір №770-ДЗ-5 від 20.05.2009р. застава майнових прав по договору вкладу, укладені в Києві по законодавству України між банком (позивач) в якості заставодавця та заставодержателем в якості заставодержателя в забезпечення зобов'язань принципала перед заставодержателем по кредитному договору.
Зобов'язання банку (позивача) перед заставодержавцем (відповідачем) обмежуються сумою в розмірі 14 7601 000,00 доларів США.
25.02.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (заставодержатель, відповідач), відкритим акціонерним товариством Національний банк "Траст" (заставодавець, позивач) та компанією Jermanta Limited (позичальник) укладено договору №770-ДЗ1 застави майнових прав, відповідно до умов якого в редакції додаткової угоди №2 від 22.11.2013 року, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, які виникають з кредитної угоди №770 від 25.02.2009 року та додатків до неї, договорів про надання траншу, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту та інших договорів, які укладені чи/або будуть укладені в майбутньому на підставі даної кредитної угоди, укладені між заставодержателем та позичальником на умовах якого позичальник зобов'язується перед заставодержателем повернути надані йму кредитні кошти з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 14 701 000,00 доларів США, оплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші платежі в строку та у випадку, передбачення їх умовами кредитного договору.
20.03.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (заставодержатель, відповідач), відкритим акціонерним товариством Національний банк "Траст" (заставодавець, позивач) та компанією Jermanta Limited (позичальник) укладено договору №770-ДЗ-2 застави майнових прав, відповідно до умов якого в редакції додаткової угоди №2 від 22.11.2013 року, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, які виникають з кредитної угоди №770 від 25.02.2009 року та додатків до неї, договорів про надання траншу, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту та інших договорів, які укладені чи/або будуть укладені в майбутньому на підставі даної кредитної угоди, укладені між заставодержателем та позичальником на умовах якого позичальник зобов'язується перед заставодержателем повернути надані йму кредитні кошти з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 14 701 000,00 доларів США, оплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші платежі в строку та у випадку, передбачення їх умовами кредитного договору.
17.04.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (заставодержатель, відповідач), відкритим акціонерним товариством Національний банк "Траст" (заставодавець, позивач) та компанією Jermanta Limited (позичальник) укладено договору №770-ДЗ-3 застави майнових прав, відповідно до умов якого в редакції додаткової угоди №2 від 22.11.2013 року, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, які виникають з кредитної угоди №770 від 25.02.2009 року та додатків до неї, договорів про надання траншу, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту та інших договорів, які укладені чи/або будуть укладені в майбутньому на підставі даної кредитної угоди, укладені між заставодержателем та позичальником на умовах якого позичальник зобов'язується перед заставодержателем повернути надані йму кредитні кошти з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 14 701 000,00 доларів США, оплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші платежі в строку та у випадку, передбачення їх умовами кредитного договору.
20.05.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (заставодержатель, відповідач), відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (заставодавець, позивач) та компанією Jermanta Limited (позичальник) укладено договору №770-ДЗ-5 застави майнових прав, відповідно до умов якого в редакції додаткової угоди №2 від 22.11.2013 року, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, які виникають з кредитної угоди №770 від 25.02.2009 року та додатків до неї, договорів про надання траншу, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту та інших договорів, які укладені чи/або будуть укладені в майбутньому на підставі даної кредитної угоди, укладені між заставодержателем та позичальником на умовах якого позичальник зобов'язується перед заставодержателем повернути надані йму кредитні кошти з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 14 701 000,00 доларів США, оплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші платежі в строку та у випадку, передбачення їх умовами кредитного договору.
25.02.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (банк, відповідач), відкритим акціонерним товариством Національний банк "Траст" (цедент, позивач) та компанією Jermanta Limited (позичальник) укладено договір цесії № 770-ДЦ1 (відступлення прав вимоги) відповідно до умов якого, з моменту вступу даного договору на умовах, які в ньому передбачені, цедент передає, а банк приймає право вимоги повернення суми вкладу та процентів по ньому, які належать цементу по договору №BACK0808-NBT001 про розміщення міжбанківського депозиту від 08.08.2008 року та додаткової угоди до нього №2 від 25.02.2009 року, укладеному між цементом та банком. Даний договір укладений на підставі договору №770-ДЗ1 від 25.02.2009 року застави майнових прав.
20.03.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (банк, відповідач), відкритим акціонерним товариством Національний банк "Траст" (цедент, позивач) та компанією Jermanta Limited (позичальник) укладено договір цесії № 770-ДЦ-2 (відступлення прав вимоги) відповідно до умов якого, з моменту вступу даного договору на умовах, які в ньому передбачені, цедент передає, а банк приймає право вимоги повернення суми вкладу та процентів по ньому, які належать цеденту по договору №BACK0808-NBT001 про розміщення міжбанківського депозиту від 08.08.2008 року та додаткової угоди до нього №3 від 20.03.2009 року, укладеному між цедентом та банком. Даний договір укладений на підставі договору №770-ДЗ-2 від 20.03.2009 року застави майнових прав.
17.04.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (банк, відповідач), відкритим акціонерним товариством Національний банк "Траст" (цедент, позивач) та компанією Jermanta Limited (позичальник) укладено договір цесії № 770-ДЦ-3 (відступлення прав вимоги) відповідно до умов якого, з моменту вступу даного договору на умовах, які в ньому передбачені, цедент передає, а банк приймає право вимоги повернення суми вкладу та процентів по ньому, які належать цеденту по договору №BACK0808-NBT001 про розміщення міжбанківського депозиту від 08.08.2008 року та додаткової угоди до нього №4 від 17.04.2009 року, укладеному між цедентом та банком. Даний договір укладений на підставі договору №770-ДЗ-3 від 17.04.2009 року застави майнових прав.
20.05.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Траст" (банк, відповідач), відкритим акціонерним товариством Національний банк "Траст" (цедент, позивач) та компанією Jermanta Limited (позичальник) укладено договір цесії № 770-ДЦ-5 (відступлення прав вимоги) відповідно до умов якого, з моменту вступу даного договору на умовах, які в ньому передбачені, цедент передає, а банк приймає право вимоги повернення суми вкладу та процентів по ньому, які належать цеденту по договору №BACK0808-NBT001 про розміщення міжбанківського депозиту від 08.08.2008 року, укладеному між цедентом та банком. Даний договір укладений на підставі договору №770-ДЗ-5 від 20.05.2009 року застави майнових прав.
Відповідно до п.2.1 договорів цесії, при отриманні банком (відповідачем) права вимоги повернення суми вкладу та процентів по ньому, банк направляє грошові кошти, які враховувались на депозитному рахунку в рахунок погашення заборгованості позичальника по кредитній угоді №770 від 25.02.2009 року і додаткам до неї, які є її невід'ємними частинами, договорів про надання траншу, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту та інших договорів, які укладені чи/або будуть укладені в майбутньому на підставі даної кредитної угоди (кредитний договір).
При цьому, у випадку здійснення банком часткового погашення кредиту, засоби, які враховувались на депозитному рахунку цедента залишаються в банку до моменту повного погашення позичальником зобов'язання по кредитному договору як забезпечення повного виконання позичальником умов кредитного договору.
Банк залишає за собою право самостійно визначати термін та порядок направлення засобів на погашення заборгованості по кредитному договору.
20.03.2014 року між публічним акціонерним товариством Банк "Траст" (банк) та публічним акціонерним товариством Національний Банк "Траст" (вкладник) укладено договір №BACK20032014/1 про розміщення міжбанківського депозиту, відповідно до умов якого вкладник розміщує в банку міжбанківський депозит в розмірі 1 000 000,00 доларів США до 21.12.2015 року (в редакції додаткової угоди №2 від 21.08.2015 року).
Компанією Jermanta Limited не були виконані зобов'язання з повернення кредиту та плати за користування кредитом передбачені кредитною угоду № 770 та договорами про надання траншу № SO11.007001.770, № SO11.007002.770, № SO11.007061.770, y зв'язку з чим, у компанії Jermanta Limited виникла заборгованість.
У зв'язку з наявною заборгованістю відповідач направив компанії (лист № 144/02 від 24.05.2015) та позивачу (лист № 143/02 від 24.05.2015) вимоги про дострокове погашення кредиту та процентів по кредиту, при цьому позивача було повідомлено про те, що у випадку невиконання вимог, заборгованість буде стягнуто за рахунок суми вкладу та процентів по депозитному договору на підставі договорів цесії №№ 770-ДЦ1, 770-ДЦ-2, 770-ДЦ-З, 770-ДЦ-5.
Компанією та позивачем вимоги виконано не було, у зв'язку з чим, відповідач звернув стягнення на предмет застави.
Як встановлено судом, відповідачем направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №1010/02 від 31.12.2015 року, відповідно до якої відповідач повідомив про:
1. про зарахування з 30.12.2015 року зустрічних однорідних вимог, а саме:
1) вимог відкритого акціонерного товариства Національний банк «Траст» (основний реєстраційний номер 1027800000480, місцезнаходження: 105066, Російська Федерація, місто Москва, вул. Спартаківська, будинок 5, будівля 1) до публічного акціонерного товариства банк «Траст» (ідентифікаційний код юридичної особи 35371070, місцезнаходження: 01014, Україна, місто Київ, вул. С. Струтинського, 8) про виплату грошових коштів за договором №ВАСК20032014/1 про розміщення міжбанківського депозиту від 20.03.2014 р. на суму 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США - з одного боку;
2) вимоги публічного акціонерного товариства банк «Траст» (ідентифікаційний код юридичної особи 35371070, місцезнаходження: 01014, Україна, місто Київ, вул. С. Струтинського, 8) до відкритого акціонерного товариства Національний банк «Траст» (основний реєстраційний номер 1027800000480, місцезнаходження : 105066, Російська Федерація, місто Москва, вул. Спартаківська, будинок 5, будівля 1) про виплату грошових коштів, виходячи з умов договору цесії №770-ДЦ1 (відступлення права вимоги) від 25.02.2009 р, договору цесії №770- ДЦ-2 (відступлення права вимоги) від 20.03.2009 р, договору цесії №770-ДЦ-3 (відступлення права вимоги) від 17.04.2009 р, договору цесії №770-ДЦ-5 (відступлення права вимоги) від 20.05.2009 р в частині на суму 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США - з іншого боку.
2. З моменту підписання і відправки даної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зазначені вище зобов'язання вважаються припиненими.
3. З моменту підписання і відправки даної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог непокрита зустрічною вимогою заборгованість відкритого акціонерного товариства Національний банк «Траст» перед публічним акціонерним товариством банк «Траст», яка виникла у зв'язку з порушенням договору №770-ДЗ1 застави майнових прав від 25.02.2009 р, договору №770-ДЗ-2 застави майнових прав від 20.03.2009р., договору №770-ДЗ-3 застави майнових прав від 17.04.2009 р, договору №770-Д35 застави майнових прав від 20.05.2009 р (штрафні санкції - неустойка), а також збитки в формі упущеної вигоди становлять 919 549,95 (дев'ятсот дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) доларів США 95 центів, з яких:
- 163 002,52 долара США - сума відсотків за договором №ВАСК0808-NВТ001 про розміщення міжбанківського депозиту, право вимоги яких придбав Банк;
- 225 528,91 доларів США - штрафні санкції (неустойка) за порушення договору №770-ДЗ1 застави майнових прав від 25.02.2009 р, договору №770-ДЗ-2 застави майнових прав від 20.03.2009 р, договору №770-ДЗ-3 застави майнових прав від 17.04.2009 р, договору №770-Д35 застави майнових прав від 20.05.2009 р .;
- 531 018,52 доларів США - збитки у формі упущеної вигоди, завдані порушенням з боку відкритого акціонерного товариства Національний Банк «Траст» договору №770- ДЗ1 застави майнових прав від 25.02.2009 р, договору №770-ДЗ-2 застави майнових прав від 20.03.2009 р, договору №770-ДЗ-3 застави майнових прав від 17.04.2009 р, договору №770-Д35 застави майнових прав від 20.05.2009 р, а також договору цесії №770-ДЦ1 (відступлення права вимоги) від 25.02.2009 р, договору цесії №770-ДЦ-2 (відступлення права вимоги) від 20.03.2009 р, договору цесії №770-ДЦ-3 (відступлення права вимоги) від 17.04.2009 р, договору цесії №770-ДЦ-5 (відступлення права вимоги) від 20.05.2009 року.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
З огляду на положення частини 3 статті 203 Господарського кодексу України та частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з нормами статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Суд зазначає, що зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14.
При цьому з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); зрілість вимог - необхідно щоб термін виконання зобов'язань вже настав, або був визначений моментом запитання, чи що б термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна вимагати в будь-якій момент; ясність вимог.
Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини 1 статті 211 Цивільного кодексу України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).
Таким чином, надіслання відповідачем вказаної заяви є вчиненням ним одностороннього правочину, спрямованого на припинення зобов'язань сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
Крім того, слід зазначити, що на однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання, в даному випадку зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними.
В обгрунтування позову позивач зазначає, що проценти не є предметом застави за договорами застави, не передавались та не могли бути передані за договорами відступлення, а тому не можуть бути складовою зустрічних вимог.
Твердження позивача про те, що обсяг переданих в заставу прав вимоги обмежений лише конкретною сумою та не включає в себе нараховані на цю суму проценти є хибним та суд зазначає наступне.
Вказаний висновок позивача обґрунтований посиланням на пункти 1.2 договорів застави майнових прав №№ 770-Д31, 770-ДЗ-2, 770-ДЗ-З, 770-ДЗ-5, згідно яких, на думку позивача «предмет застави описано як майнові права в розмірі конкретно визначеної суми».
Проте, таке твердження позивача не відповідає умовам договорів застави та цесії, а також суперечить положенням норм чинного законодавства якими врегульовано правовідносини «застави майнових прав».
Відповідно до ч.1 статті 49 Закону України «Про заставу» заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Згідно з ч.1 статті 23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.
Отже, у вищезазначеній статті визначено окремий порядок звернення стягнення на такий предмет застави, як «майнові права», а саме шляхом уступки права вимоги на такі права.
Сторонами узгоджено порядок звернення стягнення за на предмет застави, - вклад та проценти по ньому на підставі договорів цесії укладених сторонами одночасно з договорами застави.
Таким чином, в силу Закону України «Про заставу», договори застави майнових прав та договори цесії (уступки права вимоги) необхідно розглядати в єдиному системному зв'язку, як правочини, що укладені на регулювання одного і того ж правовідношення, - забезпечення виконання зобов'язання.
Так, пунктами 1.1 договорів цесії передбачено, що позивач передає відповідачу право вимоги повернення суми вкладу та процентів по ньому, які належать позивачу згідно договору № ВАСК0808-№NB001.
Твердження позивача про те, що «обсяг переданих в заставу прав вимоги обмежений лише конкретною сумою» спростовується наступним.
В основу зазначеного висновку позивача покладено довільне тлумачення пунктів 1.2 договорів застави.
Так, відповідно до ч.1 статті 12 Закону України «Про заставу», в договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Укладаючи договори застави майнових прав сторони, на виконання статті 12 Закону «Про заставу», в пунктах 1.2. договору зазначили опис предмета застави не як майнові права на грошових коштів які знаходяться на депозитному рахунку, а як частина майнових прав по договору депозиту.
Відповідно до умов договору № BACK0808-NBT001 про розміщення міжбанківського депозиту позивач розмістив у відповідача депозит в загальній сумі 15 000 000,00 дол. США.
Так, в пункті 1.2. договору застави № 770-Д31 від 25.02.2009 зазначено: «заставодавець передає в заставу майнові права в розмірі 2 134 000,00 дол. США по Договору № BACK0808-NBT001 про розміщення міжбанківського депозиту від 08.08.2008».
Таким чином, на підставі договору № 770-Д31 від 25.02.2009, Позивач передав в заставу відповідачу частину майнових прав за депозитним договором в розмірі 2 134 000,00 дол. США із загальної суми майнових прав, - 15 000 000,00 дол. США.
Встановлення такого розміру майнових прав не свідчить про те, що в заставу було передано чітко визначену грошову суму, а визначає лише вартість частини майнових прав по депозиту.
Як було зазначено вище, звернення стягнення на «майнові права за депозитним договором» здійснюється на підставі договору цесії, тобто правочину на підставі якого відбувається відступлення права вимоги від первісного кредитора (цедента) до нового кредитора (цесіонарія).
Правовідносини з «відступлення права вимоги» врегульовано, зокрема статтею 512 Цивільного Кодексу України, яка встановлює, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють. (ухвала Вищого спеціалізованого суду України № 6-26046ск15 від 25.11.2015).
Виходячи з вищевикладеного звернення стягнення на майнові права, які є предметом забезпечення, реалізується шляхом заміни сторони у відповідному зобов'язанні, внаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав та обов'язків первісного кредитора, в тому числі, але не обмежуючись, право на отримання основної суми боргу, процентів, неустойки, тощо.
Таким чином, внаслідок невиконання Компанією Jermanta Limited зобов'язань за кредитним договором, відповідач набув право звернення стягнення на майнові права за договором депозиту, шляхом заміни сторони у зобов'язанні та переходу до нього всіх прав та обов'язків «вкладника» за договором депозиту.
Враховуючи,, що згідно договору застави № 770-Д31 від 25.02.2009 було передано лише частину майнових прав за депозитним договором в розмірі 2 134 000, 00 дол. США, відповідач, на підставі вказаного договору застави та договору цесії № 770-ДЦ1 від 25.02.2009 набув права «вкладника» на повернення йому суми депозиту в розмірі 134 000, 00 дол. США та процентів нарахованих на зазначену суму депозиту.
Аналогічних прав «вкладника» відповідач набув за договорами застави № 770-ДЗ-2 від 20.03.2009, № 770-ДЗ-3 від 17.04.2009 та № 770-ДЗ-5 від 20.05.2009 та відповідними договорами цесії.
Щодо права відповідача вимагати від позивача повернення перерахованих йому процентів за договором депозиту.
Права вкладника за договором депозиту встановлено зокрема в статті 1061 ЦК України, згідно якої банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Внаслідок заміни особи «вкладника» за договором депозиту та переходу до відповідача всіх прав та обов'язків за таким договором, до нього перейшло також і право на отримання процентів на суму вкладу, при цьому, позивач таке право втратив.
На момент звернення стягнення на предмет застави (вклад та проценти) його частина (проценти) була перерахована на рахунки позивача, тобто, частина предмета застави була втрачена для заставодержателя.
В силу частини другої статі 8 Закону України «Про заставу» у разі втрати предмета застави заставодавець зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений чи пошкоджений предмет застави.
За таких умов, в силу частини другої статі 8 Закону України «Про заставу», позивач зобов'язаний поновити предмет застави, шляхом повернення перерахованих йому за договором депозиту процентів.
Загальна сума перерахованих позивачу процентів, яка підлягала поверненню в силу частини другої статі 8 Закону України «Про заставу» складала 1 163 002,52 дол. США, отже, у відповідача на підставі договорів застави та цесії, існувало право вимоги до позивача на суму 1 163 002,52 дол. США.
Посилання позивача на те, що відповідно до п.1.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року про те, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України, є необґрунтованими та суд зазначає наступне.
Як вбачається з заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідачем подано заяву про зарахування вимог відкритого акціонерного товариства Національний банк «Траст» до публічного акціонерного товариства банк «Траст» про виплату грошових коштів за договором №ВАСК20032014/1 про розміщення міжбанківського депозиту від 20.03.2014 р. на суму 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США - з одного боку; та вимоги публічного акціонерного товариства банк «Траст» до відкритого акціонерного товариства Національний банк «Траст» про виплату грошових коштів, виходячи з умов договору цесії №770-ДЦ1 (відступлення права вимоги) від 25.02.2009 р, договору цесії №770- ДЦ-2 (відступлення права вимоги) від 20.03.2009 р, договору цесії №770-ДЦ-3 (відступлення права вимоги) від 17.04.2009 р, договору цесії №770-ДЦ-5 (відступлення права вимоги) від 20.05.2009 р в частині на суму 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США - з іншого боку.
А в частині 163 002,52 доларів США - сума відсотків, 225 528,91 доларів США - штрафні санкції (неустойка) та 531 018,52 доларів США - збитків у формі упущеної вигоди зарахування не здійснювалось, а тільки було повідомлено про залишкову суму заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що заява публічного акціонерного товариства Банк "Траст" про зарахування зустрічних однорідних вимог №1010/02 від 31.12.2015 року суперечить закону. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину, а вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 23.02.2017 року.
Суддя С.М. Мудрий