ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
13.02.2017Справа № 910/22225/16
За заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про зміну предмету позову
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про зобов'язання повернути тимчасову нежитлову споруду
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача: не з'явились
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд зобов'язати Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 тимчасово нежитлову споруду (МАФ), що була демонтована 03.09.2015р., яка в електронній базі Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)має номер конструкції № НОМЕР_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/22225/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2017 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.
У даному судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017р. судом продовжено строк розгляду спору на 15 днів відповідно ч. 3. ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
08.02.2017р. через відділ діловодству суду позивач подав заяву про зміну предмету позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просив витребувати з незаконного володіння Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 тимчасову нежитлову споруду (МАФ), що буде демонтована 03.09.2015р.
Розглянувши подану заяву про зміну предмету позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
За умовами п.п.3, 4 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Нормами статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог; у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Відповідно до п.п.3, 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Суд зазначає, що правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній з 01.09.15 р.) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.
У відповідності до п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 (далі - Постанова № 7) судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Окрім того, згідно п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.
У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.
Виходячи зі змісту вищенаведених норм суд наголошує на тому, що ціна даного позову позивачем була збільшена у заяві про зміну предмету позову, оскільки позивач у прохальній частині позову просив зобов'язати повернути тимчасову нежитлову споруду, а в заяві про зміну предмету позову - витребувати з незаконного володіння Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 тимчасову нежитлову споруду (МАФ).
Однак при поданні заяви про зміну предмету позову позивачем не було доплачено суму судового збору за вимогу про витребування з незаконного володіння Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 тимчасову нежитлову споруду (МАФ).
При формуванні заяви позивачем не визначено вартості спірного майна, не надано розрахунку та не вказано доказів, які б обґрунтовували цю вартість, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості застосувати положення ч.3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України і самостійно визначити ціну позову, а також відповідність розміру сплаченого позивачем судового збору приписам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту позовної заяви.
Відповідно до п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником недотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Вказане порушення є підставою для повернення заяви про зміну предмету позову і доданих до неї документів позивачу без розгляду.
Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Заяву про зміну предмету позову повернути заявнику без розгляду.
Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.