ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21 лютого 2017 р. Справа № 909/1093/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України",
вул. Б.Хмельницького,6, м.Київ, 01001;
до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради,
вул.Окружна, 8, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300;
про: стягнення 3 112,46грн., з яких: 1 760,95грн. - пеня, 88,05грн. - 3% річних, 1 263,46грн. - інфляційні втрати,
за участю:
від позивача: представники не з'явились;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 24.01.2017р.).
Позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - КП "Водотеплосервіс" 3 112,46грн., з яких: 1 760,95грн. - пеня, 88,05грн. - 3% річних, 1 263,46грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.16р., позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).
В судовому засіданні 24.01.17р. оголошувалась перерва до 07.02.17р.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 07.02.17р.
Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:
- порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №06/10-15-РО-15 від 15.12.14р., а саме, несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений позивачем, по акту приймання - передачі природного газу від 28.02.15р. у лютому 2015р., природний газ на суму 7 994,38грн.;
- п. 7.2. Договору, положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення строків оплати поставленого природно газу, відповідачу нараховано 1 760,95грн. - пені, 88,05грн. - 3% річних, 1 263,46грн. - інфляційних втрат.
- приписи ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача, в судовому засіданні, підтвердив факт несвоєчасного проведення розрахунку за поставлений природний газ, обумовлений Договором купівлі-продажу природного газу №06/10-15-РО-15 від 15.12.14р. Разом з тим, просить суд, взяти до уваги повноту та добровільність виконання ним своїх договірних зобов"язань зі сплати вартості поставленого природного газу, згідно акту приймання - передачі природного газу від 28.02.15р., в сумі 7 994,38грн. та врахувати вкрай важке фінансове становище КП "Водотеплосервіс" (згідно довідки КП "Водотеплосервіс" №87 від 23.01.17р., заборгованість споживачів послуг з теплопостачання - населення м.Калуша складає 6 715 475,92грн.), а також той факт, що Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" є єдиним у м.Калуш суб"єктом відносин у сфері водопостачання, теплопостачання та водовідведення, яке проводить гарантоване першочергове забезпечення питною водою, теплом та відкачуванням господарсько-побутових стоків споживачів - фізичних, юридичних осіб, в т.ч. і стратегічно важливих підприємств міста (згідно довідки КП "Водотеплосервіс" №86 від 23.01.17р., кількість абонентів, яким надається послуга з теплопостачання складає 3672 одиниць, у відсотковому співвідношенні - 100%), а примусове стягнення з відповідача нарахованої пені призведе до неможливості здійснення господарської діяльності підприємства. У зв"язку з чим, відповідач просить суд, зменшити її розмір на 50% (уточнення до відзиву б/н від 20.02.17р., вх№2990/17 від 21.02.17р.).
За таких обставин, враховуючи той факт, що позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника позивача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №06/10-15-РО-15 від 15.12.14р.
Згідно п.п.1.1.,1.2. Договору, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити цей природний газ. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями.
Пунктом 5.2.Договору, встановлено ціну за 1000 куб.м. природного газу - 4 050,84грн. в т.ч. ПДВ. Додатковими угодами №1 від 17.02.15р., №2 від 10.03.15р., №3 від 15.04.15р., №4 від 12.05.15р., №5 від 21.07.15р., №7 від 16.10.15р., №8 від 27.10.15р., №9 від 02.12.15р. до Договору, змінювалась ціна за 1000 куб.м. природного газу.
Приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п.3.3.Договору).
Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав, а відповідач прийняв, природний газ на загальну суму 7 994,38грн. Даний факт підтверджує належним чином оформлений підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання - передачі природного газу від 28.02.15р. у лютому 2015р. (а.с.27).
Як вбачається з виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з КП "Водотеплосервіс" в період з 01.12.14р. по 31.07.16р. (а.с.29), відповідачем 28.07.15р., в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ в сумі 7 994,38грн., проте з порушенням строку проведення оплати, обумовленого п.6.1. Договору (підтверджено самим відповідачем в судовому засіданні).
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності, обумовленої п.7.2. Договору купівлі-продажу природного газу №06/10-15-РО-15 від 15.12.14р., у вигляді пені в сумі 1 760,95грн. та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме, 1 263,46грн. - інфляційних втрат, 88,05грн. - 3% річних.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Договір купівлі-продажу природного газу №06/10-15-РО-15 від 15.12.14р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.
Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору, він зобов"язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем нараховано відповідачу 1 760,95грн. - пені, 88,05грн. - 3% річних, 1 263,46грн. - інфляційних втрат (розрахунок, а.с.10).
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат та встановлено, що останні, підлягають стягненню за період та у сумі, визначеній позивачем у розрахунку (а.с.10), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.
Що стосується пені та 3% річних, то як вбачається з розрахунку (а.с.10), позивачем нараховано відповідачу пеню та 3 % річних, за період з 16.03.15р. по 27.07.15р., від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання лютого 2015р. - 7 994,38грн., при цьому, не взято до уваги правила ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи той факт, що за змістом п. 6.1. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, а 14.03.15р. (субота) є вихідним днем, то останнім днем закінчення строку для виконання грошового зобов"язанная лютого 2015р., слід вважати 16.03.15р. (понеділок), відповідно і з 17.03.15р., виникло право позивача для нарахування пені та 3% річних.
За таких обставин, правомірним визнається судом, нарахування відповідачу пені в сумі 1 747,81грн., за період з 17.03.15р. по 27.07.15р. (кінець періоду нарахування, визначений позивачем), від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання - 7 994,38грн. та 3% річних в розмірі 87,39грн. за аналогічний період.
Разом з тим, слід зазначити, що норми п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов"язання, факт добровільного виконання відповідачем своїх зобов"язань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ, матеріальні інтереси обох сторін, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" є єдиним у м.Калуш суб"єктом відносин у сфері водопостачання, теплопостачання та водовідведення, яке проводить гарантоване першочергове забезпечення питною водою, теплом та відкачуванням господарсько-побутових стоків споживачів - фізичних, юридичних осіб, в т.ч. стратегічно важливих підприємств міста (згідно довідки КП "Водотеплосервіс" №86 від 23.01.17р., кількість абонентів, яким надається послуга з теплопостачання складає 3672 одиниць, у відсотковому співвідношенні - 100%), вкрай важке фінансове становище відповідача, що заслуговує на увагу (згідно довідки КП "Водотеплосервіс" №87 від 23.01.17р., заборгованість споживачів послуг з теплопостачання - населення м.Калуш складає 6 715 475,92грн.), а також, зважаючи на те, що сплата неустойки може зачепити не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси споживачів, зокрема, щодо задоволення суспільних та особистих потреб населення, підприємств, установ та організацій з централізованого водо-, теплопостачання, водовідведення, підігріву води, та те, що порушення відповідачем зобов"язання не потягло за собою значних збитків для позивача, суд вважає за можливе, зменшити на 50% розмір нарахованої позивачем неустойки та стягнути з відповідача 873,90грн. - пені. Крім того, слід зауважити, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім неустойки, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів і при зменшенні розміру пені, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягають 873,90грн. - пені, 87,39грн. - 3% річних, 1 263,46грн. - інфляційних втрат. В решті позову - відмовити.
Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, судом взято до уваги п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р., згідно якого, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, вул. Окружна, 8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 32364207) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 873,90грн. (вісімсот сімдесят три грн. 90коп.) - пені, 87,39грн. (вісімдесят сім грн. 39коп.) - 3% річних, 1 263,46грн. (одну тисячу двісті шістдесят три грн. 46 коп.) - інфляційних втрат, 1 371, 80грн. (одну тисячу триста сімдесят одну грн. 80коп.) - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.02.17р.
Суддя С.Кобецька