Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "13" лютого 2017 р. Справа № 906/1243/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: -1: ОСОБА_1 дов. №б/н від 10.02.2017р.
від відповідача-2: не прибув,
від третьої особи: не прибув,
прокурор: Дереча І.В. посв. №023362 видане 04.12.2013р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради (м. Коростень)
до 1. Приватного підприємства "МАХІМА СОМР" ( м. Коростень)
2. Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради ( м. Коростень)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Житомирської області ( м. Коростень).
про визнання недійсним договору оренди об'єкту нерухомості від 22.08.2007р., звільнення та повернення нежитлового приміщення площею 41,5 кв.м.
У грудні 2016 року прокурор Коростенської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Коростенської міської ради з позовом про визнання недійсним на майбутнє договору оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна від 22.08.2007р., укладеного між Відділом освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради та Приватним підприємством ""МАХІМА СОМР" ( м. Коростень) , загальною площею 41,5 кв.м, яке розташоване в приміщенні Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, за адресою: вул.1-го Травня , 2 м. Коростень.
Іншою позовною вимогою прокурор просить в судовому порядку зобов'язати Приватне підприємство ""МАХІМА СОМР" ( м. Коростень) звільнити та повернути за актом приймання-передачі орендоване нежитлове приміщення площею 41,5 кв.м. Коростенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 та Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради як балансоутримувачу цього приміщення.
В обґрунтування підстав позову, прокурор виходить із того, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», оскільки здача в оренду приміщень загальноосвітніх навчальних закладів для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Оспорюваний договір оренди, як доводить прокурор, порушує принцип цільового використання майна загальноосвітнього закладу комунальної власності в освітніх цілях; орендар не належить до професійно-технічних закладів згідно ст. 18 Закону України "Про професійно-технічну освіту", та загалом не є навчальним закладом в розумінні Закону України "Про освіту" , оскільки немає ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням освітніх послуг; здійснювана в орендованому приміщенні Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" діяльність з підготовки водіїв транспортних засобів є виключно комерційною, а відтак такою, що не пов'язана з навчально-виховним процесом Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2; приписи абз. 5 ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" не підлягають застосуванню, оскільки право загальноосвітнього навчального закладу комунальної власності на додаткове джерело фінансування, яким є орендна плата, виникає лишу у разі, коли об'єкт оренди використовується орендарем виключно для навчально-виховного процесу цього закладу; оренда нежитлового приміщення загальноосвітньої школи під "автоклас" перешкоджає реалізації прав громадян України на доступну освіту, повну реалізацію здібностей, таланту, всебічного розвитку, що суперечить інтересам держави у сфері освіти.
Ухвалою суду від 20.12.2016 порушено провадження у справі, вжито заходи щодо підготовки справи до розгляду.
До початку розгляду справи по суті прокурор предмет та підстави позову не змінив, відповіді зустрічний позов не подали. Суд розпочав розгляд справи по суті.
Прокурор позов підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до нього.
Коростенська міська рада (визначений прокурором позивач) позов прокурора не визнала з наступних підстав: позов прокурором подано без годи Коростенської міської ради; на території міста ОСОБА_2 діє дві автомобільні школи , що створює конкуренцію на ринку надання даного виду послуг, тому позбавлення Приватного підприємства "МАХІМА СОМР" приміщення, де проводяться навчання , призведе до монопольного становища на цьому ринку іншої автошколи ; кошти від оренди надходять до місцевого бюджету, тому припинення орендних відносин унеможливить подальше їх надходження; прокурор просить покласти судові витрати на Відділ освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради , а відтак, останні , у разі задоволення позову, мають бути відшкодовані з місцевого бюджету; таким чином, позов прокурора спричиняє тільки шкоду інтересам територіальної громади міста ОСОБА_2. На підставі вищевикладеного, позивач просить провадження у справі закрити (а.с. 106- 107).
Заперечуючи проти позову Відділ освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради наголошує на такому: об'єкт оренди не передбачений у переліку ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , що визначає майно, яке не може бути об'єктом оренди; оспорюваний договір оренди укладено з досягненням домовленостей щодо всіх його істотних умов, як це передбачено у ст. 10 цього Закону; відповідно до ч.4 ст. 61 Закону України Про освіту" додатковими джерелами фінансування навчальних закладів є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; орендоване приміщення ніколи не використовувалось школою в навчальних цілях, а тому оспорюваний договір оренди не порушує прав учнів та осіб, що працюють в даному загальноосвітньому навчальному закладі ; окрім того, орендар здійснює свою діяльність з підготовки , перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв автотранспортних засобів на підставі сертифікату про Державну акредитацію серії ДДАІ № 003237 від 06.11.2015р., а орендоване приміщення використовується під кабінети (класи), які відповідають вимогам законодавства з охорони праці, правилам протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічним та державним будівельним нормам, як це передбачено спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України , Міністерства інфраструктури України , Міністерства соціальної політики України від 05.04.2016р. № 255/369/132/344 ( а. с. 89-95).
Коростенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 у власній правовій позиції на позовну заяву керівника Коростенської місцевої прокуратури наголошує на тому , що орендоване приміщення розташовується в цокольному поверсі корпусу №1 зліва ( в торці приміщення) від центрального входу в школу та не використовувалось школою в навчальних цілях; до 1992 року дане приміщення було частиною шкільної їдальні , а після будівництва нової їдальні - використовувалось для зберігання меблів , а після реконструкції бібліотеки - для зберігання підручників; орендоване приміщення має окремих вхід, доступу учнів до нього не має, використання його орендарем жодним чином не впливає на навчальний процес, не перешкоджає можливості здобуття учнями повної загальної середньої освіти; за кошти від оренди школа покращує матеріально-технічну базу. На підставі викладеного, третя особа позов прокурора вважає безпідставним ( а. с. 89-90).
Заперечуючи проти позову Приватне підприємство "МАХІМА СОМР" наголошує на такому: оспорюваний договір оренди укладений відповідно до рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.08.2007р. № 562 , яке незаконним не визнавалось та не було скасоване органом, що його видав; позов подано з пропуском строку позовної давності, оскільки оспорюваний договір укладено 22.08.2007р.; посилання у позові на ДСанПІН 5.5.2.008-01, які затверджені Головним державним санітарним лікарем України , наказ № 63 від 14.08.2001р. є безпідставним, оскільки ці Правила не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому не мають ознак нормативно-правового акту; у позові не доведено, яким чином, використання орендованого приміщення створює перешкоди та загрози навчальному процесу та збереженню існуючої мережі навчальних закладів; статутною діяльністю підприємства є організація дошкільної , середньої загальноосвітньої , позашкільної, професійно-технічної освіти та навчання для отримання посвідчень водія; підготовка водіїв транспортних засобів є навчальним процесом та відноситься до структури освіти ( ст. 3 Закону України "Про освіту" .На підставі вищевикладеного, просить у позові відмовити.
Заслухавши прокурора та представника Приватного підприємства "МАХІМА СОМР" , господарський суд
На підставі рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради № 562 від 22 серпня 2007року між Відділом освіти виконкому Коростенської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" (орендар) 22 серпня 2007року укладено Договір оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна , згідно якого передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення (напівпідвальне приміщення, загальною площею 41,5 кв.м) по вул. 1 Травня,2 у м. Коростені для використання під школу з підготовки водіїв автотранспортних засобів ( далі - оспорюваний Договір оренди) ( а. с. 23-25).
За умовою п. п. 4.1 та 4.3 оспорюваного Договору оренди останній укладено на строк до трьох років з 01.09.2007р. по 31.08.2010року з можливістю продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах.
01 вересня 2007року за Актом прийняття-передачі об'єкту оренди (комунального майна), складеним двосторонньою комісією, утвореною відповідно до Договору оренди частини приміщення в ЗОШ№ 2 корпус 2 від орендаря в особі директора ПП "МАХІМА СОМР" ОСОБА_3 та від орендодавця в особі директора школи №2 ОСОБА_4 та завгоспа з госп. частини ОСОБА_5 , передано об'єкт оренди (приміщення загальною площею 41,5 кв.м , 1961 року введення в експлуатацію) в придатному використанні: приміщення ремонту не потребує, замки вставлені, електрообладнання в робочому стані , приміщення забезпечене центральним теплопостачанням (а. с. 26).
08 квітня 2009року між Відділом освіти виконкому Коростенської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" (орендар) укладено Додатковий договір до оспорюваного Договору оренди щодо зміни п.5.1 , що визначає розмір орендної плати; всі інші істотні умови оспорюваного Договору оренди залишено без змін ( а.с. 27).
18 вересня 2013року між Відділом освіти виконкому Коростенської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" (орендар) укладено Додаткову угоду до оспорюваного Договору оренди щодо зміни п.п. 1.4 п.1, що визначає вартість об'єкта оренди; щодо зміни п.п. 4.2 п.4 , що визначає умови продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах; щодо зміни п.п. 5.1 п.5, що визначає розмір орендної плати станом на 18.09.13р.; щодо доповнення абзацом п.п. 7.2 п.7, що визначає умови відшкодування витрат, пов'язаних з передачею об'єкта в оренду; щодо виключення абз. 12 п.п. 7.2 п.7, що визначав обов'язок орендаря отримати дозвіл на експлуатацію об'єкту оренди з боку установ головного санітарного лікаря та пожежного нагляду; щодо доповнення абзацом п.п. 11.3 п.11 , що визначає умови страхування об'єкта оренди; всі інші істотні умови оспорюваного Договору оренди залишено без змін ( а.с. 30).
26 серпня 2016 року між Відділом освіти виконкому Коростенської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" (орендар) укладено Додаткову угоду до оспорюваного Договору оренди щодо зміни п.п. 1.4 п.1, що визначає вартість об'єкта оренди; щодо зміни п.п. 4.1 п.4 , що визначає строк дії договору на умовах прологанції тривалістю 2 роки 11 місяців з 01.08.16р. по 30.06.2019р.; щодо зміни п.п. 5.1 п.5, що визначає розмір орендної плати станом на 01.08.16р.; щодо доповнення абзацом п.п. 5.2 п.5 , що визначає індексацію орендної плати в частині її не застосування в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.; всі інші істотні умови оспорюваного Договору оренди залишено без змін ( а.с. 32).
Судом встановлено, що об'єкт оренди - нежитлове приміщення (напівпідвальне приміщення, загальною площею 41,5 кв. м) по вул. 1 Травня,2 у м. Коростені розташоване в цокольному поверсі корпусу №1 будівлі Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 (а. с. 37).
Судом встановлено, що Приватне підприємство "МАХІМА СОМР" (орендар) здійснює свою діяльність як юридична особа з 16.06.2007року , основним видом економічної діяльності якого за КВЕД-2010 ( секція 85.53) є діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів ( а. с. 36).
Приватне підприємство "МАХІМА СОМР" (орендар) з 06.11.2015року здійснює свою діяльність також на підставі Сертифіката про державну акредитацію закладу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв серії ДДАІ № 003237, виданого Міністерством внутрішніх справ України зі строком дії до 05.11.2020року , у якому зазначено, що місцем розташування класів, зокрема, є будинок 2 по вул. 1 Травня у м. Коростені ( а. с. 99).
Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку не застосовувати правила позовної давності, оскільки положення ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тоді як позов до суду подано після її спливу ( постанова ВСУ 17.02.2016р. у цивільній справі 6-2407цс15, № в реєстрі 57102489). У позові прокурора суд вирішує відмовити по суті з наступних підстав.
З огляду на правила статей 2, 15, 16 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, а також статей 1, 2, 29 ГПК України, оспорювати правочин може заінтересована особа, зокрема, прокурор в інтересах держави ( постанова ВСУ від 17.02.16р. у цивільній справі № 6-2407цс15 , № в реєстрі 57102489, п. 2.10 Постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" ( далі - Постанова ВГСУ № 11).
Позов подано в інтересах Коростенської міської ради Житомирської області, яка представляє територіальну громаду міста ОСОБА_2, та яка позов прокурора не підтримує.
Водночас статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють їх від імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах , зокрема, міста, що є самостійною адміністративно-територіальною одиницею ( ст.1 № 280/97-ВР ).
Отже, Коростенська міська рада, представляючи територіальну громаду міста ОСОБА_2, діє в її інтересах як суспільних ( п.3.2 мотив. частини Рішення КСУ від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).
Європейський суд з прав людини у п. 54 рішенні від 02.11.2004 р. у справі «Трегубенко проти України» категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Тому правильне застосування законодавства у сфері освіти незаперечно становить суспільний інтерес.
Окрім того, відповідно до статті 18 ГПК прокурор є самостійним учасником судового процесу.
Тому , за змістом ст. 29 ГПК України , відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті ( абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»).
У частині 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину ( постанова ВСУ від 16.09.2015р. у цивільній справі 6-101цс15, № в реєстрі 51751899).
За цим позовом, недійсність оспорюваного Договору оренди в цілому прокурор пов'язує з порушенням вимог чинного законодавства в момент його укладення.
Таким чином, підставою визнання спірного договору недійсним є виключно частина перша статті 203 ЦК України.
Як розтлумачив Конституційний Суд України (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9" Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними застосовуються норми матеріального права, якими регулювалися відповідні відносини, та на їх підставі вирішувати спір.
Таким чином, відповідність умов оспорюваного Договору оренди оцінюється судом за законодавством, яке діяло в момент його укладення , а саме станом на 22.08.2007 року.
Так, нормою абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції станом 22.08.2007р. було передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції станом 22.08.2007р. приватизації не підлягали об'єкти, що мали загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти, що фінансувалися з державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" в редакції станом 22.08.2007р. навчальні заклади, що були засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мали статус державного навчального закладу.
Згідно з ч. 5 ст. 63 цього Закону України "Про освіту" об'єкти освіти, що фінансувалися з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягали, зокрема, приватизації.
Виходячи з вищевикладеного, заперечення Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради про те, що ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не забороняла передавати в оренду об'єкти освіти комунальної власності є безпідставними, незалежно від джерел їх фінансування (кошти державного чи місцевого бюджету).
Стаття 61 Закону України "Про освіту" у частині 4 в редакції станом 22.08.2007р. передбачала, що додатковими джерелами фінансування державних навчальних закладів , до яких в силу ч.2 ст. 18 цього Закону, належали і навчальні заклади комунальної власності, могли бути доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Частиною 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" в редакції станом 22.08.2007р. було визначено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" в редакції станом 22.08.2007р. об'єкти освіти, що фінансувалися з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягали як перепрофілюванню , так і використанню не за призначенням.
Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 в редакції станом 22.08.2007р. було встановлено, що у будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі функціональні групи приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, кабінети трудового навчання та профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні, приміщення харчоблоку, медичні, актовий зал, бібліотека, адміністративні, допоміжні приміщення - вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями т о щ о (п. 3.2).
Згідно з п. 3.19 ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволялась.
Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та погодженням Міністерства освіти і науки України (лист від 5 червня 2001 р. № 1/12-1459 , та розповсюджувались станом 22.08.2007р. на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектувалися, будувалися, реконструювалися та ті, що функціонували незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.
Застосування ДСанПіН 5.5.2.008-01 як норм матеріального права підтверджується правовою позицією Верховного Суду України ( постанова від 27.05.2015р. у господарській справі № 3-165г15, № в реєстрі 44435436), тому заперечення ПП "МАХІМА СОМР" щодо їх незастосування до спірних відносин, що виникли станом 22.08.2007р., судом до уваги не приймаються.
Водночас ключовим питанням відповідності оспорюваного Договору оренди є те, чи відповідало вимогам законодавства в редакції станом 22.08.2007р. надання в оренду напівпідвального приміщення, загальною площею 41,5 кв. м, розташованого в цокольному поверсі корпусу №1 будівлі Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 по вул. 1 Травня у м. Коростені ( далі - орендоване приміщення школи) Приватному підприємству "МАХІМА СОМР" для здійснення діяльності школи із підготовки водіїв транспортних засобів.
Зокрема, чи можна вважати, що орендоване приміщення школи станом на 22.08.2007р. змінило своє функціональне призначення за правилами п. 3.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01, оскільки як визнає Коростенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 , після 1992 року дане приміщення використовувалось виключно для зберігання меблів та підручників. Оцінивши вищевикладене, суд дійшов висновку, що орендоване приміщення школи, в силу місця його розташування у цокольному поверсі , могло належати виключно до функціональної групи допоміжних приміщень школи, до яких належать вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями.
Допоміжні приміщення школи не можуть використовуватися для навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі за визначенням цього поняття як системи організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами) ( п.1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і в навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001р. № 563).
Оскільки ДСанПіН 5.5.2.008-01 розроблені саме для органiзацiї навчально-виховного процесу для всiх загальноосвiтнiх навчальних закладiв для дiтей i пiдлiткiв вiд 6 до 18 рокiв та з врахуванням вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладiв», то згідно з п. 3.1 та п.3.4 цих Правил класнi кiмнати (навчальнi примiщення) , лабораторії, кабінети мають розміщуватися у межах 1- 3 поверхiв , а в загальноосвiтнiх навчальних закладiв у попередньо збудованих 4-, 5-поверхових будiвлях, четвертий i п'ятий поверхи вiдводять пiд кабiнети, якi мають найменше навчальне навантаження, при цьому у всіх цих приміщеннях рiвень освiтлення та iнсоляцiї навчальних примiщень маю бути оптимальним. Навчальнi класи i кабiнети мають бути iзольованими вiд примiщень, якi є джерелами шуму i запахiв (майстернi, спортивнi i актовi зали, харчоблок тощо).
В свою чергу, поверх цокольний - поверх, позначка підлоги приміщень якого нижче планувальної позначки землі на висоту не більше половини висоти приміщень, що в ньому розташовані; приміщення - частина внутрішнього об'єму будівлі , обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу з нього (Державні будівельні норми України будинки І споруди ДБН 2-26: 2010) .
Судом достовірно встановлено, що орендоване приміщення школи розташовується у цокольному поверсі корпусу №1 та повністю ізольоване як від навчальних класів i кабiнетів школи , так і від приміщення харчоблоку, медичного кабінету, актової зали, бібліотеки тощо та інших допоміжних приміщень (вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщенням), де можуть знаходитись учні школи.
На підставі вищевикладеного, орендоване приміщення школи за будь-яких умов не може використовуватись для навчально-виховного процесу самої школи як загальноосвітнього закладу , де навчаються учні віком від 6 до 18 років.
Водночас орендоване приміщення школи може використовуватися в іншій освітній діяльності, учасниками якої є не учні, а слухачі, та навчальним закладом, який не підпадає під дію Закону України "Про загальну середню освіту".
Як передбачала ст. 28 Закону України "Про освіту" станом на 22.08.2007року, система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
У статті 9 цього Закону встановлена гарантія діяльності навчальних закладів всіх форм власності (державної, комунальної та приватної).
Так, станом на 22.08.2007 року діяло Положення про порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів , затверджене наказом Міністерства освіти України від 25 січня 1994 року N 22, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 березня 1994 р. за N 39/248( далі - Положення N 22).
Положення N 22 було розроблено Міністерством освіти України на основі законів України "Про освіту" та "Про дорожній рух".
У п. 2 Положення № 22 було передбачено, що підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюється в навчально-виховних закладах, які створюються при наявності необхідної матеріально-технічної та навчально-методичної бази, педагогічних працівників і отримали ліцензію на цю діяльність в установленому порядку.
Редакція статті ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» станом на 22.08.2007 року також передбачала, що підготовка та підвищення кваліфікації водіїв здійснюється у навчальних закладах незалежно від форми власності та господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю діяльність.
Частина друга статті 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» в редакції станом на 22.08.2007 р. передбачала, що ліцензування у сфері освіти здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.
Частиною 5 ст. 18 Закону України «Про освіту» було встановлено, що діяльність закладу освіти починається за наявності ліцензії на ведення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти й підготовки фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. N 1019, ліцензуванню підлягала, зокрема, діяльність у сфері професійно-технічної освіти, що регулюється окремим Законом України "Про професійно-технічну освіту" (далі - Порядок ліцензування освітніх послуг ).
У п. 4 Порядку ліцензування освітніх послуг було передбачено, що послуги з первинної професійної підготовки, перепідготовки, професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації робітників підлягали ліцензуванню за умови, що відповідні професії було включено до Класифікатора професій ДК 003:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 р. N 375.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 375 від 26.12.2005 року прийнято Класифікатор професій ДК 003:2005, за яким професії «Водій автотранспортних засобів» присвоєно № 8322.2.
Відповідно до пункту 5 Порядку ліцензування освітніх послуг, ліцензування діяльності підприємств, установ та організацій з професійно-технічного навчання на виробництві проводилось у разі, коли передбачалась видача документа про освіту державного зразка.
Документом, що засвідчував проходження підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв станом на 22.08.2007р., було свідоцтво ( абз.2 п.17 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року ( далі - Положення про посвідчення водія).
В свою чергу, сукупний аналіз ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», п. 2 Положення № 22 , п. п.3 та 5 Порядку ліцензування освітніх послуг та Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого спільним наказом від 31.12.98 N 201/469 Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти України дає підстави дійти висновку, що ліцензуванню підлягала діяльність навчальних закладів , на яких поширювалась дія Закону України "Про професійно-технічну освіту" та у яких саме учні професійно-технічних училищ здобували професію , яка включена до Класифікатора професій ДК 003:2005 за № 8322.2 під назвою «Водій автотранспортних засобів».
Натомість за змістом п. 13 Положення про посвідчення водія в редакції чинній станом на 22.08.2007року підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв автомототранспортних засобів, трамваїв і тролейбусів вправі були також здійснювати навчально-виховні заклади, які мали в наявності необхідну матеріально-технічну базу, інженерно-педагогічні кадри та були а к р е д и т о в а н і відповідно до чинного законодавства.
Окрім того, чинна станом 22.08.2007р. Інструкція про порядок видачі бланків свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, здійснення контролю за організацією підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та обліку суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що провадять зазначену діяльність , затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2003 N 825 визнавала н а в ч а л ь н и м и з а к л а д а м и суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що здійснювали підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та які мали право видавати свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів.
Таким чином, діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів, яку вправі було здійснювати ПП "МАХІМА СОМР" станом на 22.08.2007р підлягала не ліцензуванню, а акредитації, а саме підприємство визнавалось навчальним закладом.
В подальшому після укладення оспорюваного Договору оренди, а саме 26.10.2009року, набрали чинності Вимоги до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, затверджені спільним наказом від 07.09.2009 N 385/934/828/337 Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства освіти і науки України та Міністерства праці та соціальної політики України ( далі - Вимоги до закладів з підготовки водіїв).
Так згідно з Вимогами до закладів з підготовки водіїв:
- заклад, що проводить підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (далі - заклад), для здійснення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів повинен мати , зокрема, кабінети (класи), навчальні посібники і наочне приладдя ( п.1.1);
- заклад може бути власником або орендарем , зокрема, кабінетів (класів), лабораторій, що підтверджується відповідними документами ( п.1.2);
- кабінети (класи) та лабораторії повинні відповідати вимогам законодавства з охорони праці, правилам протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічним нормам ( п.1.3);
- заняття, що передбачені робочими програмами та планами, проводяться відповідно до розкладу ( п.5.1);
- основним документом обліку підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв у закладі є журнал обліку успішності теоретичної підготовки (перепідготовки) та відвідування занять з практичних навичок водіння (п.5.2).
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд не встановив порушення вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та п.3.19 ДСанПіН 5.5.2.008-01 при укладенні оспорюваного Договору оренди, та що орендоване приміщення школи використовується не за призначенням, оскільки це приміщення не може використовуватися для навчально-виховного процесу Коростенською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №2, тоді як може використовуватися школою із підготовки водіїв транспортних засобів, діяльність якої здійснює Приватне підприємство "МАХІМА СОМР" та для осіб, які досягли 18 років.
Таким чином, доводи позову прокурора про те, незаконне надання в користування нежитлового приміщення загальноосвітньої школи під автоклас перешкоджає реалізації прав громадян України на доступну освіту, повну реалізацію здібностей , таланту, всебічного розвитку не заслуговують на увагу, оскільки ,навпаки, використання цього приміщення загальноосвітньою школою для навчально-виховного процесу учнів віком від 6 до 18 років суперечило би інтересам держави у сфері освіти.
За змістом ст.ст. 15 та 16 ЦК України та ст. 2 ГПК України пред'явлення позову здійснюється як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
В свою чергу, стаття 2 ГПК України наділяючи прокурора правом самостійного визначення порушення інтересів держави, одночасно покладає на нього обов'язок обґрунтувати необхідність їх захисту.
Стаття 33 ГПК України також зобов'язує прокурора, як самостійного учасника судового процесу згідно статті 18 цього Кодексу довести обґрунтованість позову , як за фактичними , так і правовими підставами.
Недоведеність позову в частині недійсності оспорюваного Договору оренди є підставою для відмови у його задоволенні повністю, оскільки всі інші позовні вимоги є похідними.
Судовий збір на підставі ч.5 ст. 49 ГПК України покладається на прокурора.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43 , 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.02.17р.
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу
2- ОСОБА_2. місцев. прокурору (рек..)
3- прок. обл. (в книзі нарочним)
4- позивачу ОСОБА_2. міськ. раді (рек.)
5- відповідачу-1 ПП Махіма Сомp (рек. з повід.)
6- відповідачу-2 Відділу освіти Коростень.міськ.ради (рек.)
7- третій особі ОСОБА_2. ЗОШ №2 (рек. )