Рішення
22.02.2017 р. Справа № 907/952/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармпланета", с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород
про стягнення суми 21 577 грн. 52 коп., в тому числі 18 113 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 374 грн. 24 коп. пені, 1 159 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 930 грн. 42 коп. 20% річних (з врахуванням заяви про збільшення (уточнення) розміру позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Позивача - ОСОБА_3, довіреність № 16/01/17 від 16.01.2017 року
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Фармпланета", с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області заявлено позов до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород про стягнення суми 21 176 грн. 17 коп., в тому числі 18 113 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар,1 363 грн. 96 коп. пені, 785 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань та 913 грн. 12 коп. 20% річних. Заявою про уточнення позовних вимог № 10 від 17.01.2017 року позивач збільшив розмір заявлених позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму 21 577 грн. 52 коп., в тому числі 18 113 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 374 грн. 24 коп. пені, 1 159 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 930 грн. 42 коп. 20% річних.
Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення (уточнення) розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки № 1506/К/14 від 06.07.2016 року, а саме не оплатив своєчасно повну вартість поставленого йому товару, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 18 113 грн. 60 коп. Крім того, за порушення термінів оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 374 грн. 24 коп. (п. 6.3. Договору), інфляційні нарахування в сумі 1 159 грн. 26 коп. та 20% річних в розмірі 930 грн. 42 коп. (п. 6.5. Договору, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.01.2017 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 23.01.2017 року та від 08.02.2017 року надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у судові засідання 08.02.2017 року та 22.02.2017 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Поштова кореспонденція, а саме, ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.01.2017 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 23.01.2017 року та від 08.02.2017 року, які надсилались відповідачу на адресу, підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 88000, АДРЕСА_1, повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою "за не запитом", а надіслана на адресу, вказану відповідачем у договорі поставки № 1506/К/14 від 06.07.2016 року: м. Ужгород, вул. О. Хіри, 9 - з відміткою "укажіть повну адресу".
Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 (із наступними змінами та доповненнями), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 (із наступними змінами та доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
При цьому, суд враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 (із наступними змінами та доповненнями), за якою громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі, коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою - сьомою статті 84 Господарського процесуального кодексу України, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).
Як вбачається із наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідача у справі) відбулася 12.01.2017 року, тобто після порушення провадження у даній справі згідно ухвали господарського суду Закарпатської області від 03.01.2017 року.
Оскільки втрата відповідачем статусу суб'єкта підприємницької діяльності відбулась після порушення провадження у даній справі, а тому не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості справи та припинення провадження у даній справі, так як на час порушення провадження у даній справі спір належав до юрисдикції господарського суду.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,
суд встановив:
06.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фармпланета" (постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № 1506/К/14, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця (відповідача), а покупець (відповідач) приймати та оплачувати лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - Товар), асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в накладних, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору). Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за договором складається з кількості та асортименту Товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу Товару.
За умовами п. 4.2. договору, Товари вважаються зданими постачальником і прийнятими покупцем: а) відносно кількості - відповідно до видаткової(-их) накладної (-их), що підтверджується підписом представника покупця та печаткою або штампом, якщо товар відвантажено без довіреності згідно п. 3.11. даного договору на всіх примірниках видаткової накладної; б) відносно якості - згідно з сертифікатом якості виробника та іншими супровідними документами.
Розділом 5 договору сторонами визначено, що ціна за одиницю Товару на кожну окрему поставку визначається відповідною видатковою накладною і є твердою, незмінною. З обставин, незалежних від постачальника (зміна економічної політики держави, коливання курсу валют, інфляційні процеси, зміна закупівельної ціни) ціни можуть коригуватися, що відповідно погоджується сторонами. Загальна сума договору визначається, як сумарна вартість всіх партій Товару, які були поставлені за даним договором, протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх видаткових накладних постачальника. Вартість упаковки, маркування, доставки включається в ціну Товару.
Умови та порядок розрахунків сторони погодили у п.п. 5.3., 5.4. та 5.5. договору, які передбачають, зокрема, що оплата покупцем Товару за цим Договором здійснюється у національній валюті України безготівковим банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок постачальника шляхом попередньої оплати або відстроченням платежу. При цьому порядок оплати Товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при подані заявки на поставку. При здійсненні покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар на користь постачальника вказується постачальником у накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг строку починається від дати поставки Товару покупцю, що вказана у накладній.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в
інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору поставки № 1506/К/14 від 06.07.2016 року позивач здійснив поставку Товару відповідачу на загальну суму 23 744 грн. 98 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, підписаними фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з проставленням печатки та без будь - яких зауважень.
Зокрема, згідно видаткової накладної № 9238866 від 11.07.2016 року поставлено товар на суму 1 659 грн. 60 коп. із строком оплати до 15.08.2016 року; згідно видаткової накладної № 9238865 від 11.07.2016 року поставлено товар на суму 6 377 грн. 02 коп. із строком оплати до 15.08.2016 року; згідно видаткової накладної № 9238864 від 11.07.2016 року поставлено товар на суму 204 грн. 74 коп. із строком оплати до 12.09.2016 року; згідно видаткової накладної № 9238863 від 11.07.2016 року поставлено товар на суму 12 844 грн. 99 коп. із строком оплати до 15.08.2016 року; згідно видаткової накладної № 9256835 від 05.08.2016 року поставлено товар на суму 1 718 грн. 26 коп. із строком оплати до 15.08.2016 року; згідно видаткової накладної № 9256836 від 05.08.2016 року поставлено товар на суму 321 грн. 56 коп. із строком оплати до 15.08.2016 року; згідно видаткової накладної № 9272052 від 29.08.2016 року поставлено товар на суму 607 грн. 65 коп. із строком оплати до 08.09.2016 року; згідно видаткової накладної № 9272053 від 29.08.2016 року поставлено товар на суму 11 грн. 16 коп. із строком оплати до 08.09.2016 року.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.
Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 1506/К/14 від 06.07.2016 року, відповідач вартість поставленого йому позивачем товару оплатив частково на суму 5 631 грн. 38 коп. у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед постачальником (позивачем) у розмірі 18 113 грн. 60 коп. Судом з'ясовано, що оплата суми 5 631 грн. 38 коп. здійснена відповідачем як часткова оплата товару, отриманого за видатковою накладною № 9238865 від 11.07.2016 року на суму 6 377 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого йому за умовами договору поставки № 1506/К/14 від 06.07.2016 року товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 18 113 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар в примусовому порядку.
Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 18 113 грн. 60 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 18 113 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар.
Позивач звернувся також з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 374 грн. 24 коп.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення
Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 1 374 грн. 24 коп.
Провівши перерахунок пені у межах заявленого періоду, окремо за кожною видатковою накладною (з 15.08.2016 року по 16.11.2016 року, з 08.09.2016 року по 16.11.2016 року, з 12.09.2016 року по 16.11.2016 року), суд зазначає, що пеня в розмірі 1 374 грн. 24 коп. підлягає стягненню з відповідача повністю.
Разом з тим, за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та умови п. 6.5. Договору просить стягнути з відповідача суму 1 159 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 930 грн. 42 коп. 20% річних.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умова п. 6.5. Договору передбачає, що у випадку прострочення покупцем строків оплати за Товар за цим Договором понад 30-ть календарних днів, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1 159 грн. 26 коп. за період з вересня 2016 року по листопад 2016 року включно, суд приходить до висновку, що такий здійснений правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку його нарахування, а тому сума 1 159 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань підлягає стягненню з відповідача.
Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 930 грн. 42 коп. - 20% річних в порядку п. 6.5. Договору (проценти за користування чужими грошовими коштами) суд констатує наступне.
Положення ст. 536 Цивільного кодексу України встановлюють, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як визначено п.п. 6.1., 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Здійснивши перерахунок 20% річних суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача повністю.
З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18 113 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений Товар, 1 374 грн. 24 коп. пені, 1 159 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 930 грн. 42 коп. 20% річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 378 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармпланета", Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3 А (код ЄДРЮОФОП 36852896) суму 21 577 (Двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят сім гривень) грн. 52 коп., в тому числі 18 113 (Вісімнадцять тисяч сто тринадцять гривень) грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 374 (Одна тисяча триста сімдесят чотири гривень) грн. 24 коп. пені, 1 159 (Одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять гривень) грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 930 (Дев'ятсот тридцять гривень) грн. 42 коп. 20% річних, а також суму 1 378 (Одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.02.2017 року
Суддя Пригара Л.І.