21.02.2017 Справа № 905/3160/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд", м.Волноваха, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Експорт", м.Донецьк
про стягнення 90447грн 45коп.
Суддя Говорун О.В.
від позивача (стягувач) - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" (далі-заявник) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Експорт" (далі - боржник) про стягнення 90447грн45коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Експорт" про стягнення заборгованості були задоволені частково.
Після набрання рішенням законної сили судом був виданий наказ.
Згідно з постановою державного виконавця від 29.08.2016, з виконання зазначеного вище рішення суду було відкрито виконавче провадження (ВП №52046798).
17.11.2016 державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - постанова від 17.11.2016).
30.01.2017 до господарського суду надійшла скарга ТОВ "Зернотрейд" на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1 в якій заявник просить поновити строк на оскарження постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 17.11.2016, визнати незаконною та скасувати зазначену постанову, і зобов'язати державного виконавця здійснити у повному обсязі всі заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою господарського суду від 01.02.2017 було відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1, прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" до розгляду.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що постанова від 17.11.2016 прийнята передчасно, у зв'язку з тим, що державний виконавець, в порушення вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", не вжив всіх передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішення суду у справі, крім того заявник зазначає, що державний виконавець, на підтвердження наявності обставин зазначених в п.2-6 ч.1 ст.37 Закону «Про виконавче провадження», повинен був скласти акт, у відповідності з приписами ч.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Заявник надав до суду клопотання в якому просить розглянути скаргу без участі його представника.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду скарги був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.02.2017, щодо надання належним чином засвідченої копії виконавчого провадження та письмових пояснень на скаргу стягувача, не виконав.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
31.06.2016 стягувач звернувся до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду у справі № 905/3160/14 від 14.07.2014 (а.с.50).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2016 було запропоновано боржнику до 15.09.2016 виконати самостійно рішення суду у справі №905/3160/14 (а.с.52).
17.11.2016 державним виконавцем винесено постанову, якою виконавчий документ у справі № 905/3160/14 від 14.07.2014 повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.53).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, державний виконавець на підсаві п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернув виконавчий документ стягувачу, оскільки «вжитими державним виконавцем заходами щодо розшуку майна боржника на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим. Боржник до відділу не з'являється, відомості про сплату боргу не надає. Згідно відповіді ДПС м.Києва боржник має рахунки у банківських установах на які постановою державного виконавця накладено арешт, однак грошові кошти відсутні. Згідно інформації, яка міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє. Виходом державного виконавця за адресою зазначеною у виконавчому документі боржника та майно яке б підлягало опису та арешту не розшукано»...
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Як встановлено, п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1,2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені права, якими може користуватися державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження, перелік яких не є вичерпним.
Здійснивши аналіз зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки в контексті вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець саме зобов'язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.
За приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), виконавчий документ повертається стягувачу у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною 2 статті 37 Закону України «про виконавче провадження» передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п.п.2-6 ч.1 цієї статті, державний виконавець складає акт.
Державним виконавцем не надано документів, які б свідчили про виконання ним зазначених вище вимог законодавства.
Крім того, п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу) встановлено, що виконавчий документ може бути повернутий стягувачеві лише після виявлення безрезультатності заходів з розшуку майна боржника здійснених державний виконавцем протягом року.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження відкрито 29.08.2016, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві прийнята 17.11.2016, тобто з часу відкриття виконавчого провадження минуло менше трьох місяців.
Також, державним виконавцем не обґрунтовано та не доведено неможливість та неефективність вчинення інших заходів ніж ті, які були ним здійснені з метою виконання рішення суду у справі, а також безрезультатність здійснених заходів з розшуку майна боржника протягом строку встановленого законом.
Висновок щодо "безрезультатності" та/або "неможливості" розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу такою, що прийнята передчасно.
Суд зазначає, що такі дії державного виконавця позбавляють особу (стягувача) на ефективний судовий захист своїх порушених прав та є порушенням права особи на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки, як неодноразово було зазначено Європейським судом з прав людини, ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (ОСОБА_2 проти Італії, заява №22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V; Войтенко проти України, заява №18966/02 рішення від 29.06.2004, параграф 39).
Таким чином, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі №905/3160/14, а отже вимога заявника про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.11.2016 (виконавче провадження №52046798) підлягає задоволенню.
Вимога заявника щодо зобов'язання державного виконавця здійснити у повному обсязі всі заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, з метою ефективного завершення виконавчого провадження задоволенню не підлягає, оскільки заявником не визначено конкретно які саме заходи має зобов'язати суд вчинити державного виконавця, оскільки, як було зазначено вище, перелік таких заходів не є вичерпним. Крім того, обов'язок державного виконавця здійснювати усі необхідні заходи з примусового виконання рішення суду встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та не потребує додаткового рішення суду з цього приводу.
На підставі викладеного, скарга стягувача щодо виконання рішення суду у справі №905/3160/14 підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України, господарський суд
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" у справі № 905/3160/14 задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1 про повернення виконавчого документу стягувачеві від 17.11.2016.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Суддя О.В. Говорун