61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
15.02.2017 Справа № 905/2800/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомПриватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до 1) Державного підприємства «Донецька залізниця» 2) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»
простягнення 12 927,60 грн
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідача-1не з'явились
від відповідача-2 від відповідача-3ОСОБА_1 - представник за довіреністю не з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 12927,60 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2016 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця».
01.11.2016 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 12927,60 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.11.2016 прийнято до розгляду клопотання позивача про заміну позовних вимог, подане 01.11.2016.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2016 залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит».
07.02.2017 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Вказане клопотання судом задоволено.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що залізницею здійснено перевезення вантажу (антрацит) у вагоні №55709208 за накладною №48099535 від 11.05.2016. На станції призначення Маріуполь-Сорт було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено розбіжності між фактичною масою вантажу та відомостями, зазначеними у накладній №48099535 у вагоні №55709208 недостача 7100 кг, про що складений комерційний акт БН№724969/442 від 28.05.2016. На думку позивача, недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення, оскільки було виявлено навантаження в вагоні нижче бортів, поглиблення між люками, а також відсутність маркування, а тому відповідальність за втрату повинен нести перевізник.
Відповідач-2 проти позову заперечує та зазначає, що вагон №55709208 є технічно несправним згідно акту технічної несправності вагону від 28.05.2016 №202, а тому вантажовідправник повинен був відмовитись від його використання. Крім того, відповідач-2 зазначає, що позивачем не надані належні документи на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме, не надано довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної та доказів оплати рахунку.
Відповідач-3 проти позову заперечує та вважає, що 10.05.2016 відповідно до умов договору №ДФ/20287 та ст. 31 Статуту залізниць України поданий залізницею під навантаження антрацитом ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», справний, придатний для перевезення антрациту н/вагон №55709208. 11.05.2016 н/вагон №55709208, в комерційному та технічному стані справний, був навантажений відправником та переданий залізниці для перевезення і прийнятий залізницею до перевезення без зауважень. Крім того, комерційний акт №792956/136 від 16.05.2016 складений станцією ОСОБА_2 з порушенням вимог п. 4 Правил складання актів, а н/вагон 355709208 безпідставно знаходився на станції аж 13 діб з 13.05.2016 по 26.05.2016. Акт №202 про технічний стан вагону від 28.05.2016 свідчить про виникнення технічної несправності вагону саме під час перевезення. Відповідач-3 вказує на відсутність інформації про конкретну дату та за яких обставин виникла технічна несправність та чи є саме зазначена в акті №202 технічна несправність причиною недостачі вантажу у спірному вагоні. У зв'язку з чим відповідач-3 вважає, що збитки заподіяні недостачею вантажу повинен нести відповідач-2.
Відповідач-2 проти відзиву відповідача-3 заперечує та зазначає, що вагон завантажувався засобами відправника, відтак саме він зобов'язаний був прийняти всі необхідні міри для збереження вантажу. Також відповідач-2 зазначає, що вагон був не придатний для перевезення дрібних фракцій, що підтверджується комерційний актом №БН724969/442 від 26.05.2016. Комерційний акт №792956/136 складений станцією ОСОБА_2 16.05.2016, у зв'язку простоюванням вагону у період з 14.05.2016 по 16.05.2016 на вантажному дворі в очікуванні переважування вагону та оформлення актового матеріалу, а 14.05.2016, 15.05.2016 - неробочі дні. Вагон №555709208 відбув зі станції ОСОБА_2 лише 26.05.2016 поїздом №2203 в 5:20 на станцію Волноваха, у зв'язку з малим прибуттям вагонів на станцію та в очікування накопичення складу.
Ухвалою суду від 19.12.2016 викликано в судове засідання працівників вантажовідправника (відповідача-3) - осіб, які відповідали за навантаження спірної партії вугілля (прийомоздавачів) за накладною №48099535 від 11.05.2016 у вагоні №55709208 на станції вантажовідправника, а також представника станції приймання вантажу «Довжанська» Донецької залізниці, для дачі пояснень стосовно того, як подавався вагон №55709208 під завантаження та пояснень щодо завантаження вугілля у вагон №55709208.
Ухвалою суду від 16.01.2017 повторно викликано в судове засідання для надання пояснень представників вантажовідправника (відповідача-3) та представника станції приймання вантажу «Довжанська» Донецької залізниці та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантарацит» вручити копію ухвали від 16.01.2017 працівникам станції «Довжанська» Донецької залізниці.
13.02.2017 до суду від відповідача-3 надійшли пояснення по справі, в яких відповідач зазначає, що спірний вагон був поданий на під'їзні шляхи відповідача-3 справний в технічному та комерційному відношенні, вантажником здійснений огляд та вжиті заходи з підготовки напіввагону до завантаження, а саме - всі конструктивні зазори закладені ущільнюючим матеріалом - поліпропіленовою тканиною.
В судове засідання, призначене на 15.02.2017, представники вантажовідправника (відповідача-3) та станції приймання вантажу «Довжанська» Донецької залізниці не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Станцією приймання вантажу «Довжанська» Донецької залізниці вимог ухвал суду не виконано, письмових пояснень стосовно того, як подавався вагон №55709208 під завантаження та пояснень щодо завантаження вугілля у вагон №55709208 не надано.
Відповідач-1 повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.
Місцезнаходженням відповідача-1 є: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Згідно листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 09.11.2016 № 7-14-602 та інформації, що розміщена на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257 D7E002C3293) пересилання поштових відправлень до/з міста Донецьк тимчасово не здійснюється.
Відповідно до пп.3) п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). Підпунктом 4) п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками.
Крім того, ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення були надіслані та розміщені на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр судових рішень» в мережі Інтернет.
Телефонограми відповідачу-1 судом не вдалося передати, у зв'язку з неможливістю встановлення зв'язку з абонентом.
Таким чином, судом вжито всіх заходів для повідомлення відповідача-1 про час та місце судового розгляду.
Оскільки матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача-2,3, господарський суд Донецької області
11.05.2016 зі станції Довжанська Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача - Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», яке на даний час є Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагоні №55709208, за залізничною накладною на групу вагонів №48099535 відвантажено вантаж: антрацит.
За накладною №48099535 від 11.05.2016 маса вантажу у вагоні №55709208 становить 70000 кг (брутто - не зазначено, тара - 23300 кг). Вантажовідправником в накладній в графі 7 «Заяви відправника» зазначено - Договір №262 від 01.12.2011. Власність ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат». Завантаження конвеєром зі скосу до бортів вагону. Вантаж ущілений та маркований вапном, в графі 20 «Найменування вантажу» - у вологому стані завантажено нижче бортів. Станцією Довжанська в цій накладній в графі 28 «Ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначено - вантажовідправник.
14.05.2016 на проміжній станції ОСОБА_2 Донецької залізниці складено акт загальної форми №1471, відповідно до якого за накладною №48099535 від 11.05.2016 вагон №55709208 зупинено по комерційному браку.
На проміжній станції ОСОБА_2 Донецької залізниці був складений комерційний акт БА 792956/136 від 16.05.2016, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону №55709208 та встановлено наступне: за документами брутто не вказано, тара - 23300 кг, нетто 70000 кг, фактично при переважуванні брутто - 90800 кг, тара з документу - 23300 кг, нетто - 67500 кг, що менше документа на 2500 кг. У комерційному акті також вказано, що зліва зазор між кришкою люка №6 і хребтовою балкою 30х800 мм. Зазор закладений картоном, ганчірям. Решта люка закриті, вагон бездвірний. Течі вантажу не має. Завантаження нижче бортів 500 мм, рівномірно, не марковано. В документах маркування зазначено вапном. По середині над 6-7 люками заглиблення 1500х1500 мм на конус до люків. Об'єм кузова 85 м.куб. Крім того, на першій сторінці комерційного акту містяться посилання на акти №299 від 13.05.2016 та №1471 від 14.05.2016 про наявність заглиблення, течі вантажу через зазор. У комерційному акті також вказано, що вагон в технічному відношенні справний.
16.05.2016 на станції ОСОБА_2 Донецької залізниці складено акт №63 про технічний стан вагона (контейнера), яким наслідком огляду пред'явленого вагона, контейнера №55709208 установлено: вісна вантажопідйомність - 70т, тип вагону -напіввагон, збудований - 2011 на заводі 62, час і місце ремонту вагона: капітального -17.02.2012, деповного 568/28.09.2015, вагон технічно справний. Втрата вантажу настала внаслідок наявності зазору старого характеру зліва, між кришкою люка №6 і хребтовою балкою 30х800 мм, не усунуто вантажовідправником перед завантаженням, який мав можливість бачити даний зазор.
16.05.2016 на станції ОСОБА_2 Донецької залізниці сформовано досилочну накладну №48155659 на вагон №55709208, зі змісту якої вбачається, що вагон завантажений антрацитом, станція відправлення Довжанська Донецької залізниці, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці. Досилається до основної відправки за накладною №48099535. Вантаж видано вантажоотримувачу 28.05.2016.
28.05.2016 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької області складено акт загальної форми №1-15,1 зі змісту якого вбачається, що завантаження у вагоні №55708208 нижче рівня бортів на 400 мм по документу завантаження конвеєром зі скосу до бортів вагону. Вантаж ущілений та маркований вапном. Фактично маркування відсутнє. Завантаження нижче бортів на 500 мм, розрівняна. По середині над 6 і 7 люками заглиблення 1500 мм х 1500 мм на конус до люків. Вагон прибув з попутним комерційним актом станції ОСОБА_2. Завантаження відповідає акту. Зліва зазор між кришкою люка №6 і хребтовою балкою 30 х 800 мм. Вагон технічно несправний. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає.
На станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт БН №724969/442 від 28.05.2016, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону №55709208 та встановлено наступне: вагон №55709208 за документами брутто не вказано, тара - 23300 кг, нетто 70000 кг, фактично при переважуванні брутто - 86300 кг, тара з бруса - 23300 кг, нетто - 62900 кг, що менше документа на 7100 кг, що не відповідає попутному комерційному акту ст. Красний Лиман 3792956/136 від 16.05.2016. У комерційному акті також вказано, що завантаження вантажу нижче бортів на 500 мм, розрівняне. По середині над 6-7 люками наявні поглиблення розміром 1500 мм х 1500 мм х на конус до люків. Маркування відсутнє. Вагон прибув в технічному відношенні несправний. При повторному переважені вагону недостача підтвердилася.
Комерційний акт підписано належними особами, зокрема, начальником станції, комерційними агентами та вантажоодержувачем.
Крім того, 28.05.2016 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено акт №202 про технічний стан вагона (контейнера) про те, що наслідком огляду пред'явленого вагона, контейнера №55709208 установлено: вісна вантажопідйомність - 70т, час і місце ремонту вагона: капітального - 437 20.04.2011, деповного 455 19.04.2014. Виявлена технічна несправність. Причини виникнення несправності: у вагоні частково відсутні армувальні місця 30-800 мм. Висновок про можливість втрати вантажу внаслідок вказаної вище несправності: Вантажовідправник несправність виявити міг але не прийняв мір і їх не усунув.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Розмір такої шкоди в даному випадку складається із вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідач-2 посилається на те, що вагон №55709208 є технічно несправним, а тому вантажовідправник повинен був відмовитись від його використання. Крім того, відправник не підготував належним чином вагон для перевезення вантажу дрібної фракції та не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.
За змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
У відповідності до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно з ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Як зазначено в комерційному акті БА792956/136 від 16.05.2016, відправником були усунені зазори та щілини в вагонах шляхом закладення картоном та паклею.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень та встановлене комерційним актом БН724969/442 від 28.05.2016 прибуття вантажу з недостачею у технічному відношенні несправному вагоні.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
У відповідності з п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Згідно з абз. 3 п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 встановлено, що відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитися від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до накладної №48099535 вантаж завантажено у вагони відправником, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
До перевезення не зазначалось і про часткову відсутність армувального листа у вагоні №55709208 після візуального огляду вагону.
Крім того, зауважень з боку залізниці до стану вагону №55709208 та вантажу у ньому на попутних станціях від станції відправлення до станції ОСОБА_2 (згідно наданої відповідачем-3 інформації про рух вагону №55709208 від станції відправлення до станції ОСОБА_2 вагон проходив через 21 попутну станцію) згідно документів наданих до матеріалів справи, виявлено не було.
Судом також враховано, що технічна несправність вагону були виявлена лише на станції призначення, на попутних станціях на шляху слідування вагону, а також при складанні комерційного акту на попутній станції ОСОБА_2, технічна несправність вагону виявлена не була.
Матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» у технічно несправний вагон №55709208 і відповідач-3 був обізнаний про це.
Оскільки вагон №55709208 під навантаження був поданий у технічно справному стані, прийнятий залізницею до перевезення, то суд робить висновок, що технічна несправність вагону виникла під час перевезення.
Отже, доводи відповідача-2 про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог ст. 31 Статут залізниць України та п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що недостача вантажу у вагоні №55709208 сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування, а тому відповідальність за недостачу вказаної в комерційному акті кількості вантажу у даному вагоні повинна бути покладена на перевізника, з огляду на статтю 110 Статуту залізниць України.
Згідно зі ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Судом встановлено, для організації і здійснення перевезень вантажів 25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підписано договір №1970/ДФ/10017 про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуг.
Предметом вказаного договору є надання Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (виконавець) позивачу (вантажовласнику) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1). За цим Договором виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (п. 7.1), до яких, у тому числі, беручи до уваги п.2.3 Договору, віднесено станцію «Маріуполь-Сотрувальний».
З урахуванням наявності вказаного договору, а також положень ст. 131 Статуту залізниць України, суд керуючись ст. 24 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі іншого відповідача, а саме відповідача-2.
Як вбачається із залізничної накладної №48099535, станцією призначення вантажу є станція Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Тобто обов'язок по відшкодуванню вартості втраченого вантажу в повному обсязі покладається на залізницю призначення.
Разом з тим, після того, як судом залучено до участі у справі відповідача-2, позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 12927,60 грн, вказане клопотання про зміну позовних вимог було прийнято ухвалою господарського суду Донецької області від 15.11.2016.
З урахуванням вказаного клопотання позивачем вимог до відповідача-1 не заявлено, натомість позивачем заявлено вимоги до відповідача-2, оскільки він є залізницею призначення.
Отже, оскільки між позивачем та відповідачем-1 станом час розгляду справи відсутній спір щодо відшкодування збитків, у зв'язку з нестачею вантажу, то суд вважає, що провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
06.12.2016 до суду від відповідача-2 надійшла заява про залучення до участі у справі другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантарацит».
Вказане клопотання відповідача-2 мотивовано тим, що згідно акту технічної несправності вагону №55709208 від 28.05.2016 №202 у вагоні частково відсутні армувальні місця, вантажовідправник несправність виявити міг, але не прийняв мір по їх усуненню, тому відповідач-2 вважає, що згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України відповідальність за втрату вантажу повинен нести вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантарацит».
Суд, керуючись ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі іншого відповідача, а саме відповідача-3.
Судом неодноразово витребовувались від позивача письмові пояснення по справі з урахуванням залучення до участі у справі відповідача-3.
Однак, позивачем вимог до відповідача-3 не заявлено. Натомість позивач наполягав на вимогах саме до відповідача-2 .
Оскільки між позивачем та відповідачем-3 станом час розгляду справи відсутній спір щодо відшкодування збитків, у зв'язку з нестачею вантажу, то суд вважає, що провадження по справі в цій частині також підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційного акту, суд дійшов висновку, що саме відповідач-2 своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості та кількості вантажу, відправленого у спірному вагоні, позивачем надано належним чином засвідчену копію рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловатрацит» №418 від 11.05.2016, підписаного представником за довіреністю та скріпленого печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловатрацит» та копію акту приймання-передачі вугільної продукції від 11.05.2016 по Договору поставки №263-4-СА/2011 від 01.12.2011, підписаного представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловатрацит» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДИНГ» і скріпленого печатками підприємств.
У зв'язку з чим, судом не приймається посилання відповідача-2 на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу.
Положеннями Статуту залізниць України не передбачена необхідність додаткового надання довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної, доказів оплати рахунку, тощо на підтвердження вартості втраченого вантажу.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, що здаються до перевезення у вологому стані, становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).
Згідно наданого позивачем рахунку-фактури №418 від 11.05.2016 ціна 1 т антрациту (вугілля) у вагоні №55709208 становить 2268,00 грн з ПДВ.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості недостачі вугільної продукції (антрациту), у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» вартості недостачі вантажу у розмірі 12927,60 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення збитків у розмірі 12927,60 грн задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) суму збитків у розмірі 12927 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
3. Відносно Державного підприємства «Донецька залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» провадження у справі припинити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.02.2017
Суддя М.В. Сажнева