15.02.2017 Справа № 904/901/17
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва
до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро
про стягнення 7 604,87 грн.
Суддя: Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність № 1254-К-О від 06.01.17.
Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" про стягнення 7 604,87грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою суду від 30.01.17 позовну заяву прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 15.02.17.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечує, надав пояснення, відповів на поставлені питання.
Справа розглядається за наявними матеріалами, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 20.02.17 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в особі філії "Миколаївське регіональне управління ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі ОСОБА_2 укладено Договір №22 від 05.01.10 про зарахування і виплату пенсій (грошової допомоги), що фінансуються з Пенсійного фонду України (Договір №22).
Громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі - УПФУ) та отримував пенсію за віком, через відділення ПАТ КБ «Приватбанк».
На адресу УПФУ надійшов лист 24.12.15 з Головного правління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №8778/02.02 від 23.12.15, згідно з додатком якого УПФУ стало відомо, що гр. ОСОБА_3 помер 23.09.15, актовий запис №86 від 23.09.2015.
Зазначеній особі було нараховано та перераховано на банківський рахунок № 1117295 пенсію за період з 01.10.15 по 31.12.15 в сумі 7 605,12 грн.
Відповідно до підписаного між управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" в особі Миколаївського РУ ПАТ КБ "Приватбанк" договору №22 від 05.01.2010 (додаток № 1) зазначеній особі пенсія перераховувалась на картковий рахунок в Миколаївському РУ ПАТ КБ "Приватбанк".
23 грудня 2015 року УПФУ звернулось до банку з проханням повернути пенсію ОСОБА_3 за період з 01.10.15 по 31.12.15, у сумі 7 605,12 грн. разом з нарахованими відсотками.
Позивачем 16.01.16 було повернуто на розрахунковий рахунок УПФУ пенсію ОСОБА_3 у сумі 0,25 грн. Відповідно до відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-20160105/2839 від 05.01.2016 банк виконав розпорядження УПФУ про повернення коштів в межах наявного залишку в сумі 0,25 грн.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно зберігає грошові кошти у себе з посиланням на ст. 1212 ЦК України, тому і звернувся з позовом до суду.
Згідно з п. 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою КМУ від 30.08.1999р. №1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734» (Порядок), у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.
Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного операційного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та органам праці та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
Таким чином, Порядком №1596 передбачений обов'язок уповноваженого банку щодо повернення зарахованих на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками грошових коштів лише у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги.
Аналогічні норми передбачені в &4 ст. 8 Договору №22, відповідно до якого, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають відповідно органам Фонду або Департаменту, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
З наведеного вбачається, що для повернення коштів установами банку на користь позивача необхідні такі умови: 1) надходження письмового розпорядження Управління ПФУ в Заводському районі ОСОБА_2 із повідомленням про смерть пенсіонера; 2) наявність коштів на поточному рахунку померлого пенсіонера.
За наявності вищевказаних підстав, відповідач повинен повернути позивачу суми пенсій та грошової допомоги, які зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками.
Згідно виписки по карті клієнта, станом на день оброблення розпорядження позивача, на рахунку ОСОБА_3 перебували кошти в сумі 0,25 грн., які і були повернуті на рахунки УПФУ.
У зв'язку із зазначеним, виконати належним чином розпорядження позивача та повернути пенсію ОСОБА_3 за жовтень-грудень 2015 року в повному обсязі відповідач не мав можливості.
Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 1 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно ч. 5 ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Положеннями п. п. 1.4., 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року (Інструкція) передбачено, що власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
Відповідно до положень глав 5, 12 Інструкції, стягувачами, що мають право ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).
Пунктами 1.3., 1.39., 1.40. ст. 1, п. 7.1.2. ст. 1 та ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що грошові кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; стягувачем вважається особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів на поточному рахунку, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.
Згідно статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Положеннями п. 22.9. ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту, у разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.
Таким чином, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не є власником коштів, перерахованих позивачем. Банк тільки зобов'язаний зарахувати відповідні суми на особові карткові рахунки одержувачів. Саме одержувачі є власниками коштів, перерахованих Фондом, і Банк не має права ними розпоряджатись без згоди і розпоряджень власників.
Щодо стягнення з відповідача спірної суми в порядку ст. 1212 ЦК України слід зазначити таке.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Отже, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань виникають за наявності таких юридичних фактів: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
В цьому спорі, спірну грошову суму отримав не банк, а інші особи.
Таким чином кошти, перераховані банком на рахунок фізичної особи за договором, не можуть бути стягнуті з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як безпідставно отримані, на підставі статті 1212 ЦК України.
Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004р., власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (п. 1.6 Інструкції).
В свою чергу підставою для отримання готівкових коштів за допомогою платіжної картки через банкомат є правильне введення ПІН-коду (персональний ідентифікаційний номер) - коду, який відомий тільки власнику платіжної картки і необхідний для його ідентифікації під час здійснення операцій з використанням платіжної картки. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу, а також за наслідки виконання доручень, виданих неуповноваженими особами, і у тих випадках, коли з використанням передбачених банківськими правилами процедур Банк не міг установити факт видачі розпорядження неуповноваженими особами.
На момент отримання Банком від позивача листа про повернення перерахованих грошових коштів в розмірі 7605,12 грн., вказані кошти на рахунку ОСОБА_3 були відсутні, що унеможливило їх повернення відповідно до умов параграфу 4 ст.8 Договору, в якому визначено, що зазначені суми пенсій підлягають поверненню банком лише за умови їх наявності на поточному рахунку пенсіонера.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 22.02.17.
Суддя М.О.Ніколенко