22 лютого 2017 р. Справа № 903/130/17
за позовом Приватної агрофірми "Білий Стік", Львівська обл., Сокальський р-н., с. Волиця
до відповідача: Приватного підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд", Волинська обл., Горохівський р-н., с. Печихвости
про стягнення 129 082 грн. 36 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 18.02.2017 року
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №4 від 16.01.2017 року
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач - приватна агрофірма «Білий Стік» просить стягнути з відповідача - приватного підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» 129 082 грн. 36 коп., в тому числі 114 880 грн. 00 коп. основного боргу, 3 120 грн. 37 коп. інфляції, 1 066 грн. 97 коп. 3% річних, 10 015 грн. 02 пені та судові витрати по справі.
Позовна заява обгрунтована невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого згідно договору купівлі-продажу № 03/08 від 26.08.2016 року товару.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив в частині суми нарахування пені та 3% річних, оскільки позивачем в розрахунку взято 365 днів у році замість 366 днів, так як 2016 рік був високосний.
У судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості сторонам перевірити розрахунки.
У поданому після перерви відзиві від 22.02.2017 року відповідач позовні вимоги заперечує, оскільки спірним договором не визначено строку виконання основного зобов'язання, вимога позивача про сплату заборгованості підприємству не пред'являлась. Крім того, позивачем неправильно розраховано кількість днів при нарахуванні 3% та пені, зокрема, взято 365 днів у році, замість 366 (2016 - високосний рік).
Представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначив, що пунктом 2.1. договору купівлі-продажу №03/08 від 26.08.2016 року чітко визначено умови розрахунків між сторонами.
Представник відповідача заявив усні клопотання про відкладення розгляду справи для укладення сторонами мирової угоди та зменшення розміру пені, оскільки у зв'язку з несприятливими погодними умовами зруйновані робочі приміщення. зіпсовано отриманий у позивача товар, на даний час підприємству не відшкодована значна сума податку. На підтвердження подав акт експертизи №В-865 від 01.10.2016 року, витяг щодо суми податку, на якому платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №221213.
Представник позивача повідомив, що укладення мирової угоди обговорювалося керівництвом агрофірми та відхилено. Клопотання про відкладення розгляду справи заперечив.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Оскільки можливість укладення мирової угоди заперечується позивачем, спір щодо основної суми боргу відсутній, враховуючи право сторін укладення мирової угоди, погодження строків виконання рішення суду на стадії виконавчого провадження, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
26.08.2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі- продажу №03/08 (а.с.10).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору купівлі-продажу № 03/08 від 26.08.2016 року.
Згідно п. п. 1.1, 2.1, 4.3 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно з видатковими накладними, в яких вказано назву товару, його кількість і вартість. Оплата товару здійснюється покупцем в день поставки товару згідно з накладною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Договір вступає в дію з 26.08.2016 року і діє до 31.12.2016 року.
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Всього відповідачем отримано гороху на загальну суму 1 185 934 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № 677 від 02.09.2016р., №678 від 03.09.2016р., №679 від 04.09.2016р., №690 від 10.09.2016р., №750 від 10.10.2016р., №768 від 18.10.2016р. та товарно-транспортними накладними №143 від 02.09.2016р., №144 від 03.09.2016р., №144 від 04.09.2016р., №147 від 10.09.2016р., №156 від 10.10.2016р., №160 від 18.10.2016р., довіреностями №18 від 01.09.2016р., №24 від 10.09.2016р., №32 від 10.10.2016р., №36 від 18.10.2016р., податковими накладними №3/2 від 01.09.2016р., №7/2 від 04.09.2016р., №7/9 від 06.09.2016р., №10/2 від 10.09.2016р., №1/2 від 06.09.2016р., №5/2 від 10.10.2016р., №16/2 від 18.10.2016р., (а.с.11-26, 28-34).
Відповідач оплатив борг частково на суму 1 071 054 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банку за 01.09.2016р., 08.09.2016р., 09.09.2016р., 12.09.2016р., 20.09.2016р., 22.09.2016р., 23.09.2016р., 07.10.2016р., 10.10.2016р., 17.10.2016р., 18.10.2016р. (а.с.35-45)
Заборгованість відповідача складає 114 880 грн. 00 коп., підтверджена видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, банківськими виписками, актом звірки взаємних розрахунків за 2016р. (а.с.27), зобов'язанням директора відповідача від 23.01.2017 року, відповідачем неоспорена, підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З нарахованих позивачем 1 066 грн. 97 коп. 3% річних, 3 120 грн. 37 коп. інфляційних втрат за період з 19.10.2016 року по 08.02.2017 року підставні і підлягають до стягнення з відповідача 1 065 грн. 07 коп. 3% річних, 3 120 грн. 37 коп. інфляційних втрат за період з 19.10.2016 року по 08.02.2017 року в силу ст. 625 ЦК України.
У позові на суму 1 грн. 90 коп. 3% річних слід відмовити у зв'язку з помилкою позивача у розрахунку кількості днів у 2016 році (за період з 19.10.2016 року по 31.12.2016 року 114880х74/366х3/100=696,82; за період з 01.01.2017 року по 08.02.2017 року 114880х39/100х3/100=368,25; всього до стягнення 1 065 грн. 07 коп.).
Позивач просить стягнути з відповідача нараховану пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, за період з 19.10.2016 року по 08.02.2017 року в сумі 10 015 грн. 02 коп.
Нарахована позивачем пеня до задоволення не підлягає, оскільки за змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно п.2.1 постанови №14 від 17.12.13 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору купівлі-продажу №03/08 від 26.08.2016р. не визначено розміру пені, що підлягає оплаті у разі порушення покупцем строку оплати товару. Будь-яких додаткових угод та додатків до даних договорів матеріали справи не містять.
У зв'язку з відмовою у стягнення пені не підлягає задоволенню клопотання про її зменшення. Чинним законодавством передбачене лише зменшення штрафних санкцій, а не 3% річних та інфляційних втрат.
Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати спростовуються п. 2.1 договору купівлі-продажу№03/08 від 26.08.2016 року, яким визначено, що оплата здійснюється покупцем в день поставки товару згідно з накладною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до п.1 ч. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог в сумі 1 786 грн. 01 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85ГПК України:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» (Волинська обл., Горохівський район, село Печихвости, код ЄДРПОУ 40445594) на користь Приватної агрофірми «Білий Стік» ( Львівська обл., Сокальський р-н, с. Волиця, код ЄДРПОУ 03760651)
- 114 880 грн. 00 коп. основного боргу, 1 065 грн. 07 коп. 3 % річних, 3 120 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 1 785 грн. 98 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 120 851 грн. 42 коп. (сто двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 42 коп.).
3. У позові на суму 10 016 грн. 92 коп. відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення
складений 23.02.2017 року
Суддя А. М. Кравчук