20 лютого 2017 року Справа № 911/3719/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Малетича М.М.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.)
на ухвалуГосподарського суду Київської області від 07.11.2016 (суддя Конюх О.В.)
у справі№ 911/3719/15 Господарського суду Київської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз"
простягнення 433.290.220,37 грн.,
за участю представників
позивачаКурінний С.Ю.,
відповідачаМишакова Ю.А.,
третьої особине з'явились,
Ухвалою Господарського суду міста Київської області від 07.11.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, зупинено провадження у справі № 911/3719/15 до завершення розгляду справи Господарського суду міста Києва № 910/21428/15 та набрання остаточним рішенням у цій справі законної сили.
Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - ТОВ "Фоззі-Фуд") про стягнення заборгованості в розмірі 137.111.788,67 грн. та 19.675.816,26 доларів США.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач як поручитель за договором поруки від 10.09.2010 № 23ВД/П-02 (з урахуванням змін та доповнень до нього) зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз" (позичальником) зобов'язань за кредитним договором від 31.05.2007 № 23ВД (з урахуванням змін та доповнень до нього), укладеним між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз".
В ході розгляду місцевим господарським судом даної справи від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3719/15.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач зазначив, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/21428/15 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до позичальника за кредитним договором - ТОВ "Бриклейерз" про стягнення 137.111.788,67 грн. та 19.675.816,26 доларів США, тобто тієї самої заборгованості за тим самим кредитним договором, які заявлені до стягнення з поручителя у справі №911/3719/15. Відповідач також вказав на те, що в ході розгляду справи № 910/21428/15 ТОВ "Бриклейерз" звернулося із зустрічною позовною заявою до ПАТ "ВТБ Банк" про внесення змін до Кредитного договору № 23ВД від 31.05.2007 в частині продовження строків (термінів) повернення траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів.
Задовольняючи вказане клопотання, суди виходили з того, що під час розгляду справи № 911/3797/15 будуть встановлені обставини щодо строків (термінів) повернення траншів та строків сплати нарахованих за ними процентів на користь банку, що в свою чергу неможливо встановити під час розгляду даної справи, зважаючи на те, що відповідач у даній справі не є стороною зазначеного кредитного договору. Відтак, суди вирішили, що розгляд справи № 911/3719/15 є неможливим до вирішення по суті спору у справі № 910/21428/15, яка розглядається Господарським судом міста Києва.
Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Однак, ані ухвала місцевого суду, ані постанова суду апеляційної інстанції не містять будь-яких мотивів в обґрунтування висновку про неможливість встановлення господарським судом самостійно кола обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.
Колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що вони не наділені процесуальною можливістю надати оцінку вищевказаному кредитного договору.
Навпаки, в даному випадку суди, вирішуючи спір про стягнення заборгованості за договором поруки, повинні дослідити всі матеріально-правові підстави позову, в т.ч. як сам договір поруки, так і забезпечений ним кредитний договір, зокрема, встановити строки (термінів) повернення траншів та строки (термінів) сплати нарахованих за ними процентів.
При цьому та обставина, що вказані строки можливо можуть бути змінені у майбутньому (чи взагалі кредитний договір можливо буде визнано недійсним) не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є стягнення заборгованості за кредитом, в т.ч. з поручителя, та сплата відсотків за ним.
Аналогічна позиція викладена і у п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», згідно з яким, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору (а в даному випадку - можливе внесення змін до нього), не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.
Колегія суддів також відзначає, що в матеріалах справи знаходиться висновок судово-економічної експертизи від 16.09.2016, проведення якої здійснено на вимогу ухвали самого ж місцевого суду. Вказаним висновком надано оцінку правомірності нарахуванню заявленої до стягнення заборгованості, в т.ч. з урахуванням строків (термінів) повернення траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів.
Таким чином посилання суддів на те, що вищевказані обставини справи №910/21428/15 не можуть бути з'ясовані судами самостійно в межах розгляду даної справи, є необґрунтованими. При цьому судами з урахуванням п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» не обґрунтовано і того, що з'ясування обставин справи № 910/21428/15 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, котрими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та його обов'язковості (ст. 629 ЦК України).
Відтак колегія суддів вважає, що суди всупереч положенням ст. 79 ГПК не встановили обставин, які унеможливлювали б розгляд даної справи до вирішення спору у справі № 910/21428/15.
Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого суду про зупинення провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.
Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення провадження у справі судами не встановлено, справа підлягає направленню до місцевого суду для розгляду по суті спору.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 911/3719/15 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Київської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 1.378,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу наказу із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Київської області.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
М.М. Малетич