21.02.2017 Справа № 904/124/17
За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комунальник", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до Комунального житлово - експлуатаційного підприємства "ОРІОН", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 37 812,69 грн. договір надання послуг
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. ; 144/17 від 31.01.2017р.
Від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Комунальник" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Комунального житлово - експлуатаційного підприємства "ОРІОН" суму основного боргу у розмірі 31 316,00 грн., пеню - 4 631,97 грн., 3 % річних - 540,52 грн., інфляційні втрати - 1 946,20 грн. внаслідок не виконання грошового зобов'язання щодо оплати за надані послуги на підставі договору на надання послуг по знешкодженню твердих побутових відходів № 04/15-н від 05.01.2015р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи викладене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому 30.01.2017р. відкладено розгляд справи на 21.02.2017р.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.
У судовому засіданні 21.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
05.01.2015р. року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "ОРІОН" (далі - замовник, відповідач) та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Комунальник" (далі - виконавець, позивач) укладено Договір № 04/15-п на надання послуг по знешкодженню твердих побутових відходів (далі - Договір), в подальшому сторонами підписано протокол розбіжностей до спірного договору.
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець приймає на себе зобов'язання у період дії цього договору надавати послуги по знешкодженню твердих побутових відходів (надалі ТПВ), що надходять від замовника, на міському звалищі сміття (полігоні) м. Дніпродзержинська на земельній ділянці під будівництво об'єкту "Санування та дозавантаження існуючого звалища сміття", а замовник зобов'язується здійснювати оплату, передбачену цим договором.
Вартість послуг визначається виконавцем на підставі нормативних актів, затверджених органом місцевого самоврядування (п. 4.1. Договору).
Пунктом 5.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей встановлено, що оплата за послуги, що надаються згідно цього договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів згідно рахунку до 30 числа місяця наступного за місяцем в якому були надані послуги.
Згідно п. 5.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
У відповідності до п. 5.4. Договору для отримання рахунків та актів наданих послуг замовник зобов'язується направити свого представника за місцем знаходження виконавця (51905, м. Дніпродзержинськ, вул. Дорожна). Несвоєчасне отримання замовником рахунків та актів наданих послуг не є підставою для порушення строків виконання зобов'язань і не звільняє замовника від відповідальності, встановленої даним договором та законодавством.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами шляхом підписання у строк до 20 числа наступного за звітним місяця актів здачі-приймання наданих послуг, в яких фіксується загальний обсяг наданих виконавцем послуг протягом звітного місяця.
Відповідно до п. 6.2. Договору, якщо протягом 10 днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг замовник не підписав і не надав мотивовану відмову від його підписання, акт здачі-приймання наданих послуг вважається погодженим обома сторонами та є чинним в юридичному значенні, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, якісно і своєчасно.
Цей договір діє з 05.01.2015р. до 31.12.2015р. та визначається відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.1. Договору).
Пунктом 9.12. Договору встановлено, що договір вважається таким, що продовжений на той же самий період, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.
Позивач в період з квітня по травень 2016р. виконав взяті на себе зобов'язання на загальну суму 51 383,52 грн., що підтверджується Актами приймання-здачі виконаних послуг (а.с. 23,24), які підписані повноважними представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств сторін.
Позивачем відповідачеві виставлено рахунки на оплату на загальну суму 51 383,52 грн. (а.с. 21, 22).
Однак відповідач за надані послуги розрахувався частково, в наслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 31 316,00 грн., що і стало причиною спору.
Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.
Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов'язання.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений між сторонами є договором про надання послуг та на нього розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, передбачені главою 63.
Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 31 316,00 грн.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 4 631,97 грн. за період з 01.07.2016р. по 27.12.2016р., 3 % річних у сумі 540,52 грн. за період з 01.06.2016р. по 27.12.2016р. та інфляційні втрати у сумі 1 946,20 грн. за період з червня 2016р. по листопад 2016р.
Відповідно п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.
Згідно п. 7.4. Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.
Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, п. 5.1. Договору у редакції протоколу розбіжностей встановлено, що оплата за послуги, що надаються згідно цього договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів згідно рахунку до 30 числа місяця наступного за місяцем в якому були надані послуги, то пеню та 3% річних необхідно рахувати по Акту № 1325 від 30.04.2016р. з 31.05.2016р., а по Акту № 1533 від 31.05.2016р. з 01.07.2016р.
Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що пеня за період з 31.05.2016р. по 27.12.2016р. становить 4 673,07 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 4 631,94 грн.
Сума 3% річних за період з 31.05.2016р. по 27.12.2016р. складає 473,91 грн. та підлягає до стягнення.
В частині стягнення 3% річних у сумі 66,61 грн. слід відмовити.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з червня 2016р. по листопад 2016р. становлять 1 902,96 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 43,24 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 31 316,00 грн., пені - 4 631,97 грн., інфляційних втрат - 1 902,96 грн., 3 % річних - 473,91 грн.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В ході розгляду справи позивач надав клопотання, в якому просить змінити найменування позивача з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комунальник" на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Комунальник".
Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що з метою приведення статуту у відповідність до норм постанови Верховної ради України від 19.05.2016р. № 1377-VІІІ "Про перейменування окремих населених пунктів та районів", п. 3 - перейменування міста Дніпродзержинська у місто Кам'янське, на підставі рішення Кам'янської міської ради від 16.12.2016 року № 550-12/VІІ "Про внесення змін до відомостей комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комунальник" змінено назву Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комунальник" на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Комунальник".
Відповідно ч. 1 ст. 25 ГПК України У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
На підставі викладеного суд задовольнив клопотання та змінив найменування позивача з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комунальник" на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Комунальник".
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 25, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Змінити найменування позивача з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комунальник" на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Комунальник".
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "ОРІОН" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вул. Бойка, 14, код ЄДРПОУ 30708593) на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Комунальник" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), площа Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 36981122) основний борг у сумі 31 316,00 грн. (тридцять одна тисяча триста шістнадцять грн. 89 коп.), пені - 4 631,97 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять одна грн. 97 коп.), інфляційних втрат - 1 902,96 грн. (одна тисяча дев'ятсот дві грн. 96 коп.), 3 % річних - 473,91 грн. (чотириста сімдесят три грн. 91 коп.) та витрат по сплаті судового збору - 1 326,50 грн. (одна тисяча триста двадцять шість грн. 50 коп.), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 23.02.17
Суддя ОСОБА_2