20 лютого 2017 року Справа № 923/792/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (головуючий суддя Величко Т.А., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.)
у справі№ 923/792/16 Господарського суду Херсонської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в місті Херсон - Завод дитячого харчування
простягнення 59.932,99 грн.,
за участю представників:
позивачаРуденко І.С.,
відповідачаГололобов В.І.,
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.10.2016 позов ТОВ "Херсонрегіонгаз" задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 14.383,02 грн., 3% річних в розмірі 2.735,71 грн. та пеню в розмірі 42.814,26 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 рішення Господарського суду Херсонської області від 04.10.2016 у справі № 923/792/16 змінено, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 14.383,02 грн., 3% річних в розмірі 2.735,71 грн., пеню у розмірі 4.281,42 грн. В частині стягнення 38.532,84 грн. пені відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст.ст. 22, 82, 83, 99, 105 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору безпідставно зменшив розмір пені, заявленої до стягнення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2015 між ТОВ "Херсонрегіонгаз" (Постачальник) та ТОВ "Асоціація дитячого харчування" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в місті Херсон (Споживач) укладено договір № 1-1622П на постачання природного газу за регульованим тарифом.
Відповідно до п. 10.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами 01.07.2015, і діє в частині передачі газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 3.9 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.
Згідно з п. 4.4 Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2 цього розділу, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.
Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах щомісячної/щодекадної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у т.ч. блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Відповідно до п. 4.7 Договору оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок Газорозподільного підприємства за договором на розподіл природного газу.
Відповідно до п. 4.8 розділу IV Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу Сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.
Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, зі Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов договору ТОВ "Херсонрегіонгаз" поставило ТОВ "Херсонрегіонгаз" (Постачальник) та ТОВ "Асоціація дитячого харчування" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в місті Херсон природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Розрахунок штрафних санкцій, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних здійснено з урахуванням оплат відповідача, відповідно до якого позивач нарахував 42.814,26 грн. пені, 2.735,71 грн. 3% річних та 14.383,02 інфляційного збільшення.
Основна заборгованість відповідача відсутня.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Споживачем строків оплати із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідач систематично порушував умови Договору, а саме визначений пунктом 4.6 розділу IV порядок розрахунків, що підтверджується випискою з програми за банківськими платежами та розрахунком боргу, доданим позивачем до позовної заяви.
Суди, перевіривши розрахунок позивача, визнали його правильним та таким, що відповідає умовам договору та чинному законодавству.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог ТОВ "Херсонрегіонгаз" про стягнення з ТОВ "Асоціація дитячого харчування" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування " в місті Херсон на його користь 42.814,26 грн. пені, 2.735,71 грн. - 3% річних та 14.383,02 інфляційного збільшення.
Разом з тим апеляційний суд відзначив, що згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що у ТОВ "Асоціація дитячого харчування" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в місті Херсон відсутня сума основної заборгованості, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність фактичних підстав для застосування до спірних правовідносин приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, взявши до уваги при цьому, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Оскільки заявлена до стягнення сума пені є доволі великою та не відповідає наслідкам порушення зобов'язання, зменшення нарахованої ТОВ "Херсонрегіонгаз" відповідачу пені з 42.814,26 грн. до 4.281,42 грн. (10% від заявленої до стягнення позивачем суми пені), на думку колегії суддів, відповідає змісту норм законодавства, що регулює питання зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 у справі № 923/792/16 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
С.С. Самусенко