22 лютого 2017 року Справа № 908/2276/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)
суддів Вовка І.В., Кондратової І.Д.,
за участі представників: позивача: відповідача: Палкін А.Ю. Вініченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року
у справі№ 908/2276/16
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Грін Компані"
допублічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
про стягнення 937 784,90 грн
У серпні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 937 784,90 грн за договором про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 за період з 01.02.2016 по 21.03.2016.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2016 (суддя - Проскуряков К.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (головуючий - Попков Д.О., судді - Зубченко І.В., Будко Н.В.), позов задоволено.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Грін Компані" 937 784,90 грн основного боргу та судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 22.09.2015 між ТОВ "Сіті Грін Компані" (виконавець) та ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (замовник) було укладено договір про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язувався надавати за оплату послуги з охорони об'єктів та майна замовника, вказане у додатку № 1 до цього договору, згідно з дислокацією контрольно-пропускних та контрольно-проїзних пунктів і постів замовника, що є додатком № 2 до цього договору. Послуги надаються в дні та години, зазначені у додатку № 2 до цього договору.
Згідно з п. п. 2.1. - 2.3. договору плата за послуги з охорони за цим договором становить 559 064,08 грн, у т.ч. ПДВ - 93 177,35 грн за кожен місяць. Оплата здійснюється у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, у такому порядку: 50% суми, зазначеної у п. 2.1. цього договору - до 5 числа поточного місяця, а інші 50% зазначеної суми - до 20 числа поточного місяця. Уточнюючий розрахунок, за наявності підстав, здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який оплачується послуга. Оплата вважається виконаною з моменту зарахування плати за послуги з охорони на банківський рахунок виконавця.
На підтвердження факту надання послуг виконавець щомісяця складає відповідний акт (у двох примірниках) та надає його замовнику. Замовник повинен підписати наданий виконавцем акт та у тижневий строк повернути один його примірник виконавцю. Якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк та не надає обґрунтовану відмову від його підписання, такий акт вважається погодженим замовником без зауважень (п. 2.6. договору).
У пп. 5.1.1. договору сторони погодили, що замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги охорони.
Відповідно до п. 7.1., пп. 7.3.1. договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення їх печатками і діє протягом 2 років, тобто до 23.09.2017 включно. Договір може бути розірвано достроково за згодою сторін.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час його дії (п. 7.4. договору).
21.03.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони погодили розірвати договір № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 та, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін за договором припиняються, крім зобов'язань зазначених у п. 3 даної угоди, і сторони не є зв'язаними будь-якими правами та обов'язками, які виникли з договору.
Відповідно до п. п. 3, 4 угоди сторони зобов'язувались 21.03.2016 підписати акти звіряння взаємних розрахунків і акти приймання-передачі наданих послуг. Та, що станом на 21.03.2016 за надання послуг з охорони замовник повинен сплатити виконавцю грошову суму у розмірі 937 784,90 грн з ПДВ за період надання послуг з охорони починаючи з 01.02.2016 по 21.03.2016 включно та, що дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору й набуває чинності з 21.03.2016.
Як встановлено судами, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 3 201 161,22 грн за період з 23.09.2015 по 21.03.2016, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Проте, відповідач оплатив отримані послуги частково, на суму 2 263 376,32 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 937 784,90 грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 21.03.2016 (а.с. 27, т. 1).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач просить стягнути з відповідача 937 784,90 грн заборгованості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються також відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
У зв'язку із тим, що відповідач на момент розгляду справи заявлених вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати на суму 937 784,90 грн не надав, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, то місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд, правомірно задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача 937 784,90 грн заборгованості.
Разом з тим, обґрунтованим є висновком судів, що відповідачем не було доведено, що вказаний договір та додатки до нього є недійсними і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.
Щодо доводів відповідача проте, що судами в порушення ст. 79 ГПК України не було зупинено провадження у цій справі до розгляду справи № 904/8596/16, то вони є безпідставними, адже розгляд Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/8596/16 не може бути перешкодою для встановлення, у відповідності зі статтею 43 ГПК України, істотних обставин у цій справі судами, а тому суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі та правомірно розглянули вказану справу. Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016 у справі № 904/8596/16 відмовлено у задоволені позовних вимог ПАТ "Запорізький алюмінієвий комбінат" до ТОВ "Сіті Грін Компані" про визнання недійсним договору про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015.
Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року у справі за № 908/2276/16 - без змін.
Головуючий, суддя Л. Стратієнко
Суддя І. Вовк
Суддя І. Кондратова