22 лютого 2017 року Справа № 914/830/16
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Селіваненка В.П., Студенця В.І., за участі представників сторін Ю. Рудника (дов. від 26.12.2016), Ф. Савицького (наказ від 03.12.2010), С. Іванова (дов. від 06.06.2016), М. Лисого (договір від 15.02.2017) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України М.Грищенка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону на рішення Господарського суду Львівської області від 26 липня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2016 року у справі № 914/830/16 за позовом першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС" про визнання недійсним договору оренди, додаткового договору з моменту їх укладення; застосування наслідків недійсності договору,
У березні 2016 року перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС" про визнання недійсними договору від 31 травня 2012 року № 7 оренди нерухомого військового майна - нежитлових приміщень і додаткового договору оренди від 25 травня 2015 року № 1 до договору оренди, укладених між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району та товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС" та застосування наслідків їх недійсності з підстав вчинення контрагентами удаваного правочину.
Представник Міністерства оборони України подав суду лист від 23 червня 2016 року № 220/5915 заступника Міністра оборони України, у якому зазначено, що визнавати спірний договір недійсним є недоцільним.
Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району та товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС" позовні вимоги не визнали, мотивуючи тим, що при укладенні спірного договору інтереси держави не порушені, оскільки предмет оренди за договором тривалий час не використовувався у повсякденній діяльності військового відомства, у зв'язку з чим був включений в 2009 році до "Переліку нерухомого військового майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ пропонується до передачі в оренду уповноваженими органами військового управління в Міністерстві оборони України та Збройних силах України".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27 липня 2016 року (суддя П. Манюк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.
Перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 792 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", статті 43 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.
Міністерство оборони України, Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району та товариство з обмеженою відповідальністю "ІРБІС" проти доводів касаційної скарги заперечують і в її задоволенні просять відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що за результатами конкурсу 31 травня 2012 року між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС" (орендар) укладено договір оренди нерухомо військового майна № 7 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлову будівлю № 5 площею 1 177, 3 м2, 1966 року побудови, вартістю 423 762 грн військового містечка № 35, що знаходиться на балансі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, розташоване за адресою: с. Верещиця Яворівського району Львівської області. Це майно було включено до додаткових переліків № №24 і 27 нерухомого військового майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовості військ пропонується до передачі в оренду уповноваженими органами військового управління в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, що були затверджені Міністрами оборони України в 2009 та 2011 роках.
Умовами договору оренди сторони погодили, що орендодавець передає орендарю нерухоме майно з метою розміщення рибних господарств; орендар зобов'язався щомісячно компенсувати орендодавцю кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 29,3 га., на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (пункти 1.3, 5.15 договору).
Передачу майна сторони оформили актом від 31 травня 2012 року.
Додатковою угодою № 1 від 25 травня 2015 року (далі - додатковий договір) контрагенти частково змінили умови договору оренди: "пункт 1.1. - орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлову будівлю № 5 площею 1 177, 3 м2 військового містечка № 35, що знаходиться на балансі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, розташоване за адресою: вул. Майдан, 5, с. Верещиця, Яворівський район, Львівська області, вартість якого визначена 31 січня 2015 року за незалежною оцінкою та становить 492 000 грн; пункт 5.15 - щомісячно компенсувати орендодавцю кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (0, 11773 га), а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 29,18227 га (всього 29,3 га), на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди; пункт 10.1 - договір укладено строком на два роки одинадцять місяців і 26 днів, що діє з 26 травня 2015 року до 20 травня 2018 року включно ".
Прокурор оспорює договір з тих підстав, що його умови приховують договір оренди земельної ділянки, площею 29.3 га, яка відноситься до земель оборони і її використання для потреб господарської діяльності суперечить статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", оскільки, згідно пункту 5.15. договору оренди та додаткового договору, була передана відповідачу без дотримання відповідної процедури оформлення оренди земельної ділянки.
Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України).
За правилами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з приписами статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Як убачається із змісту пункту 5.15. договору оренди сторони визначили обов'язок відповідача, як орендаря, щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (0,00773 га), а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 29,18227 (всього 29,3 га), на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства, у відповідача, як орендаря військового нерухомого майна, виникло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться орендована будівля, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до орендованої будівлі у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(стаття 207 Господарського кодексу України).
За цих обставин господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що в оренду передано нежитлове приміщення, а земельна ділянка є прилеглою до нежитлового приміщення у визначених межах військового містечка № 35, яке є огородженим окремо від інших, і використання нежитлових приміщень будівлі, яка розміщена у цьому військовому містечку в інший спосіб є неможливим; земельна ділянка, площею 29,3 га не має іншого використання, ніж використання як прилеглої до об'єкту оренди території з визначеною метою оренди.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що договір не суперечить вимогам чинного законодавства, а отже підстави для визнання його недійсним відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення Господарського суду Львівської області від 26 липня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2016 року у справі № 914/830/16 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак
Суддя В. П. Селіваненко
Суддя В. І. Студенець