22 лютого 2017 року Справа № 922/1720/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)
суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.
за участі представників: позивача: відповідача: прокуратури: Хлопузян Р.Д., Собко О.В. не з'явився не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест"
на рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 19 серпня 2016 року Харківського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року
у справі№ 922/1720/16
за позовомпублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест"
за участіСпеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України
про розірвання додаткової угоди до договору
У червні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про розірвання додаткової угоди № 2 від 18.12.2014 до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 13.10.2004, укладену між дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2016 (суддя - Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (головуючий - Медуниця О.Є., судді - Білецька А.М., Гребенюк Н.В.), позов задоволено.
Розірвано додаткову угоду № 2 від 18.12.2014 до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 13.10.2004, який укладений між дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" та ТОВ "Карпатнадраінвест".
Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 13.10.2004 між ДК "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (сторона -2) та ТОВ "Карпатнадраінвест" (сторона -1) було укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747, за умовами якого сторони зобов'язувались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну виробничу діяльність. Метою спільної діяльності є, зокрема, укладення договорів оренди та подальша експлуатація свердловин № 4 та № 14 Скворцівського родовища, власником якої є ДП "Полтаванафтогазгеологія" НАК "Надра України"; підготовка та впровадження програм, направлених на підвищення віддачі продуктивних пластів; видобування та реалізація видобутих вуглеводнів; отримання прибутку в інтересах сторін.
У п. 2.1. договору сторони погодили, що виконання договору здійснюється сторонами згідно з програмою та бюджетом спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк і є невід'ємними частинами цього договору. Проекти програми та бюджету спільної діяльності готуються стороною-1 та надаються для розгляду стороні-2.
Згідно з п. п. 3.1., 3.2. договору вкладом сторони-1 у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для повного фінансування капітальних витрат, що передбачаються програмами спільної діяльності. Загальний розмір вкладу сторони-1 становить 4 100 000,00 грн. Розмір вкладу сторони-1 може змінюватись під час виконання даного договору та остаточно визначається на підставі програм спільної діяльності з урахуванням фактичного виконання стороною-1 зобов'язань. Вкладом сторони-2 у спільну діяльність є грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1.1. договору сторони зобов'язані належним чином виконувати всі передбачені цим договором та програмами спільної діяльності зобов'язання.
За п. 7.2. договору у випадку, якщо будь-яка із сторін не виконує або неналежним чином виконує договірні зобов'язання, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору.
Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами за умови його узгодження ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України". Цей договір укладений строком на 15 років. Сторони можуть в будь-який час припинити дію цього договору на підставі взаємної угоди (п.п. 8.1.-8.2. договору).
03.09.2012 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою було внесено зміни та доповнено договір № 1747 від 13.10.2004, зокрема, за п. 3 додаткової угоди, абзац 3 п. 1.1. договору викладено в такій редакції: "Експлуатація свердловин № 4 та № 14 Скворцівського родовища, власником яких є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України".
В п. 3.1. договору слова: "Загальний розмір вкладу сторони-1" змінено на слова "Початковий вклад Сторони-1" (п. 7 додаткової угоди № 1).
Листом № 24/09/1 від 24.09.2014 відповідач запропонував позивачу розглянути можливість передачі у спільну діяльність права користування свердловинами № 115, № 340, № 341 Яблунівського нафтогазоконденсатного родовища, № 80 Котелевського газоконденсатного родовища та № 102 Єфремівського газоконденсатного родовища з метою їх відновлення та суттєвого збільшення спільною діяльністю видобутку вуглеводнів. При цьому, відповідач зазначив, що профінансує усі роботи, пов'язані з капітальним ремонтом зазначених свердловин та інтенсифікацією видобутку, а також встановить на перелічених свердловинах окремий комерційний вузол обліку природного газу.
18.12.2014 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою, внесено зміни в преамбулу договору, а саме: стороною-2 договору визначено ПАТ "Укргазвидбування", що є правонаступником ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України".
Додатковою угодою № 2 від 18.12.2014 п. 1.1. договору було погоджено в такій редакції, а саме метою спільної діяльності є, зокрема, експлуатація свердловин № 4 та № 14 Скворцівського родовища, № 10 та № 22 Юліївського родовища та інших свердловин, власником яких є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України", а також свердловини № 115, свердловини № 340 та свердловини № 341 Яблунівського родовища, свердловини № 80 Котелевського родовища, свердловини № 102 Єфремівського родовища, право користування якими є внеском сторони-2 у спільну діяльність".
Також додатковою угодою № 2 було збільшено розміри вкладів сторін договору.
За п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 18.12.2014) вкладом ТОВ "Карпатнадраінвест" у спільну діяльність є грошові кошти, майно та майнові права, матеріальні і нематеріальні активи, вартість яких визначена незалежним експертом та необхідність яких відповідає вимогам Програми спільної діяльності, в розмірі 34 508 200,00 грн з ПДВ. Вклад відповідача вноситься відповідно до Програми спільної діяльності. Станом на день підписання угоди внесок відповідача складає 9 308 200,00 грн з ПДВ. Програмою робіт на 5 свердловинах передбачено 25 200 000,00 грн з ПДВ".
Відповідно до п. 3.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 18.12.2014) вкладом позивача у спільну діяльність є грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, а також право користування свердловиною № 115, свердловиною № 340, свердловиною № 341 Яблунівського родовища, свердловиною № 80 Котелевського родовища, свердловиною № 102 Єфремівського родовища з обладнанням та спорудами, які забезпечують видобуток вуглеводневої сировини, що визначене незалежним експертом у сумі 11 698 800,00 грн з ПДВ. Загальний вклад позивача складає 11 701 800,00 грн. Позивач зобов'язаний передати свій вклад після внесення відповідачем 30% від суми вкладу, передбаченого програмою робіт на 5 свердловинах".
Пунктом 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 18.12.2014) визначено, що даний договір укладений на строк до 31.12.2019. Сторони можуть припинити дію цього договору тільки на підставі взаємної згоди обох сторін.
18.12.2014 між сторонами було затверджено програму робіт на об'єктах спільної діяльності, у якій, серед іншого, визначили перелік робіт, які необхідно виконати на вищевказаних свердловинах для забезпечення найбільш ефективної їх роботи, терміни їх виконання, а також плановий обсяг видобутку вуглеводнів, який має видобуватися за результатами виконання визначеного переліку робіт.
21.01.2016 позивач на адресу відповідача направив вимогу № 2/2-01/1-467 про внесення на рахунок спільної діяльності у семиденний строк від дня отримання цієї вимоги грошових коштів у сумі 7 560 000,00 грн, яка дорівнює 30% суми, передбаченої п. 3.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 для програми робіт на 5 свердловинах.
Листом № 2/2-01/1-896 від 09.02.2016 позивач повідомив відповідача про намір розірвати додаткову угоду № 2 від 18.12.2014 до договору та направив два примірника додаткової угоди № 4 від 09.02.2016 про розірвання додаткової угоди № 2 від 18.12.2014 до договору для підписання (а.с. 39-40, т. 1).
У відповідь відповідач направив позивачу лист № 25/03-1 від 25.03.2016, в якому повідомив проте, що не погоджується із пропозицією позивача про розірвання додаткової угоди № 2 від 18.12.2014 до договору та повернув на адресу позивача відповідні примірники додаткової угоди.
Предметом спору є розірвання додаткової угоди № 2 від 18.12.2014 до договору № 1747 від 13.10.2004.
Відповідно до ст. ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Підстави для зміни або розірвання договору унормовані ст. 651 ЦК України, за приписами якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
Господарські суди встановили, що укладаючи спірну додаткову угоду, позивач був зацікавлений в отриманні прибутку та досягненні економічних результатів від такої діяльності (зокрема, у здійсненні за рахунок грошових коштів облаштування свердловин вузлами обліку видобутих вуглеводнів, капітального ремонту свердловин та отриманні прибутку від їх експлуатації), однак в результаті порушення відповідачем умов спірної додаткової угоди в частині внесення суми вкладу позивач позбавився того, на що розраховував під час укладення оспорюваного правочину та втратив довіру до відповідача, як учасника спільної діяльності, та інтерес у досягненні єдиної (загальної) мети, яку сторони ставили перед собою, укладаючи оспорювану додаткову угоду № 2 до договору.
Отже, суди встановивши порушення відповідачем своїх зобов'язань за додатковою угодою № 2 від 18.12.2014 до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 13.10.2004, що є істотним порушенням, прийшли до правильного висновку про наявність підстав для розірвання спірної додаткової угоди.
Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про неотримання ним вимоги позивача № 2/2-01/1-467 від 21.01.2016, адже жодна уповноважена особа відповідача її не отримувала і на поштовому повідомлені відсутній підпис директора відповідача ОСОБА_5 та, що строк виконання зобов'язання у відповідача не настав, то вони були предметом розгляду судів, які встановили, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором (в редакції додаткової угоди № 2) в частині внесення 30% від суми вкладу, позивач направив відповідачу вимогу № 2/2-01/1-467 про сплату грошових коштів в сумі 7 560 000 грн в 7-ми денний строк від дня отримання вимоги (а.с. 32-33, т. 1).
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, повідомлення про вручення поштового відправлення - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення.
За п. 96 вказаних Правил реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.
Вказана вимога була отримана представником відповідача 26.01.2016, що підтверджується повідомленням УДППЗ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення. При цьому, відповідач не довів, що особа, яка отримала поштове відправлення та поставила свій підпис на повідомленні про вручення (а.с. 35, т. 1) є неуповноваженою особою на отримання кореспонденції, адресованої відповідачу.
Отже, обґрунтованим є висновок судів, що відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення є належним доказом отримання відповідачем 26.01.2016 вимоги позивача № 2/2-01/1-467 від 21.01.2016 та настання строку виконання відповідачем своїх зобов'язання.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на неналежне повідомлення його про час і місце розгляду справи у місцевому суді та суді апеляційної інстанції, то вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справами, зокрема, ухвалами про призначення та відкладення розгляду справи, поштовими повідомленнями, телефонограмою (а.с. 263, т. 1), а також присутністю представника відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року у справі за № 922/1720/16 - без змін.
Головуючий, суддя Л. Стратієнко
Суддя І. Вовк
Суддя І. Кондратова