ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 лютого 2017 року № 826/16975/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Балась Т.П. , суддів Літвінової А.В. Мазур А.С. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України військової частини польова пошта № НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України в особі ТВО командира військової частини польова пошта №2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання бездіяльності, що полягає у невиконанні положень пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», протиправною та зобов'язання розірвати контракт про проходження військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року відкрито провадження у справі, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача військову частину польова пошта № НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.
В судовому засіданні 01 лютого 2017 року судом розглянуто клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду, в задоволенні якого відмовлено, а також після надання пояснень представниками сторін, оголошено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з частиною 4 статті 122 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
12 серпня 2015 року ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України в особі: командира військової частини польова пошта №2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України (далі - Контракт).
Пунктом 2 Контракту визначено, що Міністерство оборони України зобов'язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 , зокрема: належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби; виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена його сім'ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби; виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій; жиле приміщення йому та членам його сім'ї або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ним житлового приміщення; інші соціальні виплати йому та членам його сім'ї, визначені законами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 3 Контракту цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Контракту сторони зобов'язуються не пізніш як за три місяця до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами. Пунктом 7 Контракту визначено, що у разі порушень умов, визначених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом.
24 травня 2016 року позивач звернувся до командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 із рапортом щодо звільнення його зі Збройних Сил України, в якому зазначив, що відповідачем не виконується пункт 2 Контракту, у зв'язку з чим, керуючись пунктом 7 Контракту та статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» просив розірвати Контракт та здійснити виплату грошового забезпечення, надбавок, винагород, премій тощо з 12 серпня 2016 року по даний час.
02 червня 2016 року командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_2 надано позивачу відповідь №1354/2, в якій повідомлено про відсутність правових підстав для звільнення його з військової служби з причин зазначених у рапорті ОСОБА_1 , а саме у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням, що унеможливлює задоволення рапорту позивача.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Положеннями частини 1 статті 19 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.
Наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, абз.1 п.2.12 якої встановлено, що контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених пунктом 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), відповідно до п.35 якого контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення):
1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «г», «е», «є», «ж», «и», «і», «ї», «й» та «л» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «д», «з» та «к» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з пунктом «з» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).
Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Положеннями пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною 8 статті 26 цього Закону.
Основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17 березня 2014 року виконуючим обов'язки Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» №303/2014, яким оголошено часткову мобілізацію та пунктом 8 якого встановлено, що він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 18 березня 2014 року). Згідно п.3 вказаного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
06 травня 2014 року Указом виконуючого обов'язки Президента України №454/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 07 травня 2014 року).
Указом Президента України від 21 липня 2014 року №607/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 22 липня 2014 року (набрав чинності 24 липня 2014 року), оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указом Президента України від 14 січня 2015 року №15 оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року набрав чинності 20 січня 2015 року).
Таким чином, з моменту прийняття Указу від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону; з) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Отже, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся, а під час дії особливого періоду звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням не передбачено.
Враховуючи, що позивач не належить до жодної з категорій осіб, передбачених пунктом 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у відповідача були відсутні підстави, на момент звернення ОСОБА_1 до нього із рапортом, для припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби з позивачем.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов є необгрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 69-71, 86, 160-165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.П. Балась
Судді А.В. Літвінова
А.С. Мазур