Справа № 813/1479/16
26 грудня 2016 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Шульгача М. П. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду про зобов'язання вчинити дії, суд
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського окружного адміністративного суду про зобов'язання вчинити дії.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду заперечення проти позову і прохання розглядати справу без їх участі.
Суд, розглянувши та дослідивши подані документи встановив наступні факти:
ОСОБА_1, прийнятий на роботу до Львівського окружного адміністративного суду 12.03.2014 року на посаду секретаря судового засідання і по даний час працює у цьому ж суді на посаді помічника судді.
В період до 26.10.2014 року посадовий оклад позивача як працівника апарату суду виплачувався у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", у розмірі місячної мінімальної заробітної плати, зокрема у розмірі 1218,00 гривень. Проте, з 26.10.2014 року по 28.03.20І5 року, посадовий оклад повинен був виплачуватися у розмірах, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 245З-VI) у редакції Закону України "Про прокуратуру" (далі -Закон № 1697-VII), а з 29.03.2015 року по 31.12.2015 року включно у розмірах, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII).
Незважаючи на вищезазначене, у період з 26.10.2014 року по 31.12.2015 року заробітну плату позивача було виплачено у нижчому розмірі, визначеному Постановою № 268, про що надано відповідні довідки про заробітну плату.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-УІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі ЗО відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-УІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-УІ.
З 28 березня 2015 року Законом № 192-УІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-УІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі ЗО відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1.3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-ХП), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами статті 142 Закону № 2453-VI (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК) (стаття 143 Закону № 2453-VI). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145. 146 Закону № 245З-VI у редакції з 28 березня 2015 року.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - Закон № 80-VIII) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - постанова № 268), зокрема Додатком 47. який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту Підрозділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України змін до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів посадових окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та № 80-УІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VI, частини першої статті 147 Закону № 2453- VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, Львівський окружний адміністративний суд, ДСА України, як головні розпорядники бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 13 липня 2016 року (№ 820-4653-15).
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 159-163 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шульгач М.П.
копія вірна
Суддя Шульгач М.П.