про закриття провадження у справі
16 лютого 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/1763/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача-2 - Сиромятнікова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_3
до відповідачів 1. Полтавського відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області 2. Головного управління Національної поліції в Полтавській області 3. Слідчого слідчого відділу Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Носенко Ольги Сергіївни
про визнання протиправними дій
07.10.2016 ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3.) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач-1, Полтавський відділ ГУНП в Полтавській області), Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач-2, ГУНП в Полтавській області) про визнання протиправними дій, а саме просить:
- визнати дії слідчого Октябрського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Носенко О.С. щодо вилучення транспортного засобу "Nissan Micra", 2004 року випуску, сірого кольору, який належить на праві власності громадянці ОСОБА_3, протиправними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 провадження у справі відкрито і призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 закінчено підготовче провадження у справі № 816/1763/16 та призначено справу до судового розгляду.
Крім того, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - слідчого слідчого відділу Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Носенко Ольгу Сергіївну (надалі-відповідач-3, Носенко О.С.).
У судовому засідання 16.02.2017 представником відповідача-2 заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача у судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував.
Відповідачі-1,3 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог статті 4 цього Кодексу правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням слідчим Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Носенко Ольгою Сергіївною приписів Кримінального процесуального кодексу України.
На питання суду в судовому засіданні представник позивача зазначив, що слідчий порушив порядок вилучення транспортного засобу з огляду на приписи Кримінального процесуального кодексу України та загальних норм, при цьому не зазначаючи, які саме загальні норми порушені відповідачем-3.
Отже, зазначені правовідносини регулюються статтею 306 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI), відповідно до частини першої якої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 цього Кодексу.
Частиною першою статті 24 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до висновків Конституційного суду України, наведених у пункті 4.2 рішення № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України), захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської. Отже, і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що розгляд даної справи має здійснюватися за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України, що належить до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.
З огляду на зазначене, позов ОСОБА_3 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 17, 157, 158, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити клопотання представника відповідача-2.
Провадження у справі № 816/1763/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Полтавського відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, слідчого слідчого відділу Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Носенко Ольги Сергіївни про визнання протиправними дій закрити.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 21.02.2017.
Суддя Т.С. Канигіна