про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 лютого 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/267/17
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Крюківської виправної колонії № 29 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Крюківської виправної колонії № 29 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, а саме позивач просить:
- визнати нечинною відмову у наданні короткочасного виїзду за межі установи протягом 14 діб;
- надати в порядку статті 111 Кримінально-виконавчого кодексу України дозвіл на короткочасний виїзд, протягом 14 діб, за межі установи з метою скріплення сімейних відносин з родиною.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначається як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржуються дії відповідача, які на думку позивача, порушують його права та інтереси. Позивач просить визнати нечинною відмову Крюківської виправної колонії № 29 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у наданні короткочасного виїзду за межі установи протягом 14 діб; надати в порядку статті 111 Кримінально-виконавчого кодексу України дозвіл на короткочасний виїзд, протягом 14 діб за межі установи з метою скріплення сімейних відносин з родиною.
Відповідно до статті 4 Кримінально-виконавчого кодексу України, підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.
Частиною першою статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема, встановлено, що засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань.
Суд констатує, що вимоги позивача пов'язані із питаннями, які виникають під час виконання вироку, який є завершальною стадією кримінального процесу та регулюються нормами кримінального процесуального права і становлять зміст стадії виконання вироку.
Питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішуються судом за правилами кримінального процесуального законодавства України згідно з розділом VIII "Виконання судових рішень" Кримінального процесуального кодексу України.
Так, відповідно до положень пункту 13-1 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, зокрема, має право вирішувати такі питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Відповідно до положень статті 539 Кримінального процесуального кодексу України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини другої вказаної статті Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2 - 4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособове згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу (частина третя статті 539 Кримінального процесуального кодексу України).
Тобто, за будь-яких обставин, справи за участю суб'єкта владних повноважень, пов'язані із виконанням вироку суду, вирішуються за правилами кримінального судочинства. Крім цього, виходячи із системного аналізу наведених положень, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, розглядаються місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Таким чином, якщо позивач не погоджується із діями відповідача, які вчинені ним в порядку виконання вироку суду, зокрема, щодо ненадання короткочасного виїзду за межі колонії, він не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 оскаржує дії та рішення Крюківської виправної колонії № 29 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, які пов'язані із виконанням вироку, суд дійшов висновку, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Разом з цим, враховуючи положення частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачеві, що даний спір може бути розглянутий в порядку кримінального судочинства, а даний позов пред'явлений до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції, з урахуванням вимог частини другої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Крюківської виправної колонії № 29 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві право звернутися із вказаним позовом в порядку кримінального судочинства.
Копію ухвали направити ініціатору звернення, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.С. Бойко