Справа № 815/7407/16
22 лютого 2017 року м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області, треті особи Приморський відділ поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській області , Атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області №8, Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №1 про визнання протиправним та скасування висновку, наказу № 1600 о/с від 29.11.2016 року та поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області, треті особи Приморський відділ поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській області , Атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області №8, Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №1 в якому позивач з урахуванням уточнення до позову просив суд:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.02.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: «4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1600 о/с від 29.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність).
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 29.11.2016 року.
4.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач у порядку переатестування призначений на посаду слідчого Приморського відділу поліції в м. Одеса.
Позивач з 25.02.2016 року пол. 05.03.2016 року проходив етапи атестування під час якого з тестування набрав загальну кількість 65 балів та співбесіду.
За висновком атестаційної комісії відносно ОСОБА_1 прийнято рішення - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наказом №1600 о/с від 29.11.2016 року ГУНП в Одеській області на підставі атестаційного листа від 25.02.2016 року позивач звільнений зі служби в поліції.
Позивач вважає, протиправними дії ГУНП в Одеській області з проведення його атестування та рішення атестаційної комісії про службову невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, а також вважає протиправним наступне звільнення, згідно з наказом ГУНП в Одеській області від 29.11.2016 року №1600.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 4-15, 138-139).
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області, та треті особи Приморський відділ поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській області , Атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області №8, Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №1 до судового засідання не з'явилися про день час місце розгляду справи повідомлялися належним чином та завчасно.
30.01.2017 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення в яких він у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у запереченні (а.с.141-143).
В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначив, що позивач добровільно зареєструвався у відповідній базі та в подальшому прибув для проходження тестування і на співбесіду з Атестаційною комісією. Жодних заяв позивача щодо небажання проходити атестацію чи порушення її процедури до ГУНП або АК не надходило.
Негативний висновок стосовно позивача АК зроблений на підставі всебічного розгляду всіх наявних у комісії матеріалів та аналізу наданих позивачем відповідей під час проведення з ним співбесіди, у зв'язку з чим прийняла в межах наданих її повноважень рішення, яке відповідає положенням Інструкції.
Атестаційний лист щодо позивача з викладеним в ньому рішенням атестаційної комісії, що надійшов до ГУНП був оформлений належним чином. Отже, рішення (висновок) АК про те, що поліцейський не відповідає займаній посаді та належить до звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є безумовною підставою для звільнення такого поліцейського.
Таким чином на думку представника відповідача ГУНП в Одеській області діяло в межах повноважень видавши законний та обґрунтований наказ №1600 о/с від 29.11.2016 року про звільнення позивача за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) та у спосіб передбачений законодавством України.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
26.11.2015 року наказом № 322 о/с ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 в порядку пере атестування призначено на посаду слідчого Приморського відділу поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській області присвоївши йому спеціальне звання капітан поліції, підстава заява ОСОБА_1 (а.с.153).
29.01.2016 року ГУ НП в Одеській області виданий наказ № 133 «Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП в Одеській області». Наказом ГУНП № 285 від 18.02.2016 року затвержено персональний склад атестаційної комісії ГУНП в Одеській області (а.с.16-21).
Позивач пройшов атестування та за результатами атестування відносно позивача складено атестаційний лист від 25.02.2016 року (а.с.149-150).
В атестаційному листі від 25.02.2016 року зазначено, що ОСОБА_1 службу в органах внутрішніх справ проходив з 2004 року, в органах поліції працює з листопада 2015 року, за період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендував себе з позитивної сторони. Має задовільну теоретичну підготовку. В повній мірі працює над підвищенням свого загальноосвітнього і професійного рівня. У стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинений, вогнепальною зброєю та прийомами самозахисту володіє добре.
Атестаційний лист підписаний 19.02.2016 року заступником начальника відділу поліції начальником СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області А.А. Корнієнком. Висновок прямого керівника займаній посаді відповідає.
За результатами атестування позивача Атестаційна комісія № 8 ГУ НП в Одеській області склала висновок занесений в розділ ІV атестаційного листа " 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" (а.с.149).
29.11.2016 року наказом ГУНП в Одеській області № 1600 о/с позивач ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнений зі служби в поліції за п. 5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність), підстава для звільнення висновок атестації від 25.02.2016 року (а.с.154).
Суд вважає, що вказаний наказ є протиправним і належить до скасування, оскільки зазначене рішення відповідач прийняв з порушенням встановленої законом процедури та необґрунтовано з наступних підстав.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Відповідно до статті 43 Конституції України: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується».
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує різні можливості у виборі роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення».
З огляду на копію витягу зі спірного наказу № 1600 о/с від 29.11.2016 (а.с.154), позивач був звільнений згідно з підпунктом 5ч.1 ст.77 Закону «Про Національну поліцію» №580-VІІІ (надалі - Закон №580-VІІІ).
Згідно з п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VІІІ встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
В свою чергу, визначення терміну «службова невідповідність» Закон № 580-УІІІ не надає, однак виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону № 580-УІІІ та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465 (надалі - Інструкція № 1465)звільнення за/через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-1 За 14.
Відповідно до ст. 19 Закону № 580-УІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-УІІІ лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з тим відповідач не довів суду неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.
Крім того, слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді (акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень тощо).
Водночас вимоги відповідності до поліцейських закріплені в статті 49 Закону №580-VIII, відповідно до якої на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних , релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
Відповідач ГУ НП в Одеській області жодним чином не послався на будь-яку невідповідність позивача, переліченим вище вимогам до поліцейських. Натомість - відповідач не взяв до уваги відомості, зазначені в атестаційному листі. Зокрема, те, що за період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції позивач зарекомендував себе з позитивного боку, дисциплінованим, добросовісним, ретельним, професійно грамотним та досвідченим співробітником. Приймав участь у антитерористичної операції.
Також відповідач не взяв до уваги при прийнятті ним спірного наказу висновок основного керівника (розділ ІІ атестаційного листа) - "займаній посаді відповідає".
При цьому за змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Таким чином, з сукупного аналізу зазначених вище норм права, суд робить висновок про те, що рішення, яке оскаржується, було прийнято без урахування всіх обставин необхідних для його прийняття.
Однак, насамперед, суд звертає увагу, що підставою прийняття спірного наказу №1600 о/с від 29.11.2016 року став саме висновок атестації від 25.02.2016р.
Стаття 59 Закону № 580-УІІІ визначає, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.
Згідно з приписами статті 58 Закону № 580-УІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-УІІІ шляхом видання наказу про призначення за його згодою, він вважається відповідно до ст.58 Закону призначеним безстроково.
Згідно з ч.2 ст.58 строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.
Відповідач не зазначав та відповідно не довів жодним доказом той факт, що наказ ГУНП від 26.11.2015 року №322 о/с відносно позивача при прийнятті його на службу в поліцію та призначення на посаду містить будь-які застереження про тимчасовість призначення його на посаду.
Таким чином, суд встановив, що позивач з 26.11.2015 року проходив служу на призначеній посаді в органах Національної поліції у відповідності до ст.58 Закону № 580-УІІІ безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 57 Закону № 580-УІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведені у ч. 2 ст.57 Закону підстави для проведення атестації є вичерпними.
Кожна з трьох підстав для проведення атестування, встановлені частиною 2 ст.57 Закону, повинна бути зв'язана з певними передумовами, в залежності від самої підстави проведення цього атестування, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби.
Відповідно-такі підстави повинні бути визначені відносно конкретного поліцейського.
Судом встановлено, що жодної з трьох підстав для проведення атестування позивача не існувало. Позивач не претендував на призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу, як встановлено п.1 ч.2 ст.57 Закону.
Щодо наявності підстав встановлених п.2 та п.3 ч.2 ст.57 Закону (для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність), відповідач не зазначив та не надав жодних належних доказів щодо їх наявності для атестування позивача, тобто наявності відповідних передумов для призначення атестації з цих підстав (неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби).
З урахуванням викладеного суд вважає, що проведення атестування позивача здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав на її проведення.
Отже, на підставі викладених обставин та з сукупного аналізу норм права, суд вважає, що спірний наказ був прийнятий протиправно.
Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді слідчого Приморського відділу поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розслідує трудовий спір.
Отже, на підставі зазначеного, суд вважає за необхідне, з метою повного поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом, поновити позивача на посаді слідчого Приморського відділу поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській області.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.
Згідно з правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Крім того, відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (надалі - Порядок № 100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою від 05.01.2017 р. заробіток позивача за попередні перед останніми два календарні місяці: вересень, жовтень 2016 року склав відповідно 10647 грн., відповідно - середньоденна заробітна плата позивача складає 174,55 грн. (а.с. 158).
Відповідно до п.24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 29.11.2016р. по 22.02.2017 року (53 дні *174,55) у розмірі 9251,15 грн.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 2,9,94, 122, 128,158-163 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати проиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.02.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1600 о/с від 29.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність).
4. Поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 29.11.2016 року.
5.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів у розмірі 9251 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят одна),15 грн.
6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 29.11.2016 року та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 5323 (п'ять тисячі триста двадцять три),50 грн.
7. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок),00 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.Я. Бойко