10 жовтня 2016 р. Справа № 804/4091/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБарановського Р. А.
при секретаріДраготі С.А.
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Полішко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в оренду для ведення фермерського господарства на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладене у листі за № Д-2405/0-1137/6-16 від 13.04.2016 р., щодо повернення ОСОБА_5 на доопрацювання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в оренду для ведення фермерського господарства на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 в оренду для ведення фермерського господарства на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району; Дніпропетровської області та прийняти відповідне рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно повторно відмовив у затвердженні розробленої документації (проекту) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області. Позивач вважає, що підстав для відмови у затвердженні цієї документації не було. Вичерпний перелік вимог до проектної документації землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначений в ст. 50 Закону України «Про землеустрій». При цьому, у відповідності до ч. 18 ст. 186 Земельного кодексу України при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України «Про землеустрій». Чинним законодавством передбачено право відповідного органу повторно відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Відповідачем вказаних вимог закону не дотримано та безпідставно вказано на наявність інших недоліків, ніж було зазначено у первинній відмові. До того ж, наявність в проектній документації інформації про кількість членів господарства, врахування перспектив діяльності фермерського господарства (наявність трудових ресурсів та техніки), не є обов'язковою вимогою до самого проекту, тому не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту. Крім того, розпорядження Широківської районної державної адміністрації від 08.08.2012 р. №445-р-12 та від 03.12.2012 р. №793-р-12 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою є чинними, в судовому порядку не визнавались нечинними.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала до суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням.
Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 17 листопада 2015 року листом за вих.№31-3050.0-315.31-15 повідомлено позивача про відсутність можливості затвердження наданого проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 32,6308га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, у зв'язку із відсутністю агрохімічного паспорту поля земельної ділянки. Вдруге позивач звернувся за затвердженням проекту 06 квітня 2016 року. 13 квітня 2016 року позивачу повідомлено, що надана документація потребує доопрацювання, оскільки обґрунтування розмірів земельної ділянки, долучене до складу проекту землеустрою, не несе в своєму змісті відомостей про кількість членів господарства, врахування перспектив діяльності фермерського господарства (наявність трудових ресурсів та техніки) відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство». Заява позивача про отримання в оренду земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства не відповідає вимогам ч.1 ст.7 Закону №973-ІV, а саме не зазначено обґрунтування розмірі земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. За таких обставин, відповідач вважає, що повернення матеріалів проекту з-підстав, викладених у листі № Д-2405/0-1137/6-16 від 13.04.2016 р., цілком обґрунтоване. До того ж, погодження проекту із землеустрою і його затвердження є різними речами. Відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 05 червня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до голови Широківської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 26,0га, розташовану на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області (а.с.19).
Розпорядженням голови Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 08.08.2012 року №455-р-12 надано дозвіл громадянину ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 26,0га в тому числі ріллі - 26,0га на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення відповідної сільської ради. Рекомендовано громадянину ОСОБА_5 розробити та подати на затвердження до райдержадміністрації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у порядку, встановленому чинним законодавством (а.с.19 зворотній бік).
Розпорядженням голови Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 03.12.2012 року №793-р-12 внесено зміни до розпорядження голови Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 08.08.2012 року №455-р-12 в частині розміру площі земельної ділянки, а саме: площу земельної ділянки 26,0га змінено на площу 34,6780га (а.с.20 зворотній бік).
Приватним підприємством «Земсфера» на замовлення позивача було розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області.
Висновком відділу Держземагентства у Широківському районі Дніпропетровської області від 05 липня 2015 року № 28-423-0.4-2289/2-15 погоджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області (а.с.43 зворотній бік).
09 вересня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою (відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій») щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 32,6308га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області із земель державної власності (а.с.78).
У відповідь на заяву ОСОБА_5 від 09.09.2015 р. листом №31-3050/0-315/31-15 від 17.11.2015 р. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що затвердження проекту є неможливим, «…оскільки відсутній агропромисловий паспорт поля, земельної ділянки відповідно до Розділу І п. 1.6, Розділу ІІІ п. 3.5 Наказу від 11.10.2011 №536 Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2011 р. за №1517/20255» (а.с.53).
03 лютого 2016 року позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою (відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій») щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 32,6308га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області із земель державної власності, до якої долучив, в т.ч. копію агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки (а.с.54).
Листом №Д-2405/0-1137/6-16 від 13.04.2016 р. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що «… документація потребує доопрацювання. Обгрунтування розмірів земельної ділянки, долучене до складу проекту землеустрою, не несе в своєму змісті відомостей про кількість членів господарства, врахування перспектив діяльності фермерського господарства (наявність трудових ресурсів та техніки) відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (а.с.55).
Не погодившись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся дло суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування фізичним, юридичним особам визначений Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Так, згідно статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.
За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2) Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство». У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).
Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV.
Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону № 973-IV (в редакції, чинній на момент звернення позивача за із заявою про затвердження погодженого проекту із землеустрою) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV).
Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).
Судом встановлено, що позивач 05 червня 2012 року звернувся до голови Широківської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 26,0га, розташовану на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області (а.с.19).
Але ця заява не відповідає вимогам, визначених статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство». В заяві дійсно відсутні дані щодо кількості членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, відсутні обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (наявність трудових ресурсів та техніки). А з урахуванням того, що у заяві не зазначено жодних додатків, позивачем не було також надано і документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Жодних інших клопотань чи заяв, звернутих позивачем до відповідної районної державної адміністрації, для придбання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, проект із землеустрою якої погоджено відділом Держземагентства у Широківському районі Дніпропетровської області, позивачем не надано.
А відтак, вимоги відповідача, що викладені в листі №Д-2405/0-1137/6-16 від 13.04.2016 р., щодо доопрацювання матеріалів документації із землеустрою обґрунтовані.
Крім того, дослідивши в судовому засіданні надані відповідачем відповіді як та перше звернення позивача, так і на друге (№31-3050/0-315/31-15 від 17.11.2015 р., №Д-2405/0-1137/6-16 від 13.04.2016 р.), судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не відмовляло позивачу у затверджені документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 32,6308га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, із земель державної власності.
Матеріали із землеустрою обидва рази повертались на доопрацювання.
З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачається в діях відповідача ознак протиправності. Обґрунтування розмірів земельної ділянки, долучене до складу проекту землеустрою, не несе в своєму змісті відомостей про кількість членів господарства, врахування перспектив діяльності фермерського господарства (наявність трудових ресурсів та техніки) відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство».
Вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в оренду для ведення фермерського господарства на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району; Дніпропетровської області та прийняти відповідне рішення не підлягають задоволенню, зважаючи на той факт, що позивач не надав доказів усунення визначених відповідачем недоліків.
За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
У частині першій статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України надано законодавче визначення доказів в адміністративному судочинстві, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги, заявлені позивачем у позові, та наявні у матеріалах справи докази, суд доходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2016 року
Суддя Р.А. Барановський