13 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 вересня 2016 року,
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «Перший український міжнародний банк», банк) звернулося до суду з указаним позовом, який уточнило в ході розгляду справи, та остаточно просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 378,54 доларів США та 751 572 грн 25 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 79 727,90 доларів США, заборгованість за відсотками - 650,64 доларів США, пеня - 668 612 грн 41 коп., штраф за порушення п. п. 4.3.2 - 4.3.6 кредитного договору - 19 559 грн 84 коп. та штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування - 63 400 грн.
На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 31 липня
2008 року закрите акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк») та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 667186, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 94 500,00 доларів США зі сплатою 13,99 % річних строком до 28 липня 2028 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася вказана вище заборгованість, банк просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова
від 28 грудня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто достроково з ОСОБА_4 в користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором
№ 667186 від 31 липня 2008 року в розмірі 80 378,54 доларів США та 751 572 грн 25 коп.
Вирішено питання про розподіл судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість у вказаному вище розмірі, який відповідачем не спростовано, а тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для дострокового стягнення з останнього заборгованості у розмірі 80 378, 54 доларів США та 751 572 грн 25 коп.
При цьому апеляційним судом також було враховано, що 31 липня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_6 (як іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки № 6676492, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, проте 22 квітня 2015 року вказаний договір іпотеки було розірвано нотаріально посвідченим договором про розірвання договору іпотеки № 6676492, у зв'язку із чим цей договір втратив чинність.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 вересня
2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
Т.О. Писана