14 лютого 2017 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, який обґрунтувало тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір від 21 листопада 2007 року № ODXRRC12940001, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 607 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 36 місяців, тобто по 21 листопада 2010 року. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 29 вересня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 27 208 грн 56 коп., яка складається з: 757 грн 83 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 614 грн 88 коп. заборгованості за комісією за користування кредитом; 24 835 грн 85 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500 грн - штраф (фіксована частина) та 1 007 грн 53 коп. - штраф (процентна складова). Судовим наказом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 серпня 2008 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 7 058 грн 03 коп., а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21 658 грн 06 коп.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Статтею 335 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо).
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, на застосуванні якої наполягав відповідач.
Доводи заявника у касаційній скарзі, що початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення не можуть бути прийняті судом, оскільки строк кредитного договору закінчився 21 листопада 2010 року, отже звертаючись до суду у жовтні 2014 року позивач пропустив строк позовної давності.
Крім того, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку позовної давності та враховуючи те, що сторонами не укладався договір про збільшення строку позовної давності, суди дійшли правильного висновку, який відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 березня 2015 року № 6-16цс15.
Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не викликають необхідністі перевіряти матеріали справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.В. Ступак