ухвала
іменем україни
15 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Дем'яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В.,
за участю представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_6, заінтересована особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк Олена Орестівна, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року,
У серпні 2014 рокуОСОБА_6 звернулася до суду з указаною заявою, у якій зазначала, що її сусідка ОСОБА_9 за час свого життя склала на її ім'я заповіт, згідно з яким заповіла їй частину квартири АДРЕСА_1.
Однак при зверненні до нотаріуса для оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_9 їй було відмовлено з тих підстав, що в заповіті прізвище спадкоємця вказано як «ОСОБА_6» замість «ОСОБА_6». Вказана невідповідність створює їй перешкоди при оформленні спадкових прав.
Посилаючись на зазначені обставини та з урахуванням уточнень, просила суд встановити факт належності їй права на спадкування за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Куртяк О.О., 07 грудня 2010 року за реєстраційним № 2444.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2014 року заяву задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м. Берегово Закарпатської області, належить право на спадкування за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Куртяк ОленоюОрестівною, 07 грудня 2010 року за реєстраційним № 2444.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_6 про встановлення факту, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м. Берегово Закарпатської області, належить право на спадкування за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Куртяк ОленоюОрестівною, 07 грудня 2010 року за реєстраційним № 2444, відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт складений 07 грудня 2010 року ОСОБА_9 на ім'я заявниці дійсно стосується саме ОСОБА_6
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, розглянув справу без залучення до участі у справі належної заінтересованої особи - ОСОБА_10, права якого порушені та який заперечує право ОСОБА_6 на спадкування спадщини ОСОБА_9, що свідчить про наявність спору про право, а тому ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону.
Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_9 склала заповіт 07 грудня 2010 року, за яким належну їй частину квартири АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_6
У даному заповіті невірно вказано прізвище спадкоємця, а саме: вказано прізвище «ОСОБА_6» замість «ОСОБА_6», у зв'язку з чим заявник не може оформити свої спадкові права та отримати належне їй майно за заповітом.
Також, апеляційним судом взято до уваги, що оскільки встановлення факту належності заявниці ОСОБА_6 заповіту від 07 грудня 2010 року, складеного ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6, необхідно було для того, щоб оформити спадкові права на спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті ОСОБА_9, то і належною заінтересованою особою у цій справі мали б бути спадкоємці ОСОБА_9, а за їх відсутності - територіальна громада, а не нотаріус, який займається оформленням спадкових прав.
Отже, як убачається зі спадкової справи щодо спадкодавця ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, 23 травня 2014 року заяву про прийняття спадщини було подано ОСОБА_10, який і повинен був бути залученим як заінтересована особа у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 234 ЦПК України окреме провадження − це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Як убачається з матеріалів справи, заявник просила суд встановити факт того їй, ОСОБА_6, належить право на спадкування за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О.О., оскільки в заповіті прізвище спадкоємця помилково вказано як «ОСОБА_6».
Апеляційний суд вищевикладеного не врахував, не взяв до уваги, що заявник у зв'язку невідповідністю документів не може оформити свої спадкові права та отримати належне їй майно за заповітом, та дійшов помилкового висновку про порушення прав ОСОБА_10 встановленням даного факту та скасував законне та обґрунтоване рішення з формальних підстав.
Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні процесуального закону, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року скасувати, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2014 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий0Головуючий0 Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко О.М. Ситнік О.В. Ступак