ухвала
іменем україни
08 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Дем'яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Бориспільської міської ради Київської області, треті особи: Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції, управління Держземагентства у Бориспільському районі, про скасування рішення про припинення права власності на будинок, скасування рішень ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2014 року,
У липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є спадкоємцем 7/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті в 2003 році ОСОБА_8
У 2006 році він звернувся до Комунального підприємства Бориспільської міської ради Київської області «Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП БМР Київської області «Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації») та замовив технічну інвентаризацію вищезазначеного будинку з надвірними будівлями для оформлення витягу із Реєстру прав на нерухоме майно та наступної подачі цього витягу нотаріусу. Однак спеціаліст БТІ зафіксував, що будинок знесено, а інвентаризація та реєстрація допоміжних господарських будівель, які залишились, не передбачені, в зв'язку з чим у видачі витягу було відмовлено.
Земельна ділянка, на якій знаходилось домоволодіння, спадкодавцем у власність чи користування не оформлювалось, однак остання нею користувалась. Позивач також користувався і на даний час користується вказаною земельною ділянкою.
У червні 2014 року йому стало відомо, що на земельну ділянку, якою він користується, оформлено право власності на ім'я ОСОБА_7
Оскільки, його право власності на будинок АДРЕСА_1 було припинено неправомірно - без його заяви, як наслідок, він не міг оформити право власності на земельну ділянку під будинком, у зв'язку з чим просив відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача, скасувавши рішення КП БМР Київської області «Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації» про припинення права на зазначений вище будинок, рішення Бориспільської міської ради Київської області від 11 грудня 2012 року № 2749-31-VІ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, рішення Бориспільської міської ради Київської області від 19 листопада 2013 року № 3736-43-VІ про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, проведену Бориспільським управлінням Держземагентства 08 жовтня 2013 року, та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, проведену Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції 20 грудня 2013 року.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, на таких підставах.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволені позову в частині оскарження рішення КП Бориспільської міської ради Київської області «Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації» про припинення права власності на житловий будинок, суди виходили з того, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав пропущено.
Суд першої інстанції також виходив з того, що посилання позивача на ч. 2 ст. 349 ЦК України та п. 4.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а саме на те, що ним, як власником, не було подано заяву про внесення змін до державного реєстру щодо знищення житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, у зв'язку з чим дії спеціаліста БТІ щодо фіксації знесення будинку незаконні, є безпідставними, оскільки він не є власником зазначеного будинку, так як не набув права власності на нього в порядку, визначеному ст. 1299 ЦК України.
Вимоги щодо скасування рішення Бориспільської міської ради Київської області від 11 грудня 2012 року № 2749-31-VІ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», рішення Бориспільської міської ради Київської області від 19 листопада 2013 року № 3736-43-VІ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки в м. Борисполі Київської області по вул. Чубинського, 30», скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, проведеної Бориспільським управлінням Держземагентства 08 жовтня 2013 року та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, проведену Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції 20 грудня 2013 року є необґрунтованими.
Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.
Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.
Як установлено судами попередніх інстанцій, матері позивача ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належало на праві власності, зокрема, 7/12 частини жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 жовтня 1996 року.
Інші 5/12 частини жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель належало ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 червня 1981 року.
Земельна ділянка, яка була в користуванні співвласників будинку АДРЕСА_1, не приватизована. Згідно з витягом з Державного кадастру, зазначена земельна ділянка віднесена за категорією до земель житлової та громадської забудови, форма власності - комунальна.
Позивач 11 березня 2003 року звернувся до Бориспільської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_8, до складу якої входило також 7/12 частини зазначеного вище будинку.
З метою оформлення права власності на частину спадкового будинку ОСОБА_6 у 2006 році замовив технічну інвентаризацію жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель для оформлення витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наступної подачі цього витягу нотаріусу.
Однак у видачі витягу було відмовлено, так як будинок АДРЕСА_1 був відсутній, оскільки був знесений в 2006 році. 08 вересня 2006 року у зв'язку зі знесенням будинку скасовано право власності на зазначений будинок.
30 серпня 2006 року ОСОБА_10 (сестра позивача) звернулася із заявою до КП Бориспільської міської ради Київської області «Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації» про закриття розділу реєстрації прав та реєстраційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1, який належав померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_8
З довідки Бориспільського бюро технічної інвентаризації вбачається, що право власності ОСОБА_9 на 5/12 частини житлового будинку та право власності ОСОБА_8 на 7/12 частини будинку, що знаходився на земельній ділянці АДРЕСА_1, скасовано 08 вересня 2006 року у зв'язку зі знесенням будинку.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст.267 ЦК України).
Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування строку позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позовом не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відмовляючи у задоволенні позову за двома підставами (за відсутності підстав для скасування рішення КП Бориспільської міської ради Київської області «Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації» про припинення права власності на житловий будинок, а також у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності), суд першої інстанції не врахував, що підстави для відмови у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності та у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог є взаємовиключними та не можуть бути застосовані одночасно, належним чином не встановив усіх обставин справи, зокрема не з'ясував виключних підстав для скасування реєстрації права власності на нерухоме майно згідно з Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно та нормами чинного законодавства, на що апеляційний суд також уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду.
Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то ухвала цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий0Головуючий0 Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.М. Ситнік
