ухвала
іменем україни
15 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Дем'яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Леванчука А.О., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів за договорами позики, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що 08 жовтня 2012 року він надав ОСОБА_7 у борг 25 тис. доларів США, що станом на 23 липня 2015 року еквівалентно 550 500 грн, з кінцевим терміном повернення 08 січня 2013 року, а 05 березня 2013 року - 40 тис. грн з кінцевим терміном повернення 15 квітня 2013 року.
Оскільки в зазначений строк ОСОБА_7 борг не повернув, просив суд стягнути на свою користь з відповідача 590 500 грн боргу, 46 884 грн 08 коп. 3 % річних, 387 368 грн інфляційних втрат, 205 024 грн 84 коп. відсотків за обліковою ставкою НБУ та судові витрати.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 08 жовтня 2012 року в розмірі 550 500 грн, проценти в розмірі 191 136 грн 76 коп., компенсацію індексу інфляції в розмірі 403 516 грн 50 коп. та 3 % річних в розмірі 43 708 грн 19 коп.; заборгованість за договором позики від 05 березня 2013 року в розмірі 40 тис. грн, проценти в розмірі 13 082 грн 74 коп., компенсацію індексу інфляції в розмірі 29 280 грн та 3 % річних у розмірі 2 853 грн 69 коп., а всього - 1 274 077 грн 88 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 654 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 інфляційних втрат в розмірі 403 516 грн 50 коп. за договором позики від 08 жовтня 2012 року скасовано і в задоволенні позову в цій частині ОСОБА_6 відмовлено.
Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_7 процентів за користування грошовими коштами за договором позики від 08 жовтня 2012 року, інфляційних втрат за договором позики від 05 березня 2013 року та витрат на оплату судового збору змінено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 за договором позики від 08 жовтня 2012 року проценти за користування коштами в розмірі 190 644 грн 47 коп.; за договором позики від 05 березня 2013 року інфляційні втрати - 26 240 грн.
Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 за договором позики від 08 жовтня 2012 року суми боргу - 550 500 грн та трьох процентів річних - 43 708,19 грн; за договором позики від 05 березня 2013 року суми боргу - 40 000 грн, процентів за користування грошима - 13 082,74 грн, 3 % річних - 2 853,69 грн залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати на оплату судового збору в розмірі 1 390,35 грн.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення боргу, індексу інфляції та процентів за договором позики від 08 жовтня 2012 року просить скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що за договором позики від 08 жовтня 2012 року сума боргу становить 25 000 доларів США, що еквівалентно 550 500 грн станом на 23 липня 2015 року, а за договором позики від 15 квітня 2013 року - 40 000 грн.
Нараховуючи суму інфляції за договором від 08 жовтня 2012 року, місцевий суд виходив з того, що період прострочення становить з 08 січня 2013 року по 31 серпня 2015 року, сумарний індекс інфляції за цей період становить 173,3 %, тому інфляційні втрати будуть становити 403 516,50 грн, а за договором позики від 05 березня 2013 року за період з 15 квітня 2013 року по 31 серпня 2015 року інфляція становить 29 280,00 грн. За договором від 08 жовтня 2012 року 3 % річних від простроченої суми за період з 08 січня 2013 року по 31 серпня 2015 року, тобто за 966 днів, буде становити 43 708,19 грн, а за договором від 05 березня 2013 року - 2 853,69 грн. Проценти за користування грошима за договором позики від 08 жовтня 2012 вираховані судом в розмірі 191 136,76 грн, а за договором від 05 березня 2013 року - 13 082,74 грн.
Частково скасовуючи та змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що стягнення суми інфляційних втрат за укладеним 08 жовтня 2012 року договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, є помилковим, оскільки між сторонами укладено договір позики в іноземній валюті, а тому до спірних правовідносин положення закону, який регулює порядок сплати боргу, визначеного договором у гривні, тобто ст. 625 ЦК України в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, не підлягає застосуванню.
Також колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що місцевий суд правильно застосував норми матеріального права, але допустив помилку у вирахуванні розміру процентів за договором від 08 жовтня 2013 року, визначивши їх в сумі 191 136,76 грн, у той час як фактично цей розмір становить 190 644,47 грн, а, стягуючи інфляційні втрати за договором позики від 05 березня 2013 року в розмірі 29 280,00 грн, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 15 квітня 2013 року по 31 серпня 2015 року на суму 26 240 грн.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 08 жовтня 2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено письмовий договір позики, за умовами якого ОСОБА_6 позичив ОСОБА_7 до 08 січня 2013 року 25 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму позики у визначений в договорі строк.
Судом також встановлено, що 05 березня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено письмовий договір позики, за умовами якого ОСОБА_6 позичив на строк до 15 квітня 2013 року ОСОБА_7 кошти в сумі 40 000 гривень, а останній отримав вказані грошові кошти та зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму позики у строк, визначений у договорі.
Між тим зобов'язання за вказаними договорами відповідач не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду 11 серпня 2015 року.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу,якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16.
Таким чином, у національній валюті України підлягають стягненню як сума боргу, так і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України та при застосуванні статті 625 ЦК України. При цьому днем платежу є день фактичної сплати суми боргу, а не день виконання зобов'язання, зазначений в борговому документі. Цим днем можна вважати, за бажанням позивача, як день подачі позову, так і день ухвалення рішення.
Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2015 року в частині, яка не скасована та не змінена апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий0Головуючий0 Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук О.М. Ситнік О.В. Ступак