22 лютого 2017 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 24 листопада 2014 року між ним та ОСОБА_4 укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Під час підписання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки позивачем було передано ОСОБА_4 частину коштів у розмірі 8 000 грн. На час підписання договору ОСОБА_4 був єдиним власником земельної ділянки, проте позивач так і не зміг оформити основний договір купівлі-продажу у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, про що він дізнався 24 квітня 2015 року.
У подальшому позивачу стало відомо, що спадкоємицею померлого є його сестра ОСОБА_3, з якої останній просив стягнути на свою користь 8 000 грн - кошти, передані ОСОБА_4 відповідно до п. 6 попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, та відповідно до п. 10 договору додатково суму грошового забезпечення у розмірі 8 000 грн, у зв'язку з не укладенням основного договору з вини ОСОБА_4 та витрати по оформленню та отриманню правовстановлюючого документа на земельну ділянку, які склали 6 000 грн, а всього стягнути 22 000 грн.
Враховуючи, що після смерті ОСОБА_4 належне йому спадкове майно успадкувала за заповітом відповідачка, позивач вважав, що остання зобов'язана відшкодувати кошти в зазначеному вище розмірі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заявник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Оскільки доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заслуговують на увагу, то цей строк підлягає поновленню.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки у позовній заяві позивач зазначає, що 24 квітня 2015 року він дізнався про смерть ОСОБА_4, як мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1, однак з позовними вимоги про стягнення коштів зі спадкоємиці померлого ОСОБА_3 звернувся лише 10 березня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, як цього вимагає чинне законодавство, зокрема ст. 1281 ЦК України.
Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 325 ЦПК України, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_2 задовольнити. Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2017 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, відмовити.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік